Студентка Захарова Катерина Iванiвна

к. е. н. Волкова Світлана Федорівна

Одеська національна академія харчових технологій

Аналіз зернового бізнесу в Україні його перспективи і проблеми

Ключові слова: АПК, інвестиції, проекти,збут, торгівля, експорт, імпорт, потенціал, квоти, виробники, інвестори,торговi коридори.

I. Вступ

Агропромисловий комплекс (АПК) - це сукупність виробничих взаємозв'язаних підприємств з вирощування, зберігання, заготівки, транспортування, переробки і реалізації сільськогосподарської продукції, а також обслуговуючих і допоміжних підприємств і організацій.

Агропромисловий комплекс розвивається на основі агропромислової інтеграції і грає важливу роль в більшості країн світу. Адже саме він виконує важливу суспільну функцію - забезпечує населення продуктами харчування. Більшість з них відносяться до товарів широкого вжитку, від забезпечення якими і якості яких залежать фізичне здоров'я населення, що дуже важливе для збереження і поліпшення його генофонду, забезпечення хоч би простого відтворення населення в країнах перехідної економіки. Дуже гостро ця проблема постала і в Україні, де останніми роками заглиблюються процеси депопуляції населення.

В той же час, Україна відвіку є землеробською країною, характеризується надзвичайно сприятливими економічними і природними умовами для розвитку сільського господарства і має великий споживчий ринок продуктів харчування. Формування потужного, з розвиненою структурою АПК продовжувалося в Україні століттями. Протягом всієї історії розвитку країни саме агропромислові підприємства займали провідне місце в її господарстві. І навіть в другій половині ХХ століття при великій структурній диверсифікації виробництва агропромисловий комплекс залишався одним з ведучих міжгалузевих виробничих комплексів в Україні. У його склад входить майже 100 виробництв. АПК, поряд з промисловістю, грає провідну роль в господарстві, на його частину доводиться майже 30% національного доходу України, зайнято близько що 25% працюють.[1]

Агропромисловий комплекс України на сьогоднішній день, з причини морального і фізичного зносу старого елеваторного устаткування, дуже гостро потребує сучасного устаткування для сушки і зберігання зерна. Україна сьогодні забезпечена елеваторами лише на 50%, ще менше сертифікованих елеваторів. Ті, які є, часто дуже умовно можна назвати "сертифікованими". Практично всі великi і середні компанії зараз прагнуть будувати або купувати елеватори - "цiни на зерно нестабільні, і краще мати достатні потужності для його зберігання, щоб захистити себе від цінових ризикiв, а також мати можливість грати на коливаннях цін"[2]. Цього року прогнозується зростання цін на зернові культури в середньому на 10-15%. Крім того, за даними учасників ринку, витрати на будівництво елеваторів зараз знизилися не менше чим в два рази в порівнянні з минулим роком - до $150-160/т. "Нарешті, в аграрному секторі елеватор - це практично єдине, під що можна залучити кредити, використовуючи сировину, що зберігається, як заставне майно"[2].

ІІ. Постановка завдання

Члени УЗА і УАК повинні, зі свого боку, здійснювати інвестиції в об'єкти зберігання і транспортування зернових у проекти, направлені на підвищення ефективності ринку і розвиток міжрегіональних і міжнародних торгівельних коридорів. Крім того, УЗА і УАК зобов'язалися забезпечувати співпрацю з виробниками зерна в Україні, у тому числі шляхом надання підтримки виробникам в період посівної кампанії і шляхом висновку форвардних контрактів, впровадження високоефективних технологій виробництва і переробки, а також передового міжнародного досвіду торгівлі і збуту зернових.

Після державних "Хліб України" і Держрезерву найбільшими потужностями по зберіганню сельхозкультур в Україні розташовують такі крупні гравці, як "Кернел", "Райз", "Зерноторговая компанія", "Бунге Україна" і "Альфред С. Топфер Інтернешнл (Україна)". Якщо говорити про нові потужності, то тут слід виділити такого крупного сільгоспвиробника і екс-портеру, як "Нібулон". За два роки компанія збільшила власні потужності по зберіганню і перевалці зернових в півтора рази. Якщо на кінець 2007-го складські потужності зернотрейдера складали порядка 500 тисяч тонн, то зараз, за даними прес-служби компанії, елеваторні потужності "Нібулона" складають 750 тисяч тонн.

