Михальчишина Л.Г., Постольник Г.О.

Вінницький національний аграрний університет

Державний аудит в Україні: становлення та розвиток

Реформування сфери державних фінансів у міжнародній практиці сприяло розвитку такої форми контролю як державний аудит. Державний аудит представляє собою систему незалежного, зовнішнього, суспільного аудиту діяльності державних органів стосовно використання національних ресурсів країни та є одним із основних інститутів державного фінансового контролю, який забезпечує взаємозв’язок між державою, суспільством та людиною. Особливістю державного аудиту є те, що прогностичні та аналітичні можливості даного інституту контролю дозволяють йому, з однієї сторони, сприяти відбору найбільш ефективних стратегій та стандартів, а з іншої – забезпечувати ефективне використання національних ресурсів країни. Правильна організація державного аудиту забезпечує суспільство інформацією про якість роботи уряду та дає змогу судити про ступінь демократичності, відкритості та ефективності органів влади.

Становлення державного аудиту, як окремого інституту фінансового контролю розпочалося в середині минулого століття, а саме в 1953 році, коли була створена Міжнародна організація вищих органів державного аудиту – ІНТОСАІ, яка на сьогодні є однією з найважливіших організацій у сфері контролю за державними фінансами. Вона об’єднує вищі органи контролю державних фінансів світу та діє під егідою ООН. Організація включає більш ніж 170 Вищих органів контролю державного аудиту різних країн. INTOSAI видає міжнародні директиви у сфері фінансового управління; розробляє методологічні підходи, пов’язані з цією сферою; здійснює навчальні заходи та сприяє обміну інформацією між своїми членами.

Наступним кроком на шляху розвитку даного виду державного контролю стало прийняття у жовтні 1977 р. в Лімі на IX Конгресі INTOSAI Декларації про керівні принципи державного аудиту. В ній зазначається, що дотримання встановлених правових норм і продумане ефективне використання державних ресурсів є важливою умовою для раціонального управління державними фінансами, що, в свою чергу, сприяє ефективності прийнятих відповідними установами рішень [1].

Процес узаконення державного аудиту, як виду державного фінансового контролю розпочався відносно недавно і знаходиться ще на стадії розвитку. Основною причиною являється недосконалість законодавчої бази, яка б регулювала процедуру проведення державного аудиту в державі. На сьогоднішній день відсутній закон «Про фінансовий контроль» в рамках якого було б визначено основні принципи, процедура його проведення та органи, що відповідатимуть за його здійснення.

Проте, певні напрацювання в цьому напрямі вже є.

Першим кроком було прийняття Закону України «Про Рахункову палату», в якому зазначено, що даний орган наділений повноваженнями проводити державний фінансовий контроль [4].

Наступним було затвердження Кабінетом Міністрів України 10.08.2004 р. Порядку проведення органами державної контрольно-ревізійної служби державного фінансового аудиту виконання бюджетних програм. Та в даному Порядку поняття державного аудиту прирівнюється до аудиту ефективності, який є формою державного фінансового контролю, спрямованого на визначення ефективності використання бюджетних коштів.

В цьому ж 2004 році було прийнято Порядок проведення органами державної контрольно-ревізійної служби аудиту фінансової та господарської діяльності бюджетних установ. Згідно даної постанови Кабінету Міністрів аудит фінансової та господарської діяльності бюджетних установ – це форма державного фінансового контролю, яка спрямована на запобігання фінансовим порушенням та забезпечення достовірності фінансової звітності, основним завданням якого є сприяння бюджетній установі у забезпеченні правильності ведення бухгалтерського обліку, законності використання бюджетних коштів, державного і комунального майна, складанні достовірної фінансової світності та організації дієвого внутрішнього фінансового контролю [2].

Саме після прийняття цих двох постанов було розмежовано державний аудит і аудит ефективності.

