Экономические науки/4.

Яцков О.Ю.

Науковий керівник: асист. Британська Н.Н.

Вінницький торговельно-економічний інститут

КНТЕУ, Україна

Взаємодія банківського та страхового секторів фінансового ринку з метою створення якісно нових послуг

Сьогодні на ринку фінансових послуг склався ряд тенденцій та напрямків розвитку, які суттєво впливають на якість та специфіку послуг фінустанов. Зокрема, до них можна віднести домінування банківського сектору над всіма іншими на фінансовому ринку. Так фінансовий ринок розвивається за європейською моделлю.

Закономірністю розвитку фінансового ринку стала тенденція до універсальності та комплексності фінансових послуг клієнтам. Зростає зацікавленість в послугах небанківських фінансових установ.

Взаємодія банків з страховими компаніями представляє собою ефективний спосіб пом'якшення конкурентної боротьби за ресурси на фінансових ринках.

Закордонний досвід концентрації капіталів страхових компаній і банків, виявлення основних тенденцій цього процесу необхідні для обґрунтування ефективної стратегії взаємодії цих фінансових інституцій на ринку фінансових послуг, для законодавчо-нормативного й макроекономічного регулювання цих процесів з боку державних органів з метою захисту інтересів, у першу чергу, споживачів фінансових послуг.

Зокрема, при страхуванні страховою компанією банків існує два основні шляхи - роздрібне та комплексне страхування. Звичайно, у цьому випадку страхова компанія для банку є дуже важливим партнером, адже придбання полісу страхування як фінансовий, так і кримінальних ризиків, є кроком до покращення роботи банківських установ та перенесення ризиків на страхову компанію. Однак існує ряд проблем, адже стандартні страхові послуги не здатні покрити увесь перелік банківських ризиків, а комплексне банківське страхування передбачає обсяги відповідальності за ним Концепція банківського страхування полягає в інтеграції банків і страхових компаній для координації продажів, об’єднанні страхових і банківських продуктів, каналів їхнього поширення або виходу на ту саму клієнтську базу, а також доступу до внутрішніх фінансових ресурсів партнера[1].

Щодо банківських послуг для страхової компанії, то в цьому випадку банк обслуговує рахунки страхової компанії, як і будь якої юридичної особи, до того ж банк зберігає кошти технічних резервів страховика.

Поєднання банківського і страхового секторів аналізували у своїх працях українські та зарубіжні вчені у своїх роботах. У роботах В.Д. Базилевича, М.Я. Веселовского, Н.М. Внукової, О.Д. Вовчак, Л.М. Горбач, В.М. Дадькова, Є.Ф. Дюжикова, А.М. Єрмошенко, Є.В. Коломіна, Н.П. Кузнєцової, С.В. Кулікова, С.В. Луконіна, М.В. Мниха, Л.О. Орланюк-Малицької, С.С. Осадця, В.В. Поплавської, Т.А. Ротової, А.Л. Самойловського, Ж.Ю. Симоненко, Ю.А. Сплетухова, В.О. Сухова, К.Є. Турбіної, Д. Хемптона, Г.В. Чернової, Т.А. Федорової, Р.Т. Юлдашева та інших значна увага приділяється обґрунтуванню сутності та ролі платоспроможності в умовах ринкового господарювання.

Банківське страхування є найскладнішим етапом взаємодії банку та страховика. Це глибока інтеграція учасників ринку із створення різних продуктів та послуги - нескладні експрес-послуги, спільні продукти, комплексні або інтегровані фінансові послуги. Найвищим рівнем інтеграції є фінансовий супермаркет(об'єднання банку з іншим професійним учасником фінансового ринку, а також нотаріальною конторою, авіаагенством, туроператором тощо). Клієнтові при цьому крім власне банківських послуг, пропонують „супутні" операції небанківського характеру, посередницькі або юридичні послуги[2].

У класичному розумінні фінансового супермаркета, така установа не працює в Україні. Найчастіше фінансовий супермаркет представляють як установу де клієнт сам працює з автоматизованими фінансовими пристроями. В подібних центрах пропонуються здебільшого лише банківські послуги, а страхові та інші фінансові послуги вимагають безпосередньої роботи консультанта. Створення таких високоінтегрованих моделей бізнесу та їх успішне впровадження вимагає якісної кадрової підготовки і вкладання коштів у підготовку фахівців. Так продажі страхових послуг через банківські установи в розвинених країнах були вдалими в тому випадку, коли їх орієнтованість на клієнта, дизайн були максимально наближені до банківських[3].

Одним з бар'єрів у взаємодії банків і страховиків є процес акредитації, тобто процес, в результаті якого страхова компанія набуває офіційного підтвердження відповідності якості послуг, що надаються. Банк висуває ряд вимог,яким не відповідає страхова компанія. Лише виконавши їх, страховик отримує право страхувати клієнтів банку при кредитуванні та інших послугах.

Банківське страхування за кордоном є невід'ємною частиною фінансових послуг. Здебільшого, клієнти придбають страхові послуги через банки, які пропонують широкий обсяг фінансових послуг, поєднуючи їх в спільні пакети[4].

З огляду на вищесказане, можна стверджувати, що взаємодія банків та страхових компаній в Україні ще не досягла належних обсягів і вимагає від учасників ринку більш активної позиції щодо цих послуг.

Література:

1. Бєлєнький П., Другов О. Системи фінансових посередників України в умовах посилення глобалізаційних процесів // Вісник НБУ. - 2007. - №12. - с30-33.

2.Єрмошенко А.М. Порівняння основних моделей банківського страхування//Актуальні проблеми економіки.-2008.-№3(81).-с.167-174.

3. Офіційний сайт Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України.-http://www.dfp.gov.ua.

4. Офіційний сайт Національного банку України - http://www.gov.ua.