Прошкіна Я.

Донбаська національна академія будівництва і архітектури

Зовнішні та внутрішні чинники конкурентоздатності

міста

Серед найбільш актуальних тенденцій у ХХІ столітті виділяються своєю значимістю посилення конкурентних відносин між країнами, регіонами, містами. Розвинені конкурентоспроможні регіони, міста здатні прискорити темпи зростання та конкурентоспроможність всієї країни.

Розвиток міста залежить, в першу чергу, від конкурентоспроможності організацій та компаній, розташованих на його території. Саме тому, створення відповідних умов функціонування організацій в цілому є пріоритетною регіональною політикою.

Дослідженню проблем конкурентоспроможності присвячено праці провідних українських та зарубіжних вчених Ю. Полунєєва, М. Згуронського, І. Крючкової, Я. Жаліла, Б. Гаврилишина, Б. Губського, О. Білоруса, В. Гейця, С. Соколенка, М. Портера, А. Сміта, Е.Вогеля. Е.Ворнера, Р.Ербе, Д. Кісінга, П. Кругмана, Лидера Д. Лейка, Д. Лоджа, Р. Нельсона, Б. Оліна, М. Позера.

Метою роботи є розкриття сутності поняття «конкурентоспроможності міста» та виявлення внутрішніх та зовнішніх чинників конкурентоспроможності міста.

У сучасному світі міста грають роль організуючих і структуруючих елементів національної економіки. В місті завжди існує конкуренція за місцеві ресурси (земельні, трудові, мінеральні, водні, біологічні, рекреаційні тощо). Міста конкуруют між собою за зовнішні ресурси. Це боротьба за державні дотації з метою поповнення міського бюджету, за інвесторів проектів, за гранти міжнародних [1; 25].

З аналізу опублікованих праць можна зробити висновок, що однозначного підходу до визначення поняття «конкурентоспроможністі міста» немає.

По Портеру, конкурентоспроможність міста - це економічна категорія, яка характеризує здатність території досягати високого і постійно зростаючого рівня життя за рахунок підвищення продуктивності використання праці і капіталу як діючими, так і новими підприємствами - творцями доданої вартості.

І. Бегг розглядає термін «конкурентоспроможність міста» з двох позицій: по-перше, з позиції рівня розвитку економіки міста, по-друге, у порівнянні з іншими містами. У цьому сенсі, на його думку, конкурентоспроможність міста полягає в захисті ним своєї частки ринку (аналогічно компаніям). І.Бегг звертає увагу на те, що здатність міста конкурувати залежить від основних його «атрибутів», що визначають привабливість міста як місця розміщення «міських дійових осіб», і від сильних і слабких сторін економічних агентів.

Щоб зробити місто конкурентоспроможним, слід надати необхідні локалізаційні умови і сприяти конкурентоспроможності підприємств, що діють у місті. Конкурентоспроможність міста (в сенсі економічної потужності) залежить від конкурентоспроможності фірм, розташованих у ньому. Але щоб їх залучити й утримати в місті, необхідно надати фірмам умови, що сприяють їх конкурентоспроможності.

Тому привабливість міста є синонімом його конкурентоспроможності як місця розміщення різних видів діяльності. Причому місто має бути привабливим не тільки для підприємств, але, в умовах глобалізації, підвищення ролі кваліфікованих кадрів і інновацій, і для населення, що є одним з найважливіших ресурсів, які місто може запропонувати підприємствам. Виділяють також ще одну цільову групу, за яку борються міста, - туристи, відвідувачи, які не тільки приносять дохід підприємствам міста, а й є значним носієм інформації про місто, допомагають «нанести його на карту» [2; 130].

З урахуванням всього вище переліченого можна сформулювати наступне визначення: конкурентоспроможністю міста - здатність економіки одного міста конкурувати з економіками інших міст за рівнем ефективного використання всіх ресурсів, підвищення продуктивності економік і забезпечення на цій основі високої та постійно зростаючої якості життя населення.

Рівень конкурентоспроможності міста в кожен конкретний момент часу визначається спільним впливом ряду чинників. На рис. 1 представлені основні фактори зовнішнього і внутрішнього середовища, що впливають на конкурентоспроможність міста.

Основні чинники, що впливають на

конкурентоспроможність міста

	Внутрішні чинники		Зовнішні чинники
1. Наявність і повнота використання інформаційних ресурсів 2. Матеріально-технічна база міста 3. Комунікаційна політика 4. Організаційна структура управління 5. Корпоративна культура 6.Науковий потенціал			1. Соціально-демографічні чинники 2. Фактори природного середовища 3. Науково-технічні фактори 4. Економічні чинники 5. Засоби масової інформації 6. Рівень розвитку інфраструктури міста 7. Культурна середа 8. Галузева структура, стратегія конкурентів 9. Стан кон'юнктури ринку 10. Попит на ринку праці 11. Постачальники ресурсів 12. Характеристика ринків, конкуренція 13. Якість споживчих послуг, робіт, товарів 14. Політико-правові фактори 15. Громадські фактори

Рис. 1. Основні чинники, що впливають на конкурентоспроможність міста

Для забезпечення конкурентоспроможності міста необхідна систематична робота по підвищенню всіх складових потенціалу міста.

Всі розглянуті складові потенціалу міста, безумовно, є важливими при створенні конкурентних переваг. Проте, в умовах сьогодення особливу увагу слід приділяти зростанню інвестиційного та інноваційного потенціалів міста.

Досягнення позитивного впливу територіальної конкурентоспроможності ставить перед політикою держави та містом потребу вирішення стратегічних завдань, серед яких є наступні:

- зміцнення правових та фінансових основ регіонального та місцевого рівня управління;

- посилення мотивації праці у системі регіонального і місцевого управління;

- консолідація регіональних та місцевих суб'єктів навколо ідеї конкурентоспроможності;

- створення сприятливого підприємницького клімату.

Проблема конкурентоспроможності міста може бути вирішена більш ефективно, якщо приділяється необхідна увага соціальному капіталу, інноваційної навколишньому середовищі та іншим областям міського функціонування, що забезпечують зростання якості життя.

Література

1. Конкурентоспроможність регіонів України в умовах глобалізації / Я.А. Жаліло

2. Гончарук Т.І. Конкуренція: сучасна економічна характеристика та особливості // Актуальні проблеми економіки. - 2004. - №2. - С. 130-145.