Экономические
науки/ Экономика предприятия
Ус М.О.
(науковий
керівник ст. викладач Калишенко В.О.)
Харківський національний
економічний університет
Визначення методів
та принципів формування грошових потоків з урахуванням міжнародного досвіду
Грошові потоки забезпечують функціонування підприємств. У формуванні
грошових потоків та їх ефективному використанні важливу роль відіграє методичне
забезпечення в основі якого лежать методи та принципи, що вказує на
актуальність вибраної теми. Питаннями формування грошових потоків займались
такі вчені-економісти Ю.А. Верига [2], В.А. Дерій [3], М.Р. Лучко [5], О.В.
Соловйова [7], Ф.Ф. Бутинець [1] та інші. Ці вчені-економісти у своїх наукових
працях відобразили теоретичні, методологічні та організаційні питання формування
та звітності грошових потоків [4, с. 275].
Метою статті є дослідження методів формування грошових потоків підприємства
та вивчення принципів організації цього процесу.
Методи формування грошових потоків – це способи визначення обсягу
грошових коштів на кінець звітного періоду на основі грошового обігу в операційній,
інвестиційній та фінансовій діяльності підприємства [6, с. 61]. Як було
визначено в праці Г.А. Семенова та В.З. Бугай [6], для оцінки грошового потоку
на практиці використовується один із двох методів – прямий або непрямий метод.
У результаті коригування отриманої абсолютної величини операційного грошового
потоку на суму інвестиційного та фінансового грошових потоків отримують чистий
грошовий потік підприємства за звітний період. В табл. 1 представлено
порівняльну характеристику методів розрахунку грошових потоків, яка сформовано
на основі праці Г.А. Семенова та В.З. Бугай [6, с. 61-63].
Як
показав аналіз літератури [1-5, 7], існує декілька десятків принципів
формування грошових потоків. У різних країнах світу набір даних принципів
неоднаковий й залежить від низки чинників. Крім того, такі принципи
вчені-економісти, юристи, законодавці та урядовці по-різному трактують і
Таблиця 1
Порівняльна характеристика методів
розрахунку грошових потоків
|
Прямий
метод |
Непрямий
метод |
Сутність |
аналіз кожної
окремої господарської операції, ідентифікація грошового потоку, що генерується
в межах такої операції, та визначення напряму руху грошових коштів; базується
на русі грошових коштів за рахунками підприємства з використанням головної
книги і регістрів бухгалтерського обліку. Вихідний елемент розрахунку – виручка
від реалізації продукції. |
передбачає проведення коригування абсолютної величини
прибутку підприємства до оподаткування на величину впливу не грошових
операцій у рамках операційної діяльності суб’єкта господарювання; базується
на аналізі статей Балансу і Звіту про фінансові результати, дозволяє показати
взаємозв’язок між різними видами діяльності підприємства, чистим прибутком і
змінами в активах підприємства за звітний період. |
Переваги |
наочно
ілюструє основні джерела надходжень і витрат грошових коштів; дозволяє робити
оперативні висновки щодо достатності коштів для платежів за поточними
зобов’язаннями; встановлювати
взаємозв’язок між обсягом продажу і грошовою виручкою за звітний період; виявити статті, що формують найбільші надходження і
витрати грошових коштів; використати одержану інформацію для прогнозування
грошових потоків; контролювати усі надходження і напрямки витрат грошових
коштів, оскільки грошовий потік безпосередньо пов’язаний з регістрами
бухгалтерського обліку. |
дозволяє
встановити відповідність між фінансовими результатами і чистим оборотним
капіталом; можна
виявити найбільш проблемні місця у діяльності підприємства і зробити напрям
виходу з кризової ситуації. |
Недоліки |
не розкриває
взаємозв’язку одержаного фінансового результату і абсолютної зміни грошових
коштів. |
висока
трудомісткість при складанні аналітичного звіту зовнішнім користувачем; необхідність
залучення внутрішніх даних бухгалтерського обліку. |
використовують, що дає можливість
кожному користувачеві вибирати для себе головні.
Формування грошових
потоків потребують визначених правил і принципів, яких потрібно дотримуватися
[4, с. 275]. Принципи формування та фінансової звітності, як визначають
вітчизняні вчені-економісти професор Ю.А. Верига, доцент З.М. Левченко, І.Д. Ватуля
[2, с. 36], є правилами і процедурами, які вироблено теорією і практикою
бухгалтерського обліку і які є обов’язковими для всіх суб’єктів господарювання при
складання ними фінансової звітності.
Принципи формування
та звітності грошових потоків – це сукупність правил і процедур, що
забезпечують вимірювання, оцінку та документування грошових коштів. У вітчизняній
практиці визначають 10 принципів формування і складання фінансової звітності.
