Данилишин Т.Р., Фордзюн Ж.В.

Викладач: Попадюк О.О.

Буковинська державна фінансова академія

НЕОБХІДНІСТЬ ВРАХУВАННЯ РИЗИКУ В ІННОВАЦІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ

Анотація. В статті розкрито сутність інноваційного ризику, досліджено ситуації у яких виникає ризик, а також запропоновано поетапний аналіз виявлення інноваційного ризику, і уникнення небажаної ситуації.

Аннотация. В статье раскрыта сущность инновационного риска, исследовано ситуации в которых возникает риск, а также предложен поэтапный анализ выявления инновационного риска, и избежание нежелательной ситуации.

Постановка проблеми. На сьогоднішній день розроблення та використання інноваційних продуктів вітчизняними підприємствами є надзвичайно важливим та необхідним. Проте такі дії завжди характеризуються ризиком, а відмова від інноваційної діяльності може призвести до втрати підприємством своїх ринкових позицій. Саме тому потрібно досить чітко розраховувати всі можливі вигоди і втрати від використання інноваційних продуктів, а звідси випливає те, що проблеми дослідження ризиків інноваційної діяльності підприємств набувають особливої актуальності.

Аналіз досліджень та публікацій. В основі сучасного дослідження теорії і практики ризику лежать роботи таких вчених-дослідників, як Дж. М. Кейнс, А. Маршалл, Ф. Найт, Й. Шумпетер, А. Пігу, Дж. Нейман, О. Моргенштейн, Р. Солод, С. Карпенко, О. Лапко, Дж. Сакс, В. Голян, О. Амоша та інші. Поряд із значною кількістю публікацій, проблема невизначеності і ризику ще мало досліджена в Україні.

Мета дослідження. Метою роботи є визначення сутності інноваційного ризику, його видових проявів, а також етапів його оцінки.

Виклад основного матеріалу. Дж. М. Кейнс ввів у науку поняття "схильність до ризику" характеризуючи інвестиційні і підприємницькі ризики, одним із перших розпочав класифікувати ризики. Й. Шумпетер пов'язував підприємницьку діяльність із "динамічною невизначеністю", яка породжувалася безперервним розвитком "господарсько-політичного" середовища і науково-технічним прогресом.

Ф. Найт уперше висловив думку про ризик як про кількісну міру вартості. Відповідно до концепції Ф. Найта, ризик – це вимірювана невизначеність: підприємець може "передбачити" або "відгадати" деякі основні параметри (результати, умови) розвитку своєї справи в майбутньому. Підхід Ф. Найта визначає математичну базу для кількісного вимірювання і моделювання ризиків, якою є апарат теорії ймовірності. Розвиток підходів Ф. Найта в галузі чисельної оцінки ризиків знайшов своє продовження в теорії раціонального вибору (Дж. Нейман, О. Моргенштейн), що відіграє найважливішу роль у моделюванні фінансових ризиків [3].

Ризик – це ймовірність (можливість) здобуття (тільки) небажаного результату, вважає Штефанич Д.А. [4].

Зокрема, вітчизняні економісти Л.Ф. Романенко та А.В. Коротеєва вважають, що «ризик є вартісним виразом імовірної події, яка може призвести до збитків, тобто до відхилення фактичних показників від передбачуваних» [5].

На думку таких вчених, як А.А. Пересада, Т.В. Майорова та О.О. Ляхова, ризик — це можливість того, що відбудеться деяка небажана подія. Зокрема, у підприємницькій діяльності ризик прийнято порівнювати з можливістю втрати підприємством своїх ресурсів, зниження запланованих доходів або із появою додаткових витрат у процесі здійснення певної фінансової чи виробничої діяльності [6, c.158]. Відповідно до поданих трактувань можемо запропонувати власне визначення поняття «інноваційний ризик» – це можливість втрати доходу, ресурсів, збільшення зобов’язань чи отримання негативних результатів від впровадження інноваційних продуктів на підприємстві.

Інноваційний ризик виникає у таких ситуаціях:

– при впровадженні дешевшого методу виробництва товару або надання послуги порівняно з тими, що вже використовуються. Подібні інвестиції даватимуть організації тимчасовий надприбуток доти, доки організація є єдиним власником цієї технології. У цій ситуації організація стикається з одним видом ризику – можливою неправильною оцінкою попиту на товар, що виробляється;

– при створенні нового товару або послуги на старому устаткуванні. У цьому випадку до ризику неправильної оцінки попиту на новий товар або послугу додається ризик невідповідності якості товару або послуги у зв’язку з використанням старого устаткування;

– при виробництві нового товару або послуги за допомогою нової техніки і технології. У такому разі інноваційний ризик включає: ризик того, що новий товар або послуга може не знайти покупця; ризик невідповідності нового устаткування і технології необхідним вимогам для виробництва нового товару або послуги; ризик неможливості продажу створеного устаткування, оскільки воно не підходить для виробництва іншої продукції, у разі невдачі [2].

