Ясінська В.М.

Науковий керівник Цимбалюк Т.О.

Буковинська державна фінансова академія, м.Чернівці

Зовнішні і внутрішні запозичення як спосіб

залучення коштів до Державного бюджету

Постановка проблеми. Наслідком нинішнього загострення світової фінансово-економічної кризи став ряд банкрутств провідних світових фінансових компаній і розповсюдження фінансової кризи на реальний сектор економіки, падіння попиту на світових ринках, обвал цін на сировинних ринках, і стагнація провідних економічних систем. Саме тому Україна вимушена брати частину коштів у кредит з метою забезпечення виконання Державного бюджету 2010.

Аналіз основних досліджень і публікацій. Дослідження ефективності дій держави у напрямку кредитування Державного бюджету – це невід’ємна складова стратегії щодо виходу з кризового стану економіки України. Над цими питаннями працюють А.О Ходжан, В.С.Загорський, В.І.Оспіщев, С.І.Юрій, В.М.Федосов та інші. Основною метою їх роботи є визначення доцільності і ефективності залучення кредитів до Державного бюджету.

Метою статті є необхідність проаналізувати процес кредитування Державного бюджету в Україні на 2010 рік, охарактеризувати його особливості та чинники його формування.

Виклад основного матеріалу. Успішна співпраця України з МВФ у попередніх роках відкрила доступ до інших зовнішніх джерел, зокрема мобілізації додаткового фінансування від міжнародних організацій, що є вкрай важливим не лише для стабілізації фінансового сектору, а й для продовження фінансування реального сектору економіки. Зокрема, кредитних ресурсів, що надані Світовим банком (24 011 606,01 тис. грн), а також Європейським банком реконструкції та розвитку (2 541 929,02 тис.  грн).

Іншим способом залучення коштів до Державного бюджету України 2010 року стало запозичення на зовнішньому ринку. Зокрема, сума зобов’язань за позиками, наданими закордонними органами управління становить 11 270 693,54 тис. грн. (Італією – 291 005,38 тис.грн., Німеччиною –1 361 292,31 тис.грн., Росією – 7 868 382,67 тис.грн., США – 708 650,23 тис.грн., Францією – 76 068,16  тис.грн., Японією – 965 294,79 тис.грн..) ; заборгованість за позиками, наданими іноземними комерційними банками (Chase Manhattan Bank Luxembourg S.A. та JSC VTB Bank) становить 15 786 927,43 тис.грн.; заборгованість, не віднесена до інших категорій дорівнює 54 088 462,72 тис.грн.

Для збільшення фінансових ресурсів держава вдавалась також до запозичень на внутрішньому ринку. Об’єм запозичень перед юридичними особами (ОВДП) становить 109 917 773,50 тис.грн., зокрема сума казначейських зобов'язань складає 1 566,50 тис.грн.

Загалом, повна сума державного прямого та гарантованого боргу України станом на 31.07.2010 року склала 362 097 278,19 тис.грн. або 45 874 585,47 тис. дол. США, де сума державного внутрішнього боргу становить 113 290 212,82 тис.грн або 14 352 887,65 тис. дол. США, а сума зовнішнього державного боргу – 153 947 672,08 тис.грн. або 19 503 835,21 тис. дол. США [4].

Проте, скористатися послугами зазначених установ можна при умові сталого економічного розвитку та ефективної політики уряду. Проте, ні одне, ні інше зараз в Україні на жаль не спостерігається. Перешкоджають цьому значне загострення стану у економічній, політичній, соціальній сферах.

По суті, низька кредитна зацікавленість з боку внутрішніх і зовнішніх кредиторів ставить державу у межі так званого замкненого кола: слабкий динамізм економічного розвитку – недостатність національних заощаджень – звужене відтворення суспільного виробництва – нагромадження кризових явищ в економіці.

Саме так, нестабільна політика уряду, часта зміна влади призводить до того, що іноземні інвестори (основні постачальники капіталу в Україну), зменшують обсяги своїх інвестицій. Вони керуються великою ймовірністю ризику знецінення свого капіталу, оскільки спостерігається високий рівень інфляції, який можна простежити на прикладі 2008-2010 років під впливом світової економічно кризи.

