Экономические
науки/ 10. Экономика
предприятия
Травкіна М.С. ,
Науковий керівник: Головінов М.І., к.е.н., доцент
Донецький національний університет економіки і торгівлі
імені Михайла Туган-Барановського, Україна
Економічне управління та шляхи
оптимізації прибутку підприємства
Постановка проблеми. У
процесі переходу України до ринкових умов господарювання та
виходу з фінансової кризи зростає роль суб’єктів господарювання
як основи та первинної ланки економіки. Функціонування підприємств значно впливає як на добробут власників, споживачів, так і
на економічну ситуацію в країні шляхом поповнення
державного бюджету сплатою податків, зборів, обов’язкових платежів. Все
це неможливе без здійснення ними ефективної виробничої, маркетингової
та фінансової діяльності. Найважливішою фінансовою категорією, що відображає
позитивний фінансовий результат господарської діяльності підприємства,
характеризує ефективність виробництва і свідчить про обсяг і якість виробленої
продукції, стан продуктивності праці, рівень собівартості, є прибуток. Розмір отриманого прибутку має досить велике значення
в діяльності підприємства. Величина прибутку підприємства впливає
на формування фінансових ресурсів підприємства; збільшення ринкової
вартості підприємства; ефективність виробничої діяльності
підприємства; економічний розвиток держави. Отже, значна роль
прибутку в розвитку підприємства і забезпеченні
інтересів його власників та персоналу, а також держави визначають необхідність дослідження питань ефективного управління прибутком підприємств.
Аналіз останніх публікацій. Значну
увагу питанням формування, використання та оптимізації прибутку
підприємств приділено в працях І.О. Бланка, М.Д. Білик, І.М. Бойчик, Г.Г. Кірейціва, А.А. Мазаракі, С.В. Мішиної, С.Ф.
Покропивного, В.В. Худи, Л.І. Шваб та інших.
Мета статті – аналіз динаміки розміру
прибутку українських підприємств і пропонування впровадження заходів, щодо управління
прибутком підприємства.
Виклад основного матеріалу. Зростання динамічності
економічних відносин і глибинна трансформація їх внутрішньої природи,
підвищення ролі інноваційного чинника у забезпеченні конкурентоспроможності та
довгострокової результативності діяльності підприємства визначають необхідність
переосмислення аналітичного інструментарію управління результативністю діяльності
сучасного підприємства [5, с. 101].
Прибуток у класичному розумінні – це різниця між ціною товару і
витратами на виготовлення товару – його собівартістю. Саме таке розуміння прибутку закладене в усіх законодавчих актах України, крім законодавства про оподаткування прибутку. Натомість, відповідно до Закону України
"Про оподаткування прибутку підприємств", прибутком
вважається сума валових доходів, тобто доходів від усіх
видів діяльності, скоригована певним чином для цілей
оподаткування, зменшена на суму валових витрат підприємства і на вартість зносу (амортизації) основних і нематеріальних активів.
У сучасних умовах серед вчених-економістів існують різні точки зору щодо поняття прибуток, однак при цьому значна частина вчених
характеризує прибуток лише з кількісного боку. Так, С.Ф. Покропивний розглядає
прибуток як ту частину виторгу, що залишається після відшкодування усіх витрат
на виробничу і комерційну діяльність підприємства. характеризуючи перевищення
надходжень над витратами, прибуток виражає мету підприємницької діяльності і є
головним показником її результативності (ефективності) [2, с. 436].
На думку І.М. Бойчик, прибуток – це частина доходу, що залишається підприємству
після відшкодування всіх витрат, пов'язаних з виробництвом, реалізацією продукції
та іншими видами діяльності [1, с. 346].
В умовах розвитку ринкової
економіки України прибуток є основним спонукальним мотивом здійснення будь-якої
підприємницької діяльності, оскільки він забезпечує зростання добробуту
власників та працівників підприємства через дохід на вкладений капітал. На основі даних аналітичної табл. 1 ми можемо проаналізувати процес формування прибутку в економіці Україні
за період 2000-2009 рр.
