Анжела Хомяк

Юлія Сусіденко

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Сучасні проблеми та перспективи конкурентоспроможності України на мікро- та макрорівнях

Конкурентоспро­можність економіки, методи її визначення та зв'язок із динамікою зрос­тання на різних етапах економічного циклу вже не перше десятиліття пе­ребувають у центрі уваги економістів та урядовців, оскільки якість тих чи інших оцінок і ступінь їх відповідності сучасним економічним реаліям суттєво позначаються на ґрунтовності стратегічних рішень держави на всіх рівнях економіки, що й зумовлює актуальність розгляду даної теми.

Метою даної статті є системне визна­чення сильних та слабких сторін економіки України, аналіз найвагоміших зовнішніх та внутрішніх чинників впливу на структурні процеси, а також розроблення пропозицій стосовно підвищення міжнародної конкурентоспроможності країни за умов ак­тивізації інтеграційних процесів і посилення тиску глобальної конку­ренції.

Інституційне середовище є найслабшим місцем на мапі конкурентоспроможності України. За даним компонентом Україна займає 115 місце із 134 дер­жав, відстаючи від усіх країн ЄС  і більшості держав СНГ. Для багатьох країн з колишнього пострадянсько­го блоку реформи інституційного середовища стали одними з найбільш складних і важливих. Якість сус­пільних і приватних інститутів визначає здатність держави проводити реформи, які необхідні для вдо­сконалення різних аспектів національної конкурен­тоспроможності. Це стає особливо важливим на тлі світової економічної кризи, коли національні еконо­міки повинні вміти ефективно адаптуватись до не­стабільних умов на глобальних ринках. [1, с. 2-4].                                                        Для української економіки характерна макроекономічна нестабільність. Одною з найважливіших умов для стабілізації макроекономічної ситуації є збалансований бюджет. Для уряду і НБУ важливо утриматися від інфляційних ін­струментів фінансування дефіциту бюджету. Подаль­ше збільшення податкового тиску на бізнес, рівень якого є одним з найвищих у світі, також неприйнят­но. Тому в умовах кризи і відповідного скорочення виробничої бази Україні не уникнути скорочення бю­джетних витрат.

Слабка ефективність ринку товарів - поряд з нерозвиненими інститутами та нестабільним макроекономічним середовищем - одна з трьох найслабших складових національної конкурентоспроможності. З урахуванням стадії розвитку України - низь­ка ефективність ринку товарів є одним з ключових факторів, що гальмують зростання продуктивнос­ті і конкурентоспроможності економіки України. Тому реформи, спрямовані на посилення конкурен­ції, зниження податкового тиску, розвиток ефектив­ного ринку землі сільськогосподарського призначен­ня, скорочення адміністративного тиску на бізнес та спрощення дозвільної системи повинні стати одним з найважливіших пріоритетів для держави на найближ­че майбутнє [2, с. 125-127].

В Україні склався і функціонує відносно ефектив­ний ринок праці. Економіка України вимагає системи гнучких та ефективних трудових взаємин, які дозволяли б робо­тодавцям і працівникам швидко адаптуватися до мінливих умов на ринку, в т.ч. стимулювали б перехід кадрів у більш продуктивні види діяльності. Основною перешкодою для формування більш гнучкого ринку праці в Україні залишається непомірне оподаткуван­ня фонду заробітної плати, яке має бути знижене і частково перерозподілене між працівником і робо­тодавцем. Очевидно, що такий крок має бути під­кріплений законодавчими заходами для практичного впровадження накопичувальної пенсійної системи та страхової медицини.

Макроекономічна стабільність сама по собі не може збільшити продуктивність країни. Однак, макроекономічний хаос серйозно шкодить економіці. Компанії не в змозі прийняти обґрунтовані рішен­ня, при нестійкому рівні цін, фінансовий сектор не може функціонувати, якщо в державі спостерігаєть­ся гігантський дефіцит. Держава не може ефектив­но надавати послуги, якщо вона мусить виплачувати величезні відсотки по минулим боргам. У підсумку, економіка не може зростати, якщо макроекономічне середовище не є стабільним та сприятливим.

