Грінка Л. М., Сидорчук О. Ю.

Науковий керівник: Безродна С. М.

Буковинська державна фінансова академія

м. Чернівці

ІННОВАЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ: ОСНОВА РОЗРОБКИ СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА

Постановка проблеми. Складність та неоднозначність визначення інноваційного потенціалу обумовлюється його багатофункціональністю, а також тим, що у наукових працях цей термін часто використовується при характеристиці більш глобальних проблем, або навпаки, більш вузьких питань, при вивченні окремих складових інноваційного потенціалу. Економічне зростання і забезпечення конкурентоспроможності підприємств і зумовлене ефективним використанням інноваційного потенціалу. Тому з метою ефективного функціонування підприємств і забезпечення їх конкурентоспроможності необхідно якісно розвивати матеріально-технічні, структурно-функціональні, соціально-трудові, інформаційні, фінансові та інші елементи потенціалу.

Аналіз досліджень і публікацій. Розробками різних проблем інноваційної діяльності на різних рівнях управління інноваціями займалися такі вітчизняні фахівці: Антонюк Л. Л., Савчук В. С., Ілляшенко С. М., Краснокутська Н. С., Пшута М. Т. та ін., серед іноземних дослідників слід виділити: Балабанов И. Т., Гриньов А. В., Данько М. А., Кокурин Д. И., Дашкова А. П. та ін. Але у сучасних умовах відчувається брак системних підходів в дослідженнях інноваційного потенціалу підприємств.

Саме тому основною метою статті є здійснення системного аналізу підходів дослідників щодо сутності інноваційного потенціалу, визначити його місце у загальному потенціалі підприємства, запропонувати підхід до його побудови з огляду теорії систем.

Виклад основного матеріалу. Термін «потенціал» означає здатність і готовність будь-якої організації здійснювати реалізацію інноваційного процесу [5]. У вітчизняній літературі термін «потенціал» у широкому розумінні трактується як можливості, запаси, засоби, наявні сили, які можуть бути використані, або як рівень потужності у будь-якому відношенні, сукупність засобів, необхідних для чого-небудь [7]. У широкому розумінні поняття «потенціал» – це засоби, запаси, джерела, які є в наявності і можуть бути використані, приведені в дію для досягнення певної мети, виконання плану, розв'язання завдань, можливості якої-небудь соціальної системи у певній сфері [2].

Поняття «інноваційний потенціал» стало концептуальним відображенням феномена інноваційної діяльності, яке розгорталося й уточнювалося шляхом методологічних, теоретичних та емпіричних досліджень і отримало розвиток на початку 80-х років XX ст. [3]. Інноваційний потенціал – це сукупність елементів, необхідних для вирішення певних виробничих проблем, і готовності суб'єкта господарювання до їх вирішення [8]. Погляди щодо трактування цієї категорії не мають значних відмінностей. У більшості джерел інноваційний потенціал характеризується як множина переваг, перспектив і змін, які можуть бути реалізовані за цілковитого задоволення потреб у даній інновації.

Базовою складовою здійснення інноваційної діяльності є інноваційний потенціал, який являє собою сукупність елементів, які необхідні для вирішення конкретних виробничих завдань та відображають готовність підприємства для їх рішення [4]. За цих умов в рамках потенціалу підприємства особливу актуальність набувають питання щодо створення, розвитку і використання інноваційного потенціалу, що дозволить більш ефективними шляхами досягти намічених результатів у прийнятні терміни.

При цьому виникає проблема щодо визначення місця інноваційного потенціалу у складі загального потенціалу підприємства, що підкреслювалося багатьма дослідниками. Аналіз літературних джерел дозволив виділити декілька підходів до визначення сутності інноваційного потенціалу: ресурсний; науково-технічний; ринковий; ресурсно-ринковий; з точки зору спроможності і можливості підприємства до інноваційної діяльності; через структуру його складових.

Спостерігається діалектичний зв'язок між визначенням сутності інновації та інноваційного потенціалу. Протягом тривалого терміну інновації розглядалися чисто із науково-технічних аспектів щодо створення і виробництва нової продукції. Тому основними ресурсами при створенні інноваційних продуктів розглядалися переважно інтелектуальні, науково-технічні та інформаційні. В той же час ігнорувався ринковий попит на інновації та кваліфікаційний рівень менеджменту підприємства у впровадженні інновацій. В подальшому розширювалося уявлення про інновації, а значить інноваційний потенціал розглядався з урахуванням не тільки ресурсного забезпечення, але й спроможностей і можливостей підприємства у випуску новітніх продуктів у відповідності із потребами ринку.

Ресурсний підхід до визначення поняття "інноваційний потенціал", який був найпоширенішим довгі роки, також зазнав значних трансформацій. Інноваційний потенціал підприємства було прийнято трактувати як сукупність матеріальних, фінансових, трудових, інфраструктурних, інтелектуальних інформаційно-комунікаційних ресурсів [6]. Не поділяємо думку деяких авторів, які вважають, що в поняття "інноваційний потенціал" включаються виключно приховані ресурси: "інноваційний потенціал містить невикористані, приховані можливості накопичених ресурсів, що можуть бути задіяні для досягнення цілей економічних суб'єктів" [9]. Вважаємо, що наявні ресурси і можливості при кваліфікованому і креативному менеджменті також можуть стати факторами інновацій.