За останні десять років процес формування прибутку в економіці України вирізнявся значною нестабільністю. Найбільший прибуток було отримано у 2007 р. – 135897,9 млрд грн, а найменший (збиток) у 2009 р. –42414,7
млрд грн
(табл. 2). Аналіз формування прибутку за галузями економіки свідчить, що протягом
останніх десяти років основний обсяг прибутку в економічній системі було одержано підприємствами промисловості. На їхню частку припадало в 2001
р. – 47,8 %, у 2003 р. – 41,6 %, у 2005 р. – 41,7 %, у в
2007 р. – 31,12 %, а в 2008 р. – 36,56 % загального
обсягу прибутку, що був створений в економіці країни. Якщо в 2001 р. загалом в
економіці збитковими були три групи підприємств із чотирнадцяти (підприємства
готельного та ресторанного бізнесу, підприємства, які проводять операції з
нерухомістю, здавання під найм та послуги юридичним особам, підприємства, які
надають колективні, громадські та особисті послуги), то в 2009 р. збитковими
були одинадцять груп підприємств із чотирнадцяти.
Таблиця 1.
Формування прибутку в
економіці України за 2000-2009 рр.(млрд грн)
Показники |
2000 |
2001 |
2002 |
2003 |
2004 |
2005 |
2006 |
2007 |
2008 |
2009 |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
10 |
11 |
Прибуток, збиток ( – ) |
13933,0 |
18740,6 |
14641,2 |
19643,3 |
44578,4 |
64370,8 |
76253,4 |
135897,9 |
8954,2 |
–42414,7 |
Сільське господарство, мисливство, лісове гос- подарство |
1752,4 |
899,1 |
–254,6 |
769,5 |
2768,0 |
3702,4 |
2731,8 |
7624,2 |
6041,8 |
7904,3 |
Промисловість |
8834,6 |
8537,2 |
2866,5 |
7137,0 |
18936,9 |
28264,3 |
34699,6 |
43700,9 |
20243,2 |
–4659,8 |
Будівництво |
40,3 |
722,8 |
–39,6 |
14,1 |
770,6 |
872,2 |
1603,1 |
1629,0 |
–6807,9 |
–5244,3 |
Торгівля; ремонт авто- мобілів, побутових ви- робів та предметів осо- бистого вжитку |
1195,1 |
2352,0 |
4356,4 |
573,7 |
6930,2 |
9464,2 |
10334,8 |
16816,9 |
–28146,0 |
–8743,4 |
Продовження таблиці 1 |
||||||||||
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
10 |
11 |
Діяльність готелів та ресторанів |
-20,0 |
-27,2 |
-9,3 |
-73,9 |
-30,6 |
-83,1 |
-63,2 |
-1,5 |
-1446,7 |
-641,8 |
Діяльність транспорту та зв'язку |
706,7 |
4135,7 |
4269,4 |
5805,2 |
6665,6 |
9629,7 |
8499,7 |
11342,8 |
4518,9 |
10307,3 |
Фінансова діяльність |
1211,7 |
2344,9 |
2358,1 |
4252,7 |
7058,0 |
9334,3 |
11664,7 |
22592,6 |
25042,5 |
–32665,5 |
Операції з нерухомим майном, оренда, інжи- ніринг та надання пос- луг підприємцям |
92,5 |
–146,3 |
929,2 |
1187,0 |
1101,2 |
2636,0 |
6051,2 |
31731,2 |
–8796,6 |
–5156,8 |
Освіта |
- |
211,7 |
92,7 |
114,0 |
123,7 |
137,3 |
86,4 |
75,9 |
86,0 |
78,7 |
Охорона здоров'я та на- дання соціальної допо- моги |
- |
26,8 |
26,3 |
13,3 |
47,6 |
66,1 |
22,8 |
-6,8 |
-113,5 |
-50,1 |
Надання комунальних та індивідуальних пос- луг; діяльність у сфері культури та спорту |
46,0 |
-290,2 |
75,8 |
-79,5 |
255,8 |
81,3 |
546,0 |
411,5 |
-1768,2 |
-3493,2 |
*Складено за даними Держкомстату України [5]
Прибутковими загалом в економіці
були підприємства сільського, мисливського, лісового, транспортного
господарств, підприємства зв'язку та підприємства, які працюють в галузі
освіти. Зростання загальної суми збитку і відсутність прибуткових галузей у
виробничій сфері є однією з перших ознак погіршення справ у національній
економіці. Це підтверджується і тим, що в
2009 р. понад 1/3 підприємств реального сектору економіки
оголосили себе збитковими, що вказує на неефективність господарювання,
прагнення до заниження фактично отриманого фінансового результату.