"Нібулон" як лідер аграрного ринку передбачає не лише будівництво сучасних елеваторних комплексів, річкових терміналів, а також створення свого флоту для доставки зернових в порт, але і умілі професійні дії з реалізації української сільгосппродукції на світових ринках."Нiбулон" вииграл тендер на поставку в Японию 70 тис. тонн ячменя и 10 тис. тонн пшеницi. Компанія "Нібулон" інвестує $300 млн. в проект по будівництву елеваторів і річкових терміналів, відродження торгівельного флоту і вдосконалення логістики. За підрахунками компанії, економічний ефект проекту для аграріїв досягне 4 млрд. грн.[3,4]

ІІІ. Результати

Такі величезні інвестиції є великими ( плюсом ) для України в цілому це дасть Україні як експортерові завоювати значну позицію на світовому ринку і наблизити до себе інвестиції, які допоможуть підвищити наш АПК i дадуть авторитет Українi.

Сільськогосподарський сектор України і його низові переробні галузі мають величезний потенціал для значного підвищення темпів зростання. Проте сектор вимагає впровадження нових технологій, погоджених з іншими країнами технічних стандартів, розвитку матеріально-технічної бази і проведення надійної економічної політики. проте система квот в тому вигляді, в якому вона адміністративно вводиться в даний час, створює для країни додаткові негативні ефекти із-за непрозорості. Повідомлення від приватного сектора говорять про те, що найбільш важлива документація, така як підтвердження Мінагрополітіки сертифікованих запасів, прямувала вибраним трейдерам із затримками, обмежуючи можливість звертатися за виділенням квот і отримувати їх. Це підриває репутацію України в той час, коли країна намагається залучити іноземних інвесторів, щоб прискорити одужання своєї економіки, і протиставлення підвищеним зобов'язанням, які узяло на себе керівництво України в боротьбі з корупцією.

Квоти на експорт супроводилися новими процедурами проходження митних формальностей, які вимагають додаткових перевірок якості, що приводило до затримання вже завантажених зерном суден в українських портах, навіть ще до введення квот. В результаті величезна кількість зерна псується в портових спорудах, залізничних вагонах і інших місцях, де складські споруди не відповідають необхідним вимогам. До того ж в Податковому кодексі, по суті, встановлюється податок на експорт зерна без відшкодування ПДВ експортерам, що знижує доходи вітчизняних виробників і в той же час розширює торгівельні можливості для вертикально інтегрованих торгівельних і виробничих компаній. Це зв'язано з ризиком подальшого зниження доходів сільського населення всупереч проголошеним цілям політики уряду. Недавно Кабмін ввів реєстрацію контрактів на експорт на державній аграрній біржі - з явно незначними вигодами для приватних виробників і трейдерів потенційними ризиками додаткових операційних витрат для них. Відміна квот на зерно стала б сигналом як для виробників, так і інвесторів, що Україна готова реалізувати свій потенціал і грати відповідальну роль в глобальній економіці. Країна не повинна упустити такої можливості [4,5].

IV. Висновки

Багато галузей економіки України вибирають курс на диверсифікацію експортних постачань. Це дозволяє мінімізувати різні ризики (у тому числі зменшити вплив політичних чинників), завоювати нові ринки збуту і зрештою - підвищити прибуток. І зерновий сектор в цьому сенсі - не виключення.

Останніми роками різко зріс інтерес українських зернотрейдерів до ринків країн Північної Африки і Близького Сходу. Наприклад, якщо раніше кукурудза з України поставлялася переважно в сусідні країни (Росію, Білорусь, Румунію, Угорщину), то зараз активно освоюються ринки Єгипту, Лівії, Алжіру і Сирії. Показовим в цьому плані став Перший міжнародний зерновий торгівельний саміт "СНД - арабський світ", організований інформаційно-аналітичним агентством "АПК-ІНФОРМ" за участю Російського зернового союзу в Єгипті в кінці лютого 2010 року.

