РОЗВИТОК СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА В ДЕПРЕСИВНИХ МІСТАХ  УКРАЇНИ

Ломухіна О.В

Донбаська національна академія будівництва і архітектури, Україна

РОЗВИТОК СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА В ДЕПРЕСИВНИХ МІСТАХ УКРАЇНИ

Постановка проблеми Створення політично стабільного суспільства та ефективно функціонуючої економіки неможливі без ліквідації кризових явищ і відсталості у розвитку окремих територій країни. Основна увага має бути приділена стимулюючим заходам активізації господарства. Одним з шляхів вирішення проблеми депресивних міст вважається доцільним розвитку в них сільського господарства.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вивченню проблем депресивних територій присвячені наукові праці економістів, економіко-географів, управлінців М.Н. Ляшевська, А.М. Новикової, І. Лексин. Водночас маловивченими залишаються теоретико-методичні питання дослідження депресивних територій, їх типологія, методи оцінки гостроти та рівня депресії.

Метою цієї роботи є визначення причин виникнення депресійних територій і пошук шляхів їх оздоровлення розвитком в них сільського господарства.

Основний матеріал дослідження. Відповідно до статті 9 Закону України "Про стимулювання  розвитку регіонів", депресивними визнаються міста, в яких: протягом останніх трьох років рівень зареєстрованого безробіття та частка зайнятих у промисловості є значно вищими, а обсяг реалізованої промислової продукції (робіт, послуг) на одну особу та рівень середньомісячної заробітної плати є значно нижчими за відповідні середні показники розвитку територій цієї групи. Співвідношення між   мінімальним   та   максимальним   рівнем середньомісячної  заробітної плати становило у 2009 році 2,4 раза, а  у  2010  році  -  вже  2,7  раза.  При  цьому  у  19   регіонах середньомісячна  заробітна  плата є нижчою від її середнього рівня по країні,  а  в  таких  областях,  як  Тернопільська,  Волинська, Хмельницька  та  Вінницька,  вона  не перевищує 70 відсотків цього показника.

Співвідношення між   мінімальним   та   максимальним   рівнем зареєстрованого рівня безробіття населення збільшилося з 10,3 раза у 2009 році до 13,8  раза  у  2010  році.  У  п'яти  областях  цей показник майже у 1,5 раза перевищив середній по країні.

В Україні відбувається  збільшення  кількості  депресивних міст та селищ. Загострюється соціально-економічна ситуація в малих містах, які  є  найчисленнішою  групою  міст  України.  З  малими  містами безпосередньо  пов'язане  життя  22,4  млн  міських  та  сільських мешканців.  Більшість  із  них  створювалися на основі одного-двох підприємств,   у   зв'язку   з   чим   склалася   вузьконаправлена спеціалізація  промислових   комплексів. Наповнення місцевих бюджетів, робота соціальних закладів  повністю   залежать   від фінансово-економічного стану містоутворюючих підприємств. Закриття таких підприємств, яке стало останнім часом масовим, призводить до виснаження місцевих бюджетів, внаслідок чого ці міста опинилися на межі виживання.

Наслідком такої ситуації стала масова міграція  робочої  сили а  наукових  кадрів  за  кордон.  До цього   часу   в  державі  відсутній  ефективний  механізм стимулювання   та   підтримки соціально-економічного розвитку регіонів, діяльності  місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та населення  щодо  прискорення  розвитку регіонів   на   основі   повного   використання   їх   природного, економічного та інтелектуального потенціалу.

Вважаючи неприпустимим     подальше     погіршення      рівня соціально-економічного розвитку регіонів,  міст та селищ України, вважається доцільним розвиток в них сільського господарства.

Сільське господарство має великий економічний потенціал, насамперед значний обсяг діючих виробничих фондів. Тому поліпшення використання їх є одним, з найважливіших завдань, розв'язання якого сприятиме зменшенню депресивності. Рівень ефективності, що виражається відношенням маси вироблених продуктів до трудових затрат, об'єктивно спрямовується до свого максимуму, оскільки рівень здібностей працівників зростає, а умови сільськогосподарського виробництва під впливом науково-технічного прогресу постійно вдосконалюються.

Успішний розвиток сільського господарства багатьох країн  є  однією  з найважливіших проблем, які стоять сьогодні перед економікою. Розвиток сільськогосподарського виробництва, означає одержання максимальної кількості продукції з одного гектара земельної площі, від однієї голови худоби при найменших затратах праці і коштів на виробництво одиниці продукції.

Ефективність сільського господарства включає не тільки співвідношення результатів і витрат виробництва, в ній відбиваються також якість продукції і її здатність задовольняти ті чи інші потреби населення.

Донедавна економічні теорії вважали, що основним фактором розвитку сільського господарства країни є кліматичні умови, природні ресурси та культура народу. Сьогодні існують більш повні приклади різкого зростання сільськогосподарського виробництва за рахунок інших факторів, до яких, в першу чергу, слід віднести науково-технічне забезпечення, інфраструктуру, інвестиції, створення умов для конкуренції на внутрішньому та зовнішньому ринках.

Розвиток сільського господарства України, можливе через послідовне здійснення сільської реформи, що включає широкий спектр заходів. Цими заходами має бути передбачено:

- виявлення та подолання причин, які призвели до кризи;

- створення умов для економічного зростання сільського господарства України.

Це дасть змогу розвиненню наступним шляхам розвитку:

- упровадження передових технологій, які сприяли б досягненню високої і стійкої конкурентоспроможності продукції;

- створення великої кількості нових, технологічно досконаліших робочих місць, особливо в тих галузях, де проводяться засоби виробництва для сільського господарства і переробної промисловості;

- імпорту з-за кордону ліцензії і «