Суска Анастасія Анатоліївна

аспірантка ХНАУ ім. В.В. Докучаєва, Україна

Управління формуванням конкурентного потенціалу підприємств

На сучасному етапі розвитку ринкових відносин для успіху на ринку українським підприємствам, мало володіти матеріально-фінансовими ресурсами. Посилення ролі споживача, значна невизначеність і змінність зовнішніх умов функціонування, посилення конкурентної боротьби, викликає необхідність активної діяльності щодо забезпечення конкурентоспроможності підприємств. Проблему конкурентоспроможності можливо вирішити шляхом формування і активного управління конкурентним потенціалом. Під конкурентним потенціалом слід розуміти систематизований комплекс взаємоузгоджених можливостей і ресурсів внутрішнього середовища, який забезпечує отримання переваг в умовах змінюваного зовнішнього середовища та обмежених ресурсів, сприяє досягненню поставлених цілей та при раціональному використанні забезпечує високий статус.

Існує проблема дослідження чинників та логіки розвитку конкурентних можливостей на мікрорівні за умов зростання відкритості національної економічної, політичної та соціальної системи, це зумовлено особливостями науково-дослідницької, інноваційно-інвестиційної та практичної діяльності підприємств, необхідністю конструктивного вирішення питань, пов’язаних з трансформацією їх організаційних структур, гармонізацією нормативно-правової бази та адаптацією до умов господарювання. В умовах зростання відкритості української економіки конкурентний потенціал підприємства варто розглядати як системну ознаку позитивних ринкових зрушень, що відбуваються в суспільстві. Це забезпечується за умови постійного удосконалювання й розвитку ринкових форм господарювання вітчизняного виробництва й поступової відмови від зайвого адміністрування й бюрократизму. Для підприємств конкурентний потенціал визначається декількома рівнями виміру, що адекватно відбивають їх виробничо-технічні, трудові й фінансові можливості на зовнішніх ринках. Серед головних критеріїв, що є основою виміру конкурентного потенціалу підприємства, важливе значення мають: частка продукції підприємства на зовнішньому ринку; розмір вітчизняного капіталу; диверсифікація виробництва; запровадження передових технології; проведення фундаментальних ринкових досліджень; досконалість організації й управління виробництвом; максимальне використання творчої активності персоналу; фінансова стабільність підприємства; ступінь адаптації до міжнародного середовища; гармонізація українського законодавства з міжнародними нормами права.

З метою створення системи, яка спроможна вирішувати завдання щодо підвищення рівня, використання наявних та створення нових резервів конкурентного потенціалу доцільно провести аналіз локальних потенціалів та визначено ті, що чинять найбільший плив на розвиток конкурентного потенціалу в цілому. Для оперативності аналізу важливо максимально спростити структуру конкурентного потенціалу, зведенням до мінімуму найбільш важливих його складових, а тому при описі структури пропонується використовувати комплексний підхід, що поєднує переваги ресурсного і функціонального аспектів та дозволяє представити конкурентний потенціал як сукупність семи складових, а саме: управлінської, виробничої, трудової, маркетингової, фінансово-економічної, інноваційної, інформаційної. Саме поєднання визначених складових в сукупності характеризує стан та можливості підприємства зі створення, зміцнення та розвитку своїх конкурентних переваг.

У структурі механізму формування конкурентного потенціалу вирішальне значення мають процеси, що визначають можливий економічний рівень конкурентоспроможності підприємства. Мова в даному випадку йде про технічний, організаційний і соціальний розвиток підприємства. Не менш двох третин резервів підвищення конкурентного потенціалу закладено в результатах технічних і організаційних процесів. Вони виявляються через: норми застосування й використання ресурсів; підвищення управління й поліпшення обслуговування виробництва; механізацію праці; спеціалізацію й кооперування виробництва; тривалість і змінність роботи устаткування; якість продукції; скорочення тривалості виробничого циклу; величини запасів матеріальних ресурсів.

Конкурентний потенціал як інтегральний показник є результатом сукупної дії локальних потенціалів. Структурування конкурентного потенціалу дозволяє: оцінювати рівень розвитку кожного локального потенціалу та сконцентрувати зусилля управління у найбільш пріоритетному напрямку; використовувати повний набір стратегічних можливостей, визначати пріоритети в розвитку відповідно до намічених цілей; відображати послідовність планування і управління з метою ефективного функціонування на ринку.

Сприяти підвищенню ефективності управління конкурентним потенціалом може модель, яка складається з трьох блоків: перший - конкурентний аналіз який поєднує в собі внутрішнє середовище підприємства, зовнішнє середовище підприємства, внутрішні конкурентні можливості та можливості конкурентного оточення ; другий - формування конкурентного потенціалу який здійснюється шляхом порівняння сильних сторін конкурентної позиції підприємства та конкурентів, виявленням ключових чинників успіху, які забезпечують конкурентну раціональність підприємства та стійкі конкурентні переваги, визначення конкурентного потенціалу, виявлення слабких сторін конкурентної позиції підприємства та конкурентного ризику; третій - управління конкурентним потенціалом мета якого використовування мінімальних ресурсів для досягнення максимального результату в потрібний час, в потрібному місці, планування використовування потенціалу відповідно до вибраної стратегії конкурентної поведінки, реалізація стратегії управління конкурентним потенціалом, контроль раціональності використовування конкурентного потенціалу.

При управлінні формуванням конкурентного потенціалу потрібно чітко визначити, що на відміну від потенціалу підприємства, який визначається тільки внутрішніми чинниками, конкурентний потенціал враховує чинники зовнішнього оточення й являє собою сукупність зовнішньовнутрішніх переваг.

Література:

1. Балабанова Л.В. Маркетингове управління конкурентоспроможністю підприємств: стратегічний підхід: Моногр. /Л.В.Балабанова, В.В.Холод. - Донецьк: ДонДУЕТ, 2006. —294 с.

2. Должанський І.З. Управління потенціалом підприємства. Навч. посіб. / І.З.Должанський, Т.О.Загорна, О.О.Удалих О.О. – К.: Центр навч. літ., 2006. – 362с.