На основі вище зазначеного можемо запропонувати оцінку загального інноваційного ризику в декілька етапів.

На першому етапі створити реєстр потенційно можливих небажаних варіантів розвитку фінальних подій, до яких може призвести реалізація проекту. Для цього необхідно сформувати набір кількісних і якісних характеристик ланцюжків розвитку подій, що призводять до небажаних варіантів фінальної реалізації інноваційної діяльності.

На другому етапі визначити набір вихідних ситуацій, можливість реалізації яких буде враховано у подальшому аналізі, та з'ясувати імовірні можливості реалізації цих ситуацій. У стабільній економіці для оцінки чинників ризику використовують переважно фіксовані види залежностей за статистично оцінюваними параметрами. Для трансформаційної економіки чинники ризику самі є об'єктом вибору та статистичної оцінки.

На третьому етапі здійснити вибір показників загального інноваційного ризику проекту. Цілком очевидно, що бажано мати один кількісний і досить чутливий показник рівня інноваційного ризику проекту загалом, чого не завжди можна досягти практично.

Методи аналізу ризику окремого інноваційного заходу у рамках загальної інноваційної діяльності повинні у максимально можливому ступені враховувати матеріально-фінансовий стан, цільові установки і стратегію всіх суб'єктів-учасників до, у процесі та після реалізації інноваційного заходу.

На четвертому етапі для кожної вихідної ситуації визначити ланцюги небажаних явищ і характеристики інноваційного ризику.

На п'ятому етапі, спираючись на результати попередніх етапів, розробити придатні для проекту способи зменшення рівня інноваційного ризику, хоча б, до допустимої границі.

За допомогою даних етапів при реалізації інноваційного проекту ми зможемо дослідити ризик і проаналізувати небажану ситуацію.

Зважаючи на галузеву специфіку, у більшості секторів економіки використовують подібні методи і механізми зниження ризиків, тому різноманіття засобів забезпечення економічної безпеки інноваційної діяльності у рамках реалізації концепції прийнятного інноваційного ризику шляхом зниження до граничного і управління рівнем інноваційного ризику можна об'єднати у декілька основних груп: уникнення (ухилення від ризику); компенсація (резервування) ризику; страхування; хеджування; локалізація ризику; розподіл (дисипація) ризику.

На практиці уникнення (ухилення від ризику) частіше всього реалізується у формі відмови від пов'язаного з ризиком венчурного проекту та надання переваги на користь менш ризикованих або майже безризикових проектів або мінімізації (консервативному управлінні активами і пасивами).

Компенсація (резервування) ризику – найбільш складний і тонкий інструмент убезпечення інноваційної діяльності. Можливі шляхи його реалізації ґрунтуються на створенні системи матеріальних і/або інформаційних резервів їх резервування і планування дій учасників господарської діяльності на випадок тих або інших змін його реалізації. Створення резерву на покриття непередбачених видатків є одним із способів управління ризиками, що передбачає становлення співвідношення між потенційними ризиками, які впливають на вартість активів, і розміром видатків, потрібних для подолання збою у виконанні венчурного проекту. Венчурний проект вважають ефективним та стійким, якщо у всіх передбачуваних ситуаціях несприятливі наслідки, спричинені змінами тих або інших умов реалізації венчурного проекту, можна усунути за рахунок створених запасів і резервів або їх наслідки можуть відшкодувати страхові компанії [1].

Висновки. Для ефективного функціонування підприємства на ринку необхідно проводити ряд заходів які стосуються збільшення обсягів виробництва чи надання послуг, підвищення якості, конкурентоспроможності, збереження лідируючих позицій на фоні конкурентів. Для цього підприємствам необхідно використовувати та впроваджувати інновації. Проте, використання інновацій призводить до ризику, який буде супроводжувати інновації на всіх стадіях їх розроблення і впровадження. А тому необхідним є аналіз, оцінка,

Список використаної літератури:

1. Жежуха В.Й. Ризики інноваційної діяльності підприємств / В.Й. Жеруха / Вісник НЛТУ України. – 2009. - №19.12. – С.177-182.

2. Инновации в промышленности. Справочник экономиста. – К.: 2004. – № 2. – 94 с.

3. Карпунь І. Н. Ризики в інноваційній діяльності підприємств / І.Н. Карпунь / Вісник НЛТУ України. – 2009. - №19.12. – С.202-204.

4. Костак З.Р. Вдосконалення управління інноваційними ризиками / З.Р. Костак / Вісник НЛТУ України. – 2008. - №18.11. – С.234-241.1

5. Пересада А.А., Майорова Т.В., Ляхова О.О. Проектне фінансування: Підручник. — К.: КНЕУ, 2005. — 736 с.

6. Управління підприємницьким ризиком / За заг. ред. д-ра екон. наук Д.А. Штефанича / Тернопіль: Економічна думка, 1999. — 224 с.5