Економічні науки/10. Економіка підприємства

К.е.н. Гладкова О.В.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського, Україна

Фінансовий саморозвиток як складова частина комплексного саморозвитку суб’єкта підприємництва

Діяльність будь-якого суб’єкта підприємництва зорієнтована на отримання прибутку і забезпечення фінансових можливостей для власного саморозвитку. Проте складові фінансового саморозвитку підприємства можна виділити тільки на основі формулювання його визначення, його сутності. В економічній науці не можна зустріти єдиного чіткого визначення саморозвитку підприємства.

У філософії визначається, що справжній розвиток – завжди саморозвиток. При цьому під розвитком розуміють фундаментальну категорію діалектики, що виражає процес руху, зміни органічних цілісних систем – матеріальних і духовних. Найбільш характерні риси розвитку – виникнення якісно нового об'єкту (або його стану), спрямованість, безповоротність, закономірність, єдність якісних і кількісних змін, взаємозв'язок прогресу та регресу, суперечливість, циклічність, розгортання в часі.

На нашу думку, процесом розвитку підприємства є його саморозвиток, що складається з постійного виникнення й подолання внутрішніх суперечностей, обумовлених структурою та змістом самого підприємства. А зміст фінансового саморозвитку полягає в здатності підприємства так формувати й розміщувати свої фінансові ресурси, щоб забезпечити власну фінансову стійкість, зростання ринкової вартості та досягнення стратегічних цілей підприємства. При цьому складовими фінансового саморозвитку є процеси, що розвиваються стихійно, управляються керівництвом підприємства опосередковано, а також процеси, безпосередньо керовані, на основі врахування змін у зовнішньому середовищі, відповідно до місії та бачення підприємства, що призводять до збільшення ринкової вартості підприємства й супроводжуються змінами та інноваціями

Також фінансовий саморозвиток можна представити як реалізацію соціально-економічних цілей за допомогою фінансів, цілеспрямованих змін, розв’язання протиріч і суперечностей, умов їх усунення. У сукупності все це свідчить про існування нагальної проблеми формування системи фінансового саморозвитку підприємств.

Основним змістом саморозвитку є використання внутрішніх резервів. Цей момент особливо яскраво виявився в умовах світової економічної кризи. Звичайно, вплив зовнішнього оточення, зовнішніх макро- та мікроекономічних чинників обмежений. І, як показує досвід, більшість підприємств, в умовах кризи зазнають величезних втрат і часто банкрутують.

Разом з тим попередні кризи показали, що підприємства, які засновували свою стратегію на саморозвитку, успішно долали вплив кризи. Про це свідчить, наприклад, історія компанії General Motors [3]. Основними умовами успіху компанії в період кризи 1932 року були координація політики та децентралізація адміністрування. На жаль, нинішнє керівництво компанії не використало накопичений адміністративний досвід, що й призвело її в період нинішньої фінансової кризи до банкрутства.

Зазначимо, що найважливішою умовою успішної стратегії фінансового саморозвитку підприємства є інноваційний розвиток. Джерелами фінансування інновацій можуть бути як внутрішні ресурси, так і залучені. Особливістю внутрішніх ресурсів є те, що вони виникають у процесі господарської діяльності підприємства у вигляді прибутку. Прибуток як основне внутрішнє джерело, з одного боку, є результатом діяльності підприємства, показником його ефективності, а з іншого – джерелом здійснення заходів, що забезпечують цю ефективність.

Безумовно, без кредитування здійснення технічних, економічних та організаційних заходів набагато складніше, ніж із використанням кредитних фондів. Але при цьому необхідно мати на увазі, принаймні, дві обставини: по-перше, кредитні ресурси не замінюють внутрішніх, а лише переносять частину платежів; по-друге, кредитні ресурси є більш ризикованим джерелом здійснення інвестиційно-інноваційних заходів. Це вимагає особливо ретельних оцінок можливості своєчасного повернення запозичених коштів.

Орієнтування насамперед на власні фінансові ресурси, що є головною ознакою фінансового саморозвитку підприємства, вимагає виявлення внутрішніх резервів підвищення ефективності та всебічного їх використання. Якщо розглядати резерви з погляду фінансового саморозвитку, то всі вони зводяться до підвищення прибутковості та рентабельності. Вважаємо, що найважливішими з них є резерви, що пов'язані з кращим використанням наявних можливостей існуючих матеріальних та організаційних ресурсів та резерви, пов'язані із здійсненням інновацій. Між цими двома видами резервів існує принципова різниця: можливості першого виду резервів обмежені. Що ж до резервів, пов'язаних із здійсненням інновацій, то вони обмежені лише фінансовими можливостями підприємства. Проте самі інновації створюють фінансові можливості інноваційного саморозвитку, що все більш розширюються.

Отже, основним завданням менеджменту підприємства є створення умов для стійкого фінансового саморозвитку підприємства в потрібному для керівництва напрямі, виходячи з бачення, місії та стратегічних цілей підприємства за допомогою реалізації управлінських рішень. Зміни можуть бути здійснені лише під впливом інноваційно-інвестиційних процесів. Тому управління фінансовим саморозвитком підприємства може бути здійснене за допомогою управління інноваційно-інвестиційними процесами.

Література:

1. Бударов, А. Ю. Процессы самоорганизации в высокотехнологичных отраслевых кластерах // Инновац. Вестн. Регион. – 2006. - № 1.

2. Економіка розвитку /О.М. Царенко, Н.О. Бей.- Суми : Унів. кн., 2004. - 590c.

3. Крукеберг, Д. Корпоративная стратегия компании в период кризиса // Зеркало недели. – 2009. - № 17. – С. 9.