Паламарчук А.О., Чернишева С.В.

АДІ ДВНЗ «ДонНТУ»

Механізми державного регулювання туристичної сфери України

Туризм вже давно розглядається як одна з найбільш прибуткових та таких, що інтенсивно розвивається, галузей світового господарства. Розвиток туризму відіграє важливу роль у вирішенні соціальних проблем. Сучасний розвиток туризму в Україні характеризується наявністю глибоких протиріч у його організаційній структурі, спрямованості розвитку, стані якісних і кількісних характеристик. Тому державне регулювання туризмом в Україні сьогодні вкрай необхідно.

Проблеми управління туристичною галуззю в Україні досліджували науковці І. Гортенко, В. Гуляєв, В. Євдокименко, В. Кифяк, В.Мацала, Н. Кабушин, Ю. Лебединський. Але механізми державного регулювання туристичної діяльності в Україні досліджені не повністю.

Мета дослідження – проаналізувати стан та розкрити особливості механізмів державного регулювання туристичною сферою в Україні.

Україна посідає одне з провідних місць в Європі щодо забезпеченості курортними та рекреаційними ресурсами [1]. Серед них найбільш цінними є унікальні кліматичні зони морського узбережжя та Карпат, а також мінеральні води та лікувальні грязі практично всіх відомих бальнеологічних типів. Але наявні проблеми у розвитку туризму в Україні. Це відсутність управлінської вертикалі в туристичній сфері у зв’язку з невизначеним центральним органом виконавчої влади з питань туризму, також відсутність чіткої державної політики, спрямованої на розвиток туризму. Проблемою в управлінні туризмом є недосконалість правового регулювання на регіональному та місцевому рівнях та відсутність планів комплексного розвитку туристичних зон.

Відсутність системи контролю за діяльністю суб’єктів курортної сфери, повільні темпи зростання обсягів інвестицій у розвиток матеріальної бази туризму, невідповідність міжнародним стандартам якості надання послуг свідчать про недостатність державної підтримки та відсутності механізмів комплексного підходу до управління національним туристичним продуктом на внутрішньому і міжнародному ринку туристичних послуг.

Враховуючи особливості розвитку туризму в Україні та вплив глобалізації на хід реформ, що відбуваються в суспільстві, національна туристична політика має сприяти створенню передумов для формування духовного і культурного середовища в державі. Отже, узагальнюючи вищезазначене, можна сформувати такі вимоги щодо формування державної туристичної політики України.

І. В економічному аспекті:

– підвищення диверсифікованості національної економіки;

– досягнення розвитку національної туристичної інфраструктури рівня міжнародних стандартів;

– активізація економічного зростання в суміжних з туризмом галузях економіки;

– забезпечення формування відчутної частки доходів бюджету, що надходять від туристичної діяльності;

– підвищення обсягів інвестицій в економіку країни;

– досягнення відчутного впливу туристичної діяльності на покращання якості товарів та послуг.

ІІ. В аспекті зайнятості:

– забезпечення зростання привабливості робочих місць у туристичному секторі, зокрема робочих місць часткової зайнятості;

– досягнення вищої динаміки створення робочих місць у туристичній галузі порівняно з іншими секторами.

ІІІ. У соціальному аспекті:

– створення умов для підвищення соціального статусу населення;

– забезпечення диверсифікації національного ринку праці через створення нових туристичних підприємств;

– створення умов для поглиблення взаємодії між представниками різних культур.

ІV. В екологічному аспекті:

– досягнення зростання «екологічної» відповідальності населення та підприємців завдяки прийняттю програм захисту довкілля;

– організація системи підтримки збереження та покращання природного середовища території тощо.

V. В аспекті державного управління:

– формування ефективної загальнодержавної та регіональної туристичної політики;

– створення розгалуженої системи державного управління із наданням їй більших повноважень щодо формування вітчизняної туристичної галузі;

– розроблення механізмів державного регулювання сфери туризму та забезпечення сприятливого вплив туризму на добробут населення.

Таким чином, головною метою в туристичній політиці має стати регуляційний та своєчасний вплив на розвиток туризму зі сторони уповноважених органів. Для цього необхідно повною мірою виконати Закон України «Про туризм» [2]. Це сприятиме збереженню туристичних традицій України, розвитку загальнодержавного конкурентного внутрішнього ринку туристичних послуг, їх здешевленню та виходу на ринки країн СНГ та Європи. Внаслідок цього туристична галузь стане вагомим джерелом наповнення бюджетів усіх рівнів. На думку авторів, в подальшому слід дослідити механізми державного управління соціалізацією, екологізацією та інформатизацією туризму.

Література

1. Кифяк В.Ф. Організація туристичної діяльності в Україні: навч. посіб. / В.Ф.Кифяк. – Чернівці: Книги - ХХІ, 2003. – 300 с.

2. 3акон України «Про туризм» від 15 вересня 1995 року N 324/95-ВР [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.tropa.dp.ua/extreme/outdoor/zakon01.html