В той же час частка прибутку у
ВВП України за десять років зменшилася
з 60 % до 4 %. [4, с. 8]. Це пов'язано з низкою
причин, головні серед яких – погіршення фінансового стану підприємств фізичного
сектору вітчизняної економіки, збільшенням відсотка збиткових підприємств (див.
табл. 2). Зниження прибутковості підприємств супроводжується зменшенням їх
заощаджень, що призводить до спаду відтворення фізичного капіталу. Економічна
теорія і світова практика свідчать, що рівень відтворення фізичного капіталу
перебуває в прямій залежності від прибутковості підприємств (частка прибутку,
яка йде на виробничий розвиток).
Таблиця 2.
Фінансові результати від звичайної діяльності
підприємств
до оподаткування (млрд. грн)
Роки |
Фінансовий результат від звичайної ді- яльності до оподаткування |
Підприємства, які одержали прибуток |
Підприємства, які одержали збиток |
||
у % до загаль- ної кількості підприємств |
фінансовий результат |
у % до загаль- ної кількості підприємств |
фінансовий результат |
||
2001 |
18740,6 |
61,8 |
39803,4 |
38,2 |
21062,8 |
2002 |
14641,2 |
61,2 |
37410,7 |
38,8 |
22769,5 |
2003 |
19643,3 |
62,9 |
45817,0 |
37,1 |
26173,7 |
2004 |
44578,4 |
65,2 |
73694,7 |
34,8 |
29116,3 |
2005 |
64370,8 |
65,8 |
89165,1 |
34,2 |
24794,3 |
2006 |
76253,4 |
66,5 |
110648,6 |
33,5 |
34395,2 |
2007 |
135897,9 |
67,5 |
182994,4 |
32,5 |
47096,5 |
2008 |
8954,2 |
62,8 |
193699,1 |
37,2 |
184714,9 |
2009 |
–42414,7 |
60,1 |
144059,2 |
39,9 |
186473,9 |
*Розраховано за даними
Держкомстату України [5,320-322]
Загалом, останнім часом в економіці України спостерігаються наступні
тенденції:
ü більша частина
прибутку підприємств витрачається на платежі до бюджету;
ü майже не
використовується прибуток на збільшення статутного фонду;
ü мізерна частина
прибутку спрямовується на виробничий розвиток, хоча прибуток є головним
внутрішнім джерелом інвестиційної діяльності. На прибуток у розвинених країнах припадає
близько 30 % капітальних витрат на інвестування.
Висновки. Отже, необхідною
умовою вдосконалення механізму формування та використання прибутку підприємства
є розрахунок потреби прибутку. Економічне обґрунтування розрахунку потреби
прибутку проводиться на основі детального планування окремих напрямків
використання коштів для досягнення стратегічних цілей діяльності підприємства,
а також він повинен бути підкріплений реальними можливостями підприємства щодо
отримання необхідної суми прибутку.
Для вдосконалення формування
прибутку підприємства та економічного обґрунтування його потреби пропонуємо
здійснювати планування розподілу прибутку в такому порядку:
1. Визначення потреби у прибутку за напрямками його
використання.
2. Формування цільової структури розподілу прибутку.
3. Визначення пріоритетності у використанні прибутку за окремими
напрямками використання.
4. Балансування потреби у прибутку за напрямками його
використання з можливостями отримання прибутку при здійсненні
господарсько-фінансової діяльності підприємства.
Важливим напрямком стратегічного
планування діяльності є врахування усіх чинників та аспектів подальшого
розвитку підприємства для повного і обґрунтованого визначення величини прибутку
та забезпечення певного рівня прибутковості.
Література
1. Бойчик І.М. Економіка підприємства: Навч. пос. – К.: Атіка, 2004. – 480 с.
2. Економіка підприємства: Підручник/ За заг. ред. С.Ф. Покропивного. вид.
2-ге, перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 2001. – 528 с.
3. Коробов М.Я. Фінанси
промислового підприємства / М.Я. Коробов. – К. : Вид-во "Либідь",
1995. – 236 с.
4. Олексюк О.І., Дзюбенко Л.М. Прибутковість в управлінні результативністю діяльності
сучасних компаній// Фінанси України. – 2006, № 12. – С. 101-111.
5. Статистична інформація. [Електронний
ресурс]. – Доступний з
http://www.ukrstat.gov.ua.
6. Шваб Л.І. Економіка підприємства. – К.: Каравела,
2005. – 568 с.