Проте не тільки зовнішні, а й внутрішні кредитори перестали проявляти зацікавлення до вкладення своїх коштів. Оскільки, вони перш за все втратили довіру до банків та банківської системи, так як банки відмовлялися видавати вклади кредиторів за останній період.

Не менш важливим чинником залучення кредитів до Державного бюджету України є розвиток соціальної сфери. Адже її показники впливають на продуктивність праці, яка прямо пов’язана з розвитком економіки.

Серед основних показників, що характеризують рівень розвитку соціальної сфери є показники зайнятості та безробіття. Критерій бідності тісно пов'язаний з мінімальним рівнем заробітної плати. Регулювання заробітної плати в цілому є важливим елементом програми соціального захисту населення. Різке падіння добробуту українців, обумовлене девальвацією гривні в кінці 2008-го і відсутністю зростання реальних доходів в 2010-му році. Рівень добробуту можна оцінити за допомогою споживчого кошика, який повинен переглядатися Верховною Радою України через кожні 5 років. Говорячи про про вартість споживчого кошика в 2010 році, можна сказати, що вона вже вийшла далеко за рамки того прожиткового мінімуму, який існує зараз в Україні. Починаючи з 2006 року рівень бідності в Україні становив 28,1 %, в той же час 14,8% українців проживали у крайній злиденності. Зараз цей показних дещо піднявся у зв’язну з підвищенням соціальних стандартів в Україні.

За існуючих масштабів бідності знову виникає певне замкнене коло – низька купівельна спроможність – низький попит на товари і послуги –скорочення внутрішнього ринку. І розірвати це коло без серйозного збільшення доходів не можливо. Якщо не досягти реального зростання доходів позитивне вирішення проблеми подолання бідності втрачає перспективу. Бідність населення загалом і економічно активного зокрема створює обмеження для розвитку економіки. Ризики та наслідки бідності в країні є такими, що без перебільшення можна назвати загрозою економічній безпеці країни.

Таким чином, погіршення життя населення обов’язково відіб’ється на стані економіки та зокрема на показниках платіжного балансу. Ці показники, що характеризують співвідношення експорту та імпорту товарів і послуг в Україні дають змогу об’єктивно оцінити загальний стан, структуру, спеціалізацію економіки. Це в свою чергу показує змогу виплати кредиту у разі його оформлення.

Не менш важливим індикатором економічної незалежності є розрахунковий баланс, який показує співвідношення між вимогами та зобов’язаннями країни, і дає змогу оцінити країну в тому, чи вона є кредитором (вимоги > зобов’язань) чи позичальником (вимоги < зобов’язань). Нинішній платіжний баланс характеризує Україну як державу-позичальника, що зв’язано передусім із реалізацією програми stend-by.

Основним фактором, що викликає зростання державної заборгованості й нівелює позитивний вплив державних запозичень в Україні, є неефективне використання запозичених фінансових ресурсів і відсутність урядового контролю за рентабельністю їх залучення у виробничий процес.

Висновки. Проблема кредитування Державного бюджету України полягає насамперед не в розмірах державних запозичень, а в їхньому використанні. Заслуговують на увагу висновки про те, що розмір річних державних запозичень завжди повинен дорівнювати обсягові капітальних вкладень в економіку. Залучення додаткових коштів зі світового ринку позикових капіталів має стимулювати економічне зростання України. Часто кошти, що виділяються міжнародними кредитними інститутами, надаються під певні умови. Виконання цих умов може призвести до формування незахищеного внутрішнього ринку, зростання соціального напруження та інших негативних явищ. Тому в подібних випадках пріоритетними повинні бути економічні інтереси самої держави.

Список використаної літератури:

1. Про Державний бюджет України на 2010 рік: Закон України від 27.04.2010 р. № 2154-VI / Україна, Закон // http://zakon.rada.gov.ua

2. Вахненко Т. Трансформація боргової моделі України у кризовий період / Т.Вахненко // Вісник Національного банку України. – 2009. – №11. – с. 40-45.

3. Ходжан А.О., Боргова політика та її роль у забезпеченні макроекономічної стабільності / А.О.Ходжан // Актуальні проблеми економіки. – 2010. – №2. – с. 220-228.

4. http://www.minfin.gov.ua – Міністерство фінансів України.