Це зокрема такі, як обачність, повнота висвітлення, автономність,
послідовність, безперервність, нарахування та відповідність доходів та витрат,
превалювання сутності над формою, історична (фактична) собівартість, єдиний грошовий
вимірник, періодичність [4, с. 276].
За твердженням професора
О.В. Соловйової [7, с. 37-44], принципи можуть бути поділені на три групи (рис.
1).
Рис. 1. Класифікація принципів формування грошових
потоків
Відомий вчений XIX – початку XX ст. П. де Альвізе [3,
с. 10-11] звертав увагу на такі принципи: достовірність, своєчасність, відносна
повнота, документування, хронологічність, зв’язок і скоординованість, специфіка,
однорідність.
Професор М.Р Лучко,
доцент І.Д. Бенько [1, c. 36-39] зазначають, що зарубіжні принципи формування можуть
бути поділені на наступні великі групи:
вимоги до якості
інформації формування (зрозумілість, доцільність, важливість, своєчасність,
достовірність, надійність);
принципи формування інформації
(нарахування, продовження діяльності, подвійного запису, одиниці обліку,
періодичності, вартісних показників вимірювання, конфіденційності);
елементи фінансової
звітності (активи, зобов’язання, капітал, доходи, витрати).
Доцент В.А. Дерій [5, с.
3-4] зауважує, що організація грошових потоків в зарубіжних країнах ґрунтується
на таких концептуальних принципах: подвійний запис, функціонування
підприємства, грошового вимірника, собівартості, одиниці обліку,
матеріальності, звітного періоду, нарахування, безперервності, реєстрації
доходу, або моменту визначення виручки, відповідності, обачності або
консерватизму. У [9, с. 93-94] зазначено, що для України важливою є співпраця
зі світовими торговими та фінансовими організаціями, яка забезпечує отримання досвіду
з принципів роботи зарубіжних підприємств. Порівняння принципів формування та звітності
з точки зору різних вчених-економістів представлено в табл. 2 [4, с. 277].
Таблиця 2
Порівняльна
характеристика принципів формування та фінансової звітності
|
Вітчизняний досвід |
Світовий досвід |
|||||
|
Україна |
СРСР |
Зарубіжні країни |
||||
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
№ |
Назва принципів Формування та звітності |
П(С)БО-1 |
Ю.А. Верига, З.М. Левченко, І.Д. Ватуля [2, с. 36-39] |
П. де Альвізе [3, с.10-11] |
М.Р. Лучко, І.Д. Бенько [1, с. 37-38] |
В.А. Дерій [5, с.3-4] |
О.В. Соловйова [7, с.37-44] |
1 |
Автономність підприємства |
+ |
+ |
|
|
|
|
2 |
Безперервність діяльності |
+ |
+ |
|
|
|
|
3 |
Періодичність |
+ |
+ |
|
+ |
|
+ |
4 |
Історичної фактичної собівартості |
+ |
+ |
|
|
|
|
5 |
Нарахування
та відповідності доходів та витрат |
+ |
+ |
|
|
|
|
6 |
Повного висвітлення |
+ |
+ |
|
|
|
|
7 |
Послідовності |
+ |
+ |
|
|
|
|
8 |
Обачності або консерватизму |
+ |
+ |
|
|
+ |
|
9 |
Превалювання змісту над формою |
+ |
+ |
|
|
|
|
10 |
Єдиного вимірника |
+ |
+ |
|
|
|
|
11 |
Подвійного запису |
|
|
|
+ |
+ |
+ |
12 |
Функціонування підприємства |
|
|
|
|
+ |
|
13 |
Грошового вимірника |
|
|
|
|
+ |
+ |
|
|
|
|
Закінчення табл. 2 |
|||
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
14 |
Собівартості |
|
|
|
|
+ |
|
15 |
Одиниці обліку |
|
|
|
+ |
+ |
|
16 |
Матеріальності |
|
|
|
|
+ |
|
17 |
Звітного періоду |
|
|
|
|
+ |
|
18 |
Безперервності |
|
|
|
|
+ |
|
19 |
Нарахування |
|
|
|
+ |
+ |
+ |
20 |
Реєстрації доходу або моменту визначення виручки |
|
|
|
|
+ |
|
21 |
Відповідності |
|
|
|
|
+ |
|
22 |
Зрозумілості |
|
|
|
|
|
+ |
23 |
Доцільності |
|
|
|
|
|
+ |
24 |
Достовірності |
|
|
+ |
|
|
+ |
25 |
Надійності |
|
|
|
|
|
+ |
26 |
Продовження діяльності |
|
|
|
+ |
|
+ |
27 |
Одиничності обліку |
|
|
|
|
|
+ |
28 |
Конфіденційності |
|
|
|
+ |
|
+ |
29 |
Активи |
|
|
|
|
|
+ |
30 |
Зобов’язання |
|
|
|
|
|
+ |
31 |
Капітал |
|
|
|
|
|
+ |
32 |
Доходи |
|
|
|
|
|
+ |
33 |
Витрати |
|
|
|
|
|
+ |
34 |
Вартість показників вимірювання |
|
|
|
+ |
|
|
35 |
Своєчасність |
|
|
+ |
|
|
|
36 |
Документування |
|
|
+ |
|
|
|
37 |
Хронологічності |
|
|
+ |
|
|
|
38 |
Зв’язку і скоординованості |
|
|
+ |
|
|
|
39 |
Специфіки |
|
|
+ |
|
|
|
40 |
Однорідності |
|
|
+ |
|
|
|
Можна
виділити принцип лімітності, що забезпечує певні обмеження щодо зберігання і
передачі тих чи інших сум. Даний принцип є до певної міри продовжувачем
принципу грошового вимірника [4, с. 278-279].
