Економічні науки/15.Державне регулювання економіки

Мироненко В.В.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган – Барановського

Глобальна виробнича інфраструктура як об’єкт економічної безпеки світового співтовариства

Актуальність: На сьогоднішній день глобалізація – це складний процес розвитку світової економіки з непередбачуваними поки що результатами. Він не є добровільним, а вимушеним поточним етапом світового розвитку з невизначеним періодом тривалості. Відкриваючи нові можливості, глобалізація не просто поповнює систему існуючих загроз національної та міжнародної безпеки, але й формує нове середовище макроекономічних і мікросоціальних відносин, яке потребує іншого типу безпеки : з більш широкими функціями, цілями, методами, засобами, наслідками для світового співтовариства.

Ціллю моєї роботи являється розглянути глобальну виробничу інфраструктуру, та дослідити її, як об’єкт економічної безпеки

Останні тенденції світової економіки як правило ,зумовлені глобалізацією діяльності усіх суб’єктів господарювання транснаціональних корпорацій, яка базується на інформаційних і комунікаційних технологіях, представлена новими видами транспорту,енергозберігаючими технологіями, наявними фінансовими ресурсами для їх розвитку та інноваційними підходами до використання об’єктів міжнародної інфраструктури. Разом з тим глобальні тенденції розвитку світо господарських процесів призводять до можливих загроз і проблем, які прослідковуються на різних зрізах співпраці – від мікро- до метарівня. Дослідженню проблем і напрямів розвитку глобальної економічної безпеки присвячено значну кількість наукових публікацій. Однак, безпосереднього розгляду взаємозв’язків «глобальна економічна безпека – глобальна виробнича інфраструктура» належна увага не приділялася.

Розглядаючи ланцюжок» національна безпека – глобальна безпека», необхідно зазначити, що існує досить багато сценаріїв, за рахунок яких можна корінним чином вплинути на безпеку тієї чи іншої країни, її національні економіки. При цьому її наслідки можуть бути різні як для глобальної безпеки. Так і національної. Не дивлячись на глобальний економічний спад, кількість створених об’єктів виробничої інфраструктури залишається такою ж. Тому процес інтеграції національної економіки, її стратегія у міжнародних економічних відносинах має враховувати та орієнтуватися як на загальні, глобальні тенденції розвитку, так і регіональні та національні економічні інтереси. Сучасні глобалізаційні процеси створюють нове зовнішнє економічне середовище для функціонування національних економік. В умовах глобалізації необхідно розглядати такий важливий аспект проблеми глобалізації, як відносини окремої держави та світової економічної системи. Це стосується, передусім, країн, що розвиваються і які виступають за новий економічний порядок та доводять факт свого невигідного становища у сучасному світовому господарстві. Глобалізаційні процеси спричиняють загрозу їхній економічній безпеці. При цьому вони акцентують увагу не стільки на еквівалентності витрат і доходів, скільки на визнанні їхньої нової ролі у глобалізованому світі. Проблему економічної безпеки необхідно розглядати у двох площинах. У внутрішньо-економічній національній сфері безпеки, яка була пов’язана з різними чинниками природно – ресурсного, техніко – економічного, інфраструктурного та соціального характеру. Найбільш чітким проявом взаємодії «глобальна економічна безпека глобальна виробнича інфраструктура» є енергетичне господарство світу. В останні роки проявляються об’єктивні тенденції до зменшення світових і національних запасів енергоресурсів. Як відомо, для усунення загрози у паливно – енергетичному господарстві потреби країни можуть себе почувати в енергетичній безпеці. Так, самозабезпеченість нафтою у Мексиці складає – 210.7%, у Бразилії – 96ю9%, У Великій Британії – 93.2%. Що стосується запасів газу, то лідером із само забезпеченості »голубим паливо» є Китай – 101.0%, Велика Британія на другому місці – 88.1% і Мексика на третій позиції – 80.1 %, Європейський союз забезпечує свої потреби у нафті на 15.5 %, у газі – на 40.7%. Тобто переважна кількість країн і регіонів орієнтована, в основному, на імпортовані енергоносії так званої першої необхідності та має реальні шанси залежати від кон’юктури світового енергетичного ринку. Потреба в глобальній енергетичній безпеці є результатом рівня забезпеченості країн світу енергетичними ресурсами і залежить, переважно від балансу інтересів експортерів та імпортерів, механізму та засобів транспортування енергоносіїв, а також обсягів попиту на світові енергоресурси. Боротьба за доступ природних ресурсів, особливо паливно – енергетичних, постійно прогресує, а сама проблема глобальної енергетичної безпеки переходить з економічної площини у політичну, що ще більше підсилює необхідність ефективного функціонування зазначеного елемента глобальної виробничої інфраструктури. Паралельно з цим погіршується стан навколишнього середовища, надалі глобалізується нафто – та газовидобуток, зменшується самозабезпеченість розвинутих країн світу енергетичною сировиною умовах її різкого подорожчання. У зв’язку з цим імпортери повинні вносити коригування у свою енергетичну політику, «для забезпечення своєї енергетичної безпеки розробляють заходи на підтримку»жертв енергетичної агресії» та активної протидії картелям, що постачають енерготовари».

Висновок: Таким чином, діалектика розвитку глобальної виробничої інфраструктури як об’єкта глобальної економічної безпеки досить суперечлива та передбачає реалізацію системи їх різнобічних взаємозв’язків взаємозалежностей. При цьому кожен елемент виробничої інфраструктури від мікро – до мета рівня залежно від стану свого розвитку впливає на усунення чи збереження національної, міжнародної та глобальної економічної.