Ясінська В.М.

Наук. кер. Калинич Я.Д.

Буковинська державна фінансова академія, м. Чернівці

Проблеми та перспективи впровадження загальнообов’язкового державного медичного страхування

в Україні

Безоплатна медицина перейшла до незалежної України з розпадом Радянського Союзу. В той час вже виявлялися проблеми з нестачею коштів, але не такі масштабні як сьогодні. Відсутність належного обладнання, медикаментів, подекуди незадовільний стан лікувальних закладів, низька оплата праці лікарів, а в результаті і зменшення кількості кваліфікованих медпрацівників – ось не повний перелік проблем сучасної медицини в Україні. Розвиток суспільних відносин вкотре переконує, що нічого безкоштовного не буває. Тому на разі уже не викликає сумнівів теза про те, що єдиним можливим і найбільш реальним варіантом покращення і виправлення цієї ситуації може бути введення загальнообов’язкового медичного страхування.

Дослідження ефективності дій держави у напрямку медичного страхування – це невід’ємна складова стратегії щодо покращення загального стану економіки України загалом. Над цими питаннями працюють такі науковці як Окунський А., Молода М., Васільєва В., Богуславський Є. та інші. Основною метою їх роботи є визначення доцільності і ефективності впровадження медичного страхування.

Однією із основних перепон на шляху до впровадження медичного страхування є відсутність відповідної законодавчої бази, яка б сприяла її розв’язанню на державному рівні. Проте, існують відповідні законопроекти, такі як № 1040 від 27 листопада 2007 р., № 1040-1 та № 1040-2 від 25 січня 2008 р., які вже розроблені та отримали висновки профільного комітету Верховної Ради України та ГНЕУ Апарату Верховної Ради України. Законопроект № 1040-2 передбачає внесення змін до ЗУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», ЗУ «Про страхування», Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування та Основ законодавства України про охорону здоров’я. Зокрема, пропонується викласти ЗУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» у новій редакції ЗУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування». Нині у парламенті зареєстровано 4 законопроекти про запровадження у нашій державі системи загальнообов’язкового медичного страхування.

В Україні з бюджету на охорону здоров’я виділяється щороку до 3,5—4,5% ВВП. Якщо приплюсувати до них гроші від населення, яке воно дає лікарям, то за рік набігає 7,5% ВВП, що дорівнює витратам провідних країн світу. Але такі суми, на жаль, не ефективно використовуються в країні, що в кінцевому результаті відбивається на її громадянах [3].

Саме тому найефективнішим виходом із цієї ситуації буде прийняття Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування», а також проведення необхідних змін у інших нормативно-правових актах, створити Фонд загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування, сформувати його склад, створити представництва фонду у регіонах, укласти договори з лікувальними установами, роботодавцями. Необхідно прийняти в обов’язковому порядку Закон України «Про заклади охорони здоров’я в Україні», що перетворить лікувальні заклади з державних установ на державні підприємства – суб’єкти господарювання, де головною метою буде надання їм можливості самостійно укладати договори та розпоряджатися коштами. Обов’язково потрібно визначити розмір щомісячного відрахування із заробітної плати працівників, що мають свідоцтво про медичне страхування, до Фонду, а також обсяг коштів, що виділятимуться з місцевих бюджетів задля страхування пільгових категорій населення; завести реєстр таких застрахованих осіб, а також прийняти у вигляді нормативного акту (або Верховною Радою, або Міністерством охорони здоров’я України чи Кабінетом міністрів України) базовий пакет медичних послуг, що надаватимуться при пред’явленні свідоцтва про медичне страхування, заборонити вносити у нього зміни протягом року, щоб не дезорганізувати суспільство. Необхідно визначити, що частина коштів Фонду загальнообов’язкового державного медичного соціального страхування повинна виділятись для страхування медпрацівників, оскільки ризик захворіти у них особливий і працюють вони у державних установах.

У разі введення в дію нормативно-правової бази з питань медичного страхування в Україні дістануть вирішення ряд таких питань як:

¾ створення умов розвитку добровільного медичного страхування в якості ефективного доповнення до обов’язкового соціального медичного страхування, яке б забезпечувало покриття витрат за надання медичної допомоги, понад або в межах обсягу і рівня, визначених програмами обов’язкового соціального медичного страхування;

¾ посилення зацікавленості роботодавців у турботі про збереження здоров’я своїх працівників шляхом встановлення економічних стимулів щодо коштів, які направлятимуться підприємствами на загальнообовязкове медичне страхування;

¾ забезпечення надходження коштів у систему загальнодержавного медичного страхування, підвищення зацікавленості медичних установ, роботодавців і громадян шляхом створення уніфікованої оптимальної системи класифікації та ціноутворення на медичні послуги тощо [1].

У сучасній системі медичного страхування є певний перелік небезпек, це зокрема кошти бюджетів, що не покривають вартості медичної допомоги, яка надається; половина коштів сектору охорони здоров’я знаходяться в тіні та формують викривлені економічні стимули; медичні заклади утримуються за рахунок бюджету (державного і місцевих); катастрофічно знижується якість і доступність медичної допомоги для соціально уразливих верств; населення покриває нестачу коштів з власної кишені шляхом неформальних платежів [2].

Вирішення всіх цих проблем потребує часу, фінансових ресурсів, відповідних фахівців. Головна роль у розв'язанні вище перелічених проблем відводиться державі. Важливим питанням залишається узгодження політики, направленої на розробку єдиної стратегії щодо впровадження медичного страхування. Держава повинна подбати про наявність відповідного законодавства, яке б захищало інтереси всіх суб'єкті ринку медстрахування. Держава має розробити систему підготовки відповідних фахівців, запланувати у бюджеті витрати на підвищення зарплати медпрацівникам

Список використаної літератури:

1. Окунський А. Медичне стахування в Україні: проблеми і перспективи – http://medicallaw.org.ua.

2. Молода М. Стан та перспективи розвитку медичного страхування в. – http://intkonf.org.

3. www.forinsurer.com.