Пиндик М.В.

Науковий керівник: Русул Л.В.

Буковинська державна фінансова академія, м.Чернівці

Агрострахування в Україні: сучасний стан та проблеми розвитку

Сільськогосподарське виробництво є досить ризиковим напрямом господарської діяльності. Це пояснюється непередбачуваністю природних умов та мінливістю обсягів збору врожаїв, зміною заходів державної політики щодо регулювання аграрних ринків та коливанням цін на сільськогосподарську продукцію.

В працях вітчизняних вчених економістів Татаренка Г., Шолойка А., Крестьянінова В. проведено аналіз особливостей страхування сільськогосподарських ризиків в Україні, виявлено недоліки проведення даного виду страхування та вказано основні напрями їх подолання[1; 2; 3].

Метою даної роботи є виявлення основних шляхів розвитку ринку аграрного страхування в Україні, за умов стрімкого зростання економічної ролі ринкових відносин.

Сучасне страхування аграрного виробництва – це система заходів щодо організованого спеціальними страховими державними і недержавними органами захисту майнових інтересів громадян, організацій та установ зв'язаних із виробництвом сільськогосподарської продукції у разі випадку певних подій за рахунок спеціально накопичених фондів грошових коштів.

Незважаючи на відсутність державної підтримки агрострахування останніми роками, у сезоні 2009-2010 року 17 страхових компаній виявили зацікавленість до даного сегменту ринку, тоді як у 2008 – аж 58.

Варто зазначити, що на частку 7 компаній із 17 припадає 96% укладених угод. Загальна страхова сума становила 268 млн. грн., а сума премій, що були зібрані, близько 50 млн. грн. Загалом за підсумками 2009 року було застраховано 650 тис. гектарів посівів озимих. Для порівняння, у 2008 році площа застрахованих посівів становила 1,72 млн. га., а у 2007 – 2,36 га. Як видно з наведених даних, площі застрахованих посівів стрімко знизилися ( за два роки майже у 3,5 рази)[2].

Українські сільгоспвиробники віддають перевагу страхуванню озимої пшениці, ріпаку, ячменю, овочів та фруктів. Більша частина документів укладалася від повної загибелі посівів. На території України найбільш поширеними страховими ризиками є такі, як: заморозки, град, зливи, повені, посухи та пожежі, крім лісових.

Навесні 2010 року страховиками було отримано 219 повідомлень про пошкодження або загибель посівів, що були застраховані. Страхові компанії сплатили компенсацію за 200 заявами, яка становила близько 13,6 млн. грн. Більша частина виплат, а саме 13,4 млн. грн., була здійснена за договорами страхування сільськогосподарських культур на весняно-літній період. Рівень виплат із страхування озимих культур склав 28,67% суми страхових премій. Загальний рівень збитковості по портфелю становив 184%, значно перевищивши показники попередніх сезонів. Такий рівень збитковості пов'язаний із складними погодними умовами взимку, але водночас підтверджує готовність страхових компаній сплачувати компенсації[2].

Основними стримуючими факторами розвитку ринку страхування сільськогосподарських ризиків в Україні є: складний фінансовий стан більшості сільськогосподарських підприємств та несвоєчасні виплати платежів страховикам; недостатня гарантія одержання страхових відшкодувань страхувальниками; відсутність реальної державної підтримки аграрного страхування. До прикладу, приблизно 32-50% сільськогосподарських виробників є збитковими, тому не можуть своєчасно вносити страхові платежі, а в деяких випадках взагалі відмовляються від страхування і віддають перевагу ризикам[3].

Також важливими причинами, які стримують розвиток аграрного страхування є складність даного процесу страхування, відсутність юридичної підтримки страхувальникам, недостатній рівень стратегічного і економічного мислення у керівників господарств.

Для підвищення попиту сільськогосподарських виробників у використанні агрострахування зацікавленим сторонам (страхові компанії, держава та страховики) потрібно проробити ряд позитивних змін.

Страхові компанії пропонують запровадити окрему ліцензію на страхування аграрних ризиків за двома основними категоріями (страхування культур і тварин), затвердити кваліфікаційні вимоги до фахівців з агрострахування і запровадити їх програму сертифікації. Також страховикам необхідно:

1. Вдосконалити тексти договорів (спрощення та усунення положень, які мають неоднозначне трактування).

2. Більше приділяти уваги забезпеченню розуміння страхувальниками їх прав та обов’язків, зокрема наданню детальних інструкцій, як поводити себе у разі настання страхового випадку.

3. Розширення послуг комплексного страхування, яке б давало захист від широкого спектру ризиків.

4. Стандартизація таких процедур, як огляд посівів та врегулювання збитків.

5. Розробка нових продуктів, які б задовольняли як страховиків, так і страхувальників.

Стратегічним перспективним напрямком популяризації агрострахування можуть стати навчальні заходи для сільськогосподарських виробників, що проводитимуться з ініціативи страхових компаній[1].

Виробникам сільськогосподарської продукції пропонується: залучати до процесу укладення договорів зі страховими компаніями юристів для надання об’єктивної правової оцінки (оскільки більшість підприємств не має можливості утримувати у своєму штаті юриста, то пропонується можливість укладення договорів зі спеціалістами на спільне обслуговування кількох сільськогосподарських виробників); вивчення досвіду інших сільськогосподарських підприємств, що мають практичні приклади співпраці зі страховиками; представляти свої власні інтереси в агрострахуванні через громадські об’єднання виробників (асоціації фермерів та землевласників, сільського господарські дорадчі служби)[3].

Важливе місце в розвитку агрострахування має активізація ролі держави. Пропонується створити одну державну страхову компанію, яка взяла б на себе принаймні обов’язкові напрямки агрострахування, а за умови збереження недержавних страхових компаній держава має забезпечити гарантування страхових виплат за рахунок створення відповідного державного фонду. Необхідно проводити популяризацію переваг агрострахування через систематичне проведення відповідних навчальних та просвітницьких заходів для виробників сільськогосподарської продукції. Профільні органи державної влади мають дати чіткі офіційні параметри для визначення фактів настання страхових випадків з обов’язковим запровадженням їх у практичну діяльність страхових компаній.

Підводячи підсумки, можна говорити про те, що в сучасних реаліях при страхуванні сільськогосподарських ризиків варто надавати перевагу як ринковим механізмам здійснення цього виду страхування, так і не відкидати вплив держави, який зводиться не лише до нормативного регулювання, а й до створення спеціальних консультативних органів та кооперативів взаємного страхування і здійснення перестрахування страхових ризиків.

Список використаних джерел

1. Крестьянінова В. Специфіка страхування сільськогосподарських ризиків в Україні / В. Крестьянікова // Економічні науки. – 2008р. – № 12. – С. 8 – 12.

2. Татаренко Г. Стан ринку агрострахування в Україні / Г. Татаренко. [Електронний ресурс]. – Режим доступу до статті: http://news.finance.ua/ua/~/2/0/all/2010/04/03

3. Шолойко А. Актуальні проблеми розвитку сільськогосподарського страхування в Україні / А. Шолойко // ННЦ “Інститут аграрної економіки” УААН. – 2009р. – С. 4 – 6.