Також,
можливо, варто ввести принцип трансформації, котрий передбачає – грошові кошти,
які надходять (вибувають), здійснюють певний рух, відображаються як активи (зобов'язання)
та підлягають функції розподілу. Виходячи із цього, можна стверджувати що вони
постійно трансформуються, і це трансформування обов'язкове для фіксації в
фінансових документах.
Огляд думок вітчизняних та
іноземних вчених-економістів про принципи обліку і звітності [4, с. 278-279],
дозволив викласти певні рекомендації, щодо роботи принципів формування та
виміру грошових коштів на практиці:
1) принципи
функціонування необхідно поділяти на три групи: загальнооблікові, якісні,
специфічні;
2) окрім
вищеперелічених наукових принципів, потрібно додатково ввести ще такі принципи,
як лімітності та трансформації і віднести їх до специфічних принципів, адже вони
можуть стосуватись безпосередньо лише грошових коштів;
3) принцип
грошового вимірника доцільно деталізувати на підпринципи (грошового вимірника в
національній валюті, грошового вимірника в іноземній валюті);
4) принцип
періодичності доцільно деталізувати на під принципи (місячного періоду,
квартального періоду, річного періоду, перспективного періоду).
Для
ефективної роботи підприємства потрібно також мотивувати людські ресурси, що
повисить результати діяльності [8, с. 112-113]. Таким чином, принципи формування та звітності грошових потоків ефективно
будуть діяти лише в умовах постійного, структурованого виконання бухгалтерами
та інших вповноважених осіб визначених
для них завдань.
Література:
1. Бутинець Ф. Ф. Історія
бухгалтерського обліку : навчальний посібник / Ф. Ф. Бутинець. – 2-ге вид.,
доповн. і перероб. – Житомир: ПП «Рута», 2001. – 512 с.
2. Верига Ю. А. Звітність
підприємств : навч. посібник. / Ю. А. Верига, З. М. Левченко, І. Д. Ватуля. – 2-ге вид., доповн. і перероб. –
К. : Центр навчальної літератури, 2008. – 776 с.
3. Дерій В. А.
Бухгалтерський облік у зарубіжних країнах : курс лекцій / В. А. Дерій. – Бучач:
МІФ, 2001. – 47 с.
4. Дерій М. Принципи
обліку та звітності грошових коштів / М. Дерій // Економічний аналіз – 2008. –
№ 3(19). – С. 275-279.
5. Лучко М. Р. Бухгалтерський
облік у зарубіжних країнах : навч. посібник / М. Р. Лучко, І. Д. Бенько. – К.:
Знання, 2006. – 311 с.
6.
Семенов Г. А. Фінансове планування і управління на підприємствах : навчальний
посібник / Г. А. Семенов, В. З. Бугай, А. Г. Семенов, А. В. Бугай. – К. : Центр
учбової літератури, 2007. – 432 с.
7. Соловьева О. В.
Зарубежные стандарты учёта и отчётности : учебн. пособие / О. В. Соловьева. –
М. : Аналитика-Пресс, 1998. – 288 с.
8. Ус М. О. Мотивация
труда как фактор, направленный на повышение результатов трудовой деятельности /
М. О. Ус // Управління розвитком – 2009. – № 13. – С. 112-113.
9. Ус М. О. Cooperation
of Ukraine with World trade organization and other financial organizations / М. О. Ус // Управління
розвитком – 2009. – № 21 (76). – С. 93-94.