Ткаченко С.А.

Здобувач Міжнародного університету бізнесу і права, Україна

Формування системи управління інноваційним розвитком переробних підприємств АПК та місце в неї підсистеми бюджетування

Сучасний розвиток економіки України характеризується незначними темпами науково-технічного розвитку, невеликими масштабами виробництва і збуту, застійними процесами у зміні їх структури та нескладними міжгосподарськими зв’язками. У цих умовах для забезпечення інноваційного розвитку підприємств потрібно покращити систему управління економікою країни у всіх без виключення її ланках. Один із шляхів удосконалення керування – створення ефективних систем управління. За останні роки промисловістю країни накопичено значний досвід із подальшого удосконалення функцій управління, а саме, таких, як облік і аналіз. Однак підвищення ефективності функціонування систем управління потребує забезпечення повного замкнення функціонального контуру управління. Означене питання встановлює проблему у загальному вигляді та підкреслює її зв'язок із важливими науковими і практичними завданнями.

Провівши аналіз останніх досліджень і публікацій [1-4], в яких започатковано розв’язання даної проблеми і на які ми спираємося, виділено невирішену раніше частину загальної проблеми – створення і розвиток у складі системи управління підприємством самостійної функціональної підсистеми бюджетування, котрої і присвячується означена стаття.

Ціллю статті виступає переконливий доказ того факту, що докорінне покращення організації бюджетування на підприємствах можливе лише тільки за умов створення і розвитку у складі кожної системи управління підприємством самостійної функціональної підсистеми бюджетування.

Важливою підсистемою в системі управління підприємством, на яку потрібно звернути особливу увагу розробникам систем управління і працівників промисловості, є підсистема бюджетування. Завдання бюджетування у порівнянні із обліковими і аналітичними мають більш високу економічну ефективність. Так, дослідження, проведені у аграрному комплексі, показали, що впровадження в межах системи управління підприємством першочергових завдань бюджетування тільки на п’яти підприємствах надає підсумковий річний економічний ефект, який приблизно дорівнює 1,3 млн. грн. Цей факт можливо пояснити тим, що по-перше, бюджетування у повсякденній роботі підприємств виступає як основний засіб забезпечення інноваційного розвитку і, по-друге, займаючи в системі управління проміжне положення між обліково-аналітичною інформацією та прийняттям управлінських рішень, бюджетування виступає базою для прийняття рішень, їх логічною основою. Від комплексності, якості і своєчасності бюджетування залежить і оптимальність рішень, які приймаються, та ефективність управління.

Тим не менш на підприємствах аграрного комплексу в системах управління бюджетування ще не знайшло відповідного місця: у більшості систем управління аграрних підприємств питома вага локально впроваджених завдань бюджетування досить незначна, як правило, приблизно 3-7 % від загальної кількості функціональних завдань. Таке положення склалося внаслідок декількох причин:

- доволі широко розповсюдженої думки серед деяких розробників систем управління про те, що бюджетування в системі управління підприємством не відіграє самостійної ролі і може розглядатися виключно як компонент інших функціональних підсистем;

- повної відсутності вивчення питань організації бюджетування в галузевих методичних матеріалах;

- слабкого розроблення і недостатнього висвітлення у спеціальної літературі теоретичних аспектів проблеми організації бюджетування в системі управління підприємством та практичного досвіду.

Попередня практика розвитку систем управління підприємствами переконливо довела неефективність локального підходу до впровадження функції бюджетування – вирішення часткових планових завдань, які розосереджені за багатьма функціональними підсистемами. Докорінне покращення організації бюджетування на підприємствах можливе лише тільки за умов створення і розвитку у складі кожної системи управління підприємством самостійної функціональної підсистеми «Бюджетування».

Результати проведеного дослідження надають нам можливість із впевненістю відзначити той факт, що реалізація цієї пропозиції на практиці допоможе керівникам усіх рівнів управління на підприємствах отримувати в систематичному порядку планову інформацію, необхідну для комплексного і об’єктивного визначення стану науково-технічного розвитку, встановлення періоду «невтручання» в режими роботи, виявляти наявні резерви та забезпечувати процес прогнозування на досить тривалу перспективу. Усе це буде сприяти виходу із наявної економічної кризи і забезпеченню інноваційного розвитку підприємств та покращенню якості роботи. Серед перспектив подальших розвідок у даному напрямку особливою актуальністю, на наш погляд, відрізняється питання пов’язане із дослідженням ролі, яку відіграє бюджетування у забезпеченні інноваційного розвитку підприємств.

Список використаної літератури

1). Аткинсон. Управленческий учёт / Аткинсон, А. Энтони, Банкер, Д. Раджив, Каплан, С. Роберт, Янг, С. Марк; [пер с англ.; 3-е издание]. – М.: Издательский дом «Вильямс», 2005. – 878 с. – С. 483-543.

2). Атрилл П. Управленческий учёт для нефинансовых менеджеров / П. Атрилл, Э. МакЛейни; [пер. с англ.; под ред. С.Л. Каныгина]. – Днепропетровск: Баланс-Клуб, 2003. – 624 с. – С. 183-235.

3). Івакіна І. Управлінський облік: стисло і доступно / І. Івакіна. – Х.: Фактор, 2007. – 320 с. – С. 156-226.

4). Хенсен Дон Р. Управлінський облік / Дон Р. Хенсен, Меріен М. Моувен, Небіл С. Еліас, Девід У. Сєнков; [пер. з англ. 5-го канад. вид. О. Григораша, О. Рахубовського, Н. Краснік та ін.]; наук. ред. пер. Н.П. Краснік. – К.: Міленіум, 2002. – 974 с. – С. 572-634.