Викладач кафедри обліку і аудиту Піскунов Роман Олександрович

Харківський інститут банківської справи Університуту банківської справи Націолального банку України

РЕГУЛЯТИВНА СХЕМА ЗАХИСТУ КРЕДИТНОГО РЕСУРСУ БАНКУ

Підтримка стабільності банківської системи асоціюється у суспільній свідомості зі страхуванням або гарантуванням внесків населення в комерційних банках, що є центральним елементом мережі безпеки банківської системи.

У країнах з економікою що розвивається, перед регулювальними органами встають наступні питання: при яких умовах доцільне введення національної системи страхування депозитів та який повинна бути архітектура цієї системи. Натомість, явне гарантування внесків створює потенційну погрозу стабільності фінансової системи, його введення обґрунтовують тим, що воно дозволить підтримати ліквідність банківського сектора в періоди криз а також, дозволить створити безризикові актив для дрібних вкладників. У той же час, страхування депозитів є, безумовно, не єдиним і не обов'язково найбільш ефективним механізмом забезпечення ліквідності банківської системи або створення безризикового активу для рядового інвестора. Первинну функцію по підтримці ліквідності може виконувати інший елемент мережі безпеки - пряме рефінансування тимчасово неліквідних, але рентабельних банків Національним банком або іншими банками через систему міжбанківського клірингу. Альтернативний безризиковий актив може бути запропонований вкладникам державними ощадними установами і пайовими фондами грошового ринку, що розміщають притягнуті кошти в державні зобов'язання, а також (скоріше, теоретично) шляхом введення вимоги до банків про розміщення всіх притягнутих коштів тільки в низьколіквідні активи як обов'язкова умова участі в системі страхування внесків.

Однак, стабільність банку при гарантуванні внесків за участю держави буде ефективно тільки при наявності в банківській системі механізмів зниження морального ризику: таких як обов'язкове розкриття інформації про ризик банківських портфелів, діючі нормативи достатності капіталу з урахуванням ризику, а також комплекс обов'язкових дій оперативного коригувального впливу відносно недостатньо капіталізованих банків. У сукупності вони є тими мінімально необхідними умовами, які дозволять знизити можливості по перенесенню ризику від неблагополучних банків на державу та суспільство в цілому після надання державної гарантії по банківським вкладам. Оскільки, явне страхування внесків послабляє ринкову дисципліну і при неефективному контролі з боку страховика за станом банків спонукує останніх до перенесення ризику на державу і суспільство в цілому, які змушені платити витрати, пов'язані із субсидуванням банків з високим ризиком.

Для країн з низьким рівнем інформаційної прозорості рекомендується зміцнювати ринкову дисципліну за допомогою участі приватних структур у фінансуванні й керуванні страховим фондом. Підконтрольність фонду по страхуванню депозитів може бути підвищена шляхом створення матеріальних стимулів для його управління, таких, як накопичувальні преміальні рахунки, розмір яких прямо залежить від результатів діяльності управління

При визначенні основних параметрів національній системі гарантування внесків варто враховували, що страхування депозитів впливає: на стабільність банківської системи в довгостроковому періоді, виникнення і протікання банківських криз; на ринкову дисципліну; на рівень розвитку фінансового сектора.

З погляду теорії, страхування депозитів несе неоднозначні наслідки для стабільності банківської системи. Будучи діючим механізмом запобігання масових «набігів» вкладників на банки, здатних викликати повномасштабні системні кризи, вона одночасне породжує стимули до перенесення збитків банків при недостатньому контролі зі їхнім ризиком, що загрожує стабільності банківської системи в довгостроковій перспективі. Також наявність «погано спроектованої» системи страхування внесків збільшує ймовірність банківської кризи, при цьому найбільш значимими факторами ризику є: неоправданно великий розмір страхового покриття; наявність великого страхового фонду, спеціально асигнованого на врегулювання проблем неплатоспроможних банків; повністю державне керування системою страхування внесків.

Також негативний вплив страхування депозитів на стабільність банківської системи проявляється в країнах зі слабким інституціональним середовищем і відсутністю регулювання банківських ставок. Тим самим небезпека заміщення ринкової дисципліни неефективною наглядовою дисципліною і/або (неявними) гарантіями для всіх діючих банків є цілком реальною для цієї країни.

Ринкова дисципліна більш сильна в країнах з високим рівнем інституціонального розвитку, при цьому її ослабленню сприяють фактори: високий розмір страхового покриття; поширення гарантії на міжбанківські депозити; попереднє резервування коштів; фінансування страхового фонду з державних джерел; державне адміністрування системи страхування депозитів.

В якості «найкращої практики» побудови систем страхування депозитів заради стабільності банківської системи в довгостроковому періоді можуть бути: обґрунтовано низький розмір страхового покриття на один банківський рахунок; поширення гарантій на вузьке коло зобов'язань (зокрема, із нього повинні бути виключені міжбанківські депозити); часткова відповідальність вкладників по застрахованим депозитам, а також альтернативні механізми розподілу збитків, такі як випуск банками субординованих боргових зобов'язань і умовна відповідальність власників по банківським зобов'язанням; обов'язкова участь всіх банків у системі страхування депозитів; забезпечення страхових виплат за допомогою умовних зобов'язань і перестрахування, а не шляхом попереднього резервування коштів; розподіл основного тягаря видатків між уцілілими банками після банківської кризи; змішане (за участю недержавних структур) адміністрування системи страхування депозитів (кредитних ресурсів банку).

Однак, викликає сумнівів, що по мірі розвитку вітчизняної банківської системи і початку функціонування системи страхування внесків в «штатному режимі» її архітектура буде коректуватися відповідно до вимог часу.