Тому інноваційний потенціал підприємства, на думку авторів, являє собою сукупність організованих у певних соціально-економічних формах ресурсів, що можуть за певних діючих внутрішніх і зовнішніх чинників інноваційного середовища бути спрямовані на реалізацію інноваційної діяльності, метою якої задоволення нових потреб суспільства. Таке визначення вміщує сукупність інноваційних ресурсів, їх цільову спрямованість (задоволення потреб), а також враховує фактор інноваційного середовища.

Інноваційний потенціал розглядався як здатність створювати нову вартість шляхом цільової інтеграції матеріальних і нематеріальних активів для забезпечення його інноваційного розвитку.

Для того, щоб впровадити ту чи іншу інновацію (виробничу, маркетингову, організаційну), підприємство має володіти відповідними можливостями на кожному етапі інноваційного циклу – від НДДКР до впровадження інноваційного товару на ринку. Ці можливості становлять основну частину інноваційного потенціалу підприємства.

Дослідження показали, що весь інноваційний потенціал підприємства складається з трьох основних складових:

- можливості, які має підприємство для здійснення інноваційної діяльності – технічний стан обладнання, започаткування науково-технічних розробок, організація виробництва, випуск дослідної партії, участь у виставках, реалізація продукції, пошук можливостей постановки продукції на виробництво, відповідність структури організації потребам її інноваційної діяльності, враховуючи інформаційне забезпечення, сертифікація продукції, вивчення ринку (маркетинг), пошук інвесторів, інформаційне забезпечення інноваційних розробок, експертиза проектів, вирішення питань щодо захисту інтелектуальної власності в Україні, патентний пошук і патентування за кордоном:

- зовнішні фактори інноваційного потенціалу – попит на продукцію внутрішнім ринком, податки, відносини з великими фірмами і замовниками, поставки матеріалів і комплектуючих, фінансування, кредит, стандартизація і сертифікація, наявність державного замовлення, авторське супроводження проектів, потреба закордонного ринку, захист інтелектуальної власності, ринок патентів і послуг, діяльність інноваційної інфраструктури за межами підприємства, страхування ризиків;

- внутрішні фактори інноваційної діяльності – кваліфікація робітників, підготовленість у галузях маркетингу і комерційної діяльності, психологічний клімат на підприємстві, організація навчання спеціалістів, мотивація персоналу, підготовленість в галузі спеціальних науково-технічних знань, зовнішньоекономічних зв'язків, патенто-правових питань [9]. Ці основні складові підприємства відіграють провідну роль у формуванні інноваційного потенціалу підприємств за умовами їх реструктуризації та переходу до інтенсивного розвитку.

Висновки. Підбиваючи підсумки виконаної роботи можна зробити висновок про актуальність і практичну значущість розглянутої теми. Однією з важливих складових, одночасно спрямовуючим вектором і джерелом розвитку є інноваційний потенціал. Це поняття увійшло в економічну науку як складна багаторівнева категорія, що потребує застосування комплексного та системного підходу до її вивчення. Це порівняно нова категорія, яка має важливе як теоретичне, так і практичне значення, потребує розробки нових принципів її дослідження та аналізу. Підміна поняття "інноваційний потенціал" його складовими частинами (науковим, інтелектуальним, науково-технічним, творчим) веде до неповного його розуміння, а значить обмежує можливість його формування, використання й розвитку на благо всьому суспільству. Доведено, що до розгляду сутності інноваційного потенціалу потрібно підходити як економічної категорії, яка є ієрархічно організованою системою понять, що знаходиться в різній мірі наближення до сутності потенціалу.

На наш погляд, тільки представлення інноваційного потенціалу у вигляді системи дозволяє поглиблено виявити його сутність, структуру, а також взаємодію і взаємообумовленість структурних елементів, що сприяє розвитку інноваційного потенціалу та можливостей підприємства у інноваційній діяльності для задоволення зростаючих потреб ринку.

Список використаних джерел:

1.Антонюк Л.Л., Поручник A.M., Савчук B.C. Інновації: теорія, механізм розробки та комерціалізації: Монографія.— К.: КНЕУ, 2008.— 394с.

2. Балабанов И.Т. Инновационный менеджмент.— СПб: Питер,2007.— 208 с.

3.Гриньов А.В. Оцінка інноваційного потенціалу підприємства // Проблеми науки.— 2003. № 12. — 13 с.

4.Данько М. Інноваційний потенціал у промисловості України // Економіст.— 2007.—№10.— С. 23 – 34.

5.Ілляшенко С. М. Управління інноваційним розвитком: проблеми, концепції, методи. — Суми: ВТД "Університетська книга", 2003. — 504 с.

6.Кокурин Д.И. Инновационная деятельность. — М.: Екзамен, 2006. — 575с.

7. Краснокутська Н.С. Потенціал підприємства: формування та оцінка. — Київ: Центр навчальної літератури, 2005. — 352 с.

8.Рынок: Бизнес. Коммерция. Экономика: толковый терминологический словарь / информ. / Внедр. Центр "Маркетинг": Под ред. А.П. Дашкова. 4-е изд.— М.: Маркетинг, 2006.— 102 с.

9.Пшута М.Т. Інноваційна діяльність у промисловості як фактор розвитку і підвищення ефективності економіки // Наукові праці МАУП. Вип. 3.— К: МАУП. 2008.— С 16-20.