Країни з ефективними ринками виробляють необ­хідний асортимент товарів та послуг з урахуванням умов попиту-пропозиції. Крім того, такі ринки га­рантують, що товари продаватимуться й купувати­муться найефективнішим чином. Здорова ринкова конкуренція на внутрішньому та зовнішньому рин­ках важлива для підвищення ринкової ефективності та, відповідно, продуктивності бізнесу. Вона гарантує виживання найефективнішим фірмам, які виробля­ють товари, що потребує ринок. Щоб створити най­краще середовище для обміну товарами, має існува­ти якнайменше перешкод для діяльності бізнесу, що є наслідком державного втручання, а також обмеж­увальних й дискримінаційних правил стосовно іно­земних власників або прямих іноземних інвестицій. Ефективність ринку також враховує умови попиту, який змушує компанії бути більш прогресив­ними й орієнтованими на потреби клієнта, таким чи­ном, стимулюючи здорову конкуренцію [3, с. 28-29].

Ефективність і гнучкість ринку праці вкрай важливі для забезпечення швидкого переміщення працівни­ків з одного сектора в інший, що стимулює найбільш ефективне їх використання в економіці та створює необхідну ініціативу для максимальної самовідданості на робочому місці. Крім того, гнучкість ринку праці припускає те, що бізнес може незалежно змінювати заробітну плату працівникам і що відносини між ро­ботодавцем та працівником стабільно добрі.

Ефективний фінансовий сектор дає можливість роз­міщення ресурсів, зекономлених громадянами країни або інвестованих іншими країнами, там, де ці ресурси є найбільш продуктивними. Розвинутий фінансовий сектор спрямовує ресурси не тим, хто має політичні зв'язки, а найбільш ефективним підприємцям або ін­вестиційним проектам з найбільшим очікуваним при­бутком, що передбачає ретельну оцінку ризиків. Пра­вильно функціонуючий фінансовий ринок створює продукти та методи, котрі необхідні бізнесу та під­приємцям згідно їх потреб з таких джерел як позики, ринок цінних паперів та венчурний капітал [4].                                                                                                            Отже, можна стверджувати, що для України характерні низькі показники конкурентоспроможності загалом. Стан розвитку фінансового сектору, ринку товарів та послуг, державних,суспільних та приватних установ знаходиться в регресивному стані, але поряд з цим ми маємо ефективний ринок праці, що є однією із сильних сторін. В економіки України є певні слабкі сторони, передусім щодо макроекономічного середовища та стану використання технологій, найсерйозніший виклик — поліпшення діяльності суспільних інститутів країни. У наступні роки найактуальнішими будуть реформи, спрямовані на поліпшення інституціонального середовища, в якому працює український бізнес. Просування реформ особливо важливе в контексті того, що метою України є приєднання до Світової організації торгівлі та Європейського Союзу.

Для того щоб Україна змогла посісти провідне місце серед розвинених країн необхідно знизити ставки податків для малого та середнього бізнесу, збільшити перелік податкових пільг для громадян, встановити ефективні правові норми регулювання фінансового сектору, здійснити остаточний перехід на ринкові механізми.

Список використаних літературних джерел

1.   Базилюк Я. Б. Конкурентоспроможність національної економіки: сутність та умови забезпечення. - К.: НІСД, 2010. - С. 2-6.

2.   Конкурентоспроможність економіки України в умовах глобалізації / Я.А.Жаліло, Я.Б.Базилюк, Я.В.Белінська та ін.; За ред. Я.А.Жаліла.- К.: НІСД, 2010.- 388 с.

3.   Стратегія економічного і соціального розвитку України (2004-2015 роки) «Шляхом Європейської інтеграції» / А. С. Гальчинський, В. М. Геєць та ін.; Нац. ін-т стратег. досліджень, Ін-т екон. прогнозування НАН України, М-во економіки та з питань європ. інтеграції України.- К.: ІВЦ Держкомстату України, 2004. - С. 44.

4.   Матеріали сайту: http:// www.niss.gov.ua