Із посиленням міжнародних зв’язків та в час глобалізації набуває актуальності зовнішній державний контроль. На сьогодні майже в кожній країні діють органи зовнішнього державного фінансового контролю, які здебільшого мають статус вищих органів державного фінансового контролю (ВОФК). Головний обов’язок цих органів – контроль законності та ефективності управління всіма фінансовими і матеріальними ресурсами держави. Зважаючи на статус, ці органи, поряд з органами законодавчої (представницької) влади, несуть вищу відповідальність перед суспільством за ефективність державного управління у фінансово-матеріальній сфері.

В умовах глобалізації ця відповідальність набагато зростає, оскільки підвищується складність і важливість завдань, що виконують ці органи.

Глобалізація впливає на всі сфери діяльності органів зовнішнього державного фінансового контролю, примушуючи їх удосконалювати систему контролю за використанням державних бюджетів, звертати особливу увагу на ефективність державних видатків, пильніше стежити за приватизаційними процесами, державним кредитуванням та іншими формами фінансової діяльності, ефективніше виявляти корупцію в органах державної влади, зловживання у використанні державних коштів.

Позитивний ефект від участі держави у процесах глобалізації визначається стабільністю її політичної системи, ефективністю державного управління: довгострокові інвестиції, що сприяють розвитку економіки, не надійдуть у нестабільну державу, яка неефективно розпоряджається власними ресурсами та страждає від корупції та бюрократизму чиновників. Стабільність держави – це насамперед довіра суспільства до державної влади, до її бажання виправити недоліки, що заважають ефективному державному управлінню. Ця довіра формується й завдяки діяльності органів зовнішнього державного фінансового контролю.

Міжнародне співробітництво допомагає органам зовнішнього державного фінансового контролю розв’язувати основне завдання – забезпечувати ефективне управління національними фінансами, досягаючи позитивного результату в економічному і соціальному розвитку завдяки розробці нових методів, що відповідають найефективнішим моделям організації та управління державними фінансами [3].

Проте, процес інтеграції України на світовий простір вимагає впровадження певних змін у процедурі та методиці державного аудиту, а саме:

1. Внести зміни в Закон України «Про аудиторську діяльність» щодо поширення норм зазначеного закону на діяльність державних органів, що здійснюють державний фінансовий аудит, та доповнити його статтями, які б окреслювали б особливості діяльності державних аудиторів;

2. Узгодити законодавчі акти щодо здійснення державного фінансового аудиту та гармонізувати вітчизняне законодавство з відповідними міжнародними стандартами;

3. Налагодити взаємозв’язок державних аудиторів з незалежними аудиторами шляхом проведення систематичних семінарів та курсів підвищення кваліфікації;

4. Запровадити практику проведення спільних аудитів діяльності великих суб’єктів господарювання державного сектору економіки із залученням міжнародних аудиторських компаній.

Певні кроки у напрямі удосконалення державного контролю вже зроблено. Так, 9 грудня 2010 року Президентом України було підписано указ «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», з метою оптимізації системи центральних органів виконавчої влади, усунення дублювання їх повноважень, забезпечення скорочення чисельності управлінського апарату та витрат на його утримання, підвищення ефективності державного управління, згідно якого утворено Державну фінансову інспекцію України, реорганізувавши Головне контрольно-ревізійне управління України. Це поклало початок реформуванню в сфері державного контролю, який на даний час потребує чималої уваги.

Отже, державний аудит в Україні проходить стадію розвитку, що вимагає від державних законодавчих органів створення тієї законодавчої бази, що забезпечить повноцінне існування такого інституту фінансового контролю, як державний аудит.

Література:

1. Жирна Ж.А. Становлення системи державного аудиту в Україні. // http://www.nbuv.gov.ua/portal/natural/Nvuu/Ekon/2010_29_2/statti/51.htm

2. Локтєв О.Г. Аудит як нововведення у державному фінансовому контролі: європейські орієнтири // http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/tppd/2009-1/zmist/R_2/Loktev.pdf

3. Очерет Л.А. Державний фінансовий аудит в умовах глобалізації та інформатизації суспільства // Податки та бухгалтерський облік – 2008 р. - № 3 – С. 134-143

4. Про Рахункову палату : закон України від 11 липня 1996 р. № 315/96-ВР