Форум викликав великий інтерес у вітчизняних і іноземних операторів ринку, зібравши більше 270 представників 175 компаній (включаючи державні компанії по закупівлі зерна), що представляли інтереси 30 країн світу. Даний напрям торгівлі оцінюють як перспективне не лише торговці зерном, але і фахівці багатьох суміжних галузей. Це підтвердив і якісний склад учасників форуму: 46% - трейдери, 17% - переробники, 30% - логістики, брокери, юристи, фумігатори, банкіри. Ще 7% учасників припало на суспільні і державні структури, які мають відношення до експорту і імпорту зерна .

Проте експорт зерна з України містить ряд переваг в порівнянні з американським, європейським і австралійським, які можна і потрібно використовувати. По-перше, нижча ціна, особливо в першій половині сезону. Арабські покупці настільки цiнують свої грошi, що при знижці в $5 на 1 т зерна можуть закрити очі на невисоку якість товару. По-друге, можливість постачання зерна з України дрібними партіями (3-5 тис. т), що ідеально пiдходить для потреб невеликих і середніх компаній-переробників. По-третє, зерно з України бере перевагу коротшими термінами доставки. У цьому вітчизняним трейдерам дуже допомагає географія - доставка зернових з чорноморських портів арабським імпортерам здійснюється набагато швидшим, ніж, скажімо, із США і Австралії. Також одним з найважливіших чинників, що грають на руку українським експортерам зерна, є бажання африканських і близькосхідних імпортерів диверсифікувати свої джерела постачань зернових. Величезною недоробкою України є пасивність чиновників в справі відстоювання своїх інтересів на світовому зерновому ринку. Справа навіть не у відсутності експортних субсидій, які наша країна відмовилася застосовувати на вимогу країн-членів робочої групи по вступу в СОТ (чесно кажучи, в бюджеті на це просто не вистачить засобів). Українські делегації - рідкі гості країн з імпортно-орієнтованим зерновим ринком. Адже саме такий візити могли б послужити хорошим поштовхом для подальшого розвитку торгівельних стосунків.

Зробити зернові підприємства сильніше і конкурентоздатних, можна за таких дій:

- наявність розвиненої мережі філій, що забезпечує роботу в різніх кліматічніх зонах і сприяє ефектівній торгово-закупівельній діяльності підприємства;

- наявність повного комплекту високопродуктивної сільгосптехніки, посівніх матеріалів, засобів захисту рослин від провідних світових виробників, що гарантує забезпечення інтенсивної технології вирощування зернових та олійніх культур і одержання стабільно високих урожаїв;

- наявність оперативної і достовірної інформації про стан агропромислового комплексу (про хід посівної, прогнози врожайності, валовий збір і т.п.), що дає можливість планувати торговельну діяльність, а також, реагуючи на зміни і прогнозуючи ситуацію на зерновому ринку, максимально наблизити виробництво до попиту, тим самим, підвищивши рентабельність виробництва;

- наявність мережі нових сучасних лінійних елеваторів і річкових терміналів і укладення договорів безпосередньо з виробниками у відповідних регіонах;

- наявність власних переробних підприємств з виробництва кормів;

- постійне і стабільну присутність на зерновому ринку, наявність міцних комерційних зв`язків з цілим рядом іноземних партнерів;

- можливість починати експортну діяльність раніше інших трейдерів, безпосередньо після збирання врожаю, а також, завдяки наявності продукції власного виробництва у великих обсягах, укладати форвардні контракти;

- наявність власного перевантажувального терміналу з зерносховищами.

Крім того, при вертикальній інтеграції, компанія здатна гарантувати як своєчасну поставку продукції, так і її якість;

Література:

1. О.Рибалка, М.Литвиненко "Тенденцiї щодо зниження темпiв свiтового вирощування пшеницi" // "Зберігання і переробка зерна" №8(28) 2009-16ст

2. I.Л Савенко "Ринок зернових"// "Зерно і хліб" 1/2009-15ст.

3. П.О Шевченко "Зовнiшня торгiвля зерновими" // "Зберігання і переробка зерна" №10(112) 2009-8ст

4.В.Д Гончарук "Свiтова економiчна криза"// "Зберігання і переробка зерна" №11(31) 2008-30ст

5. А.В Лижов "Україна зернова" // "Зберігання і переробка зерна" №12(32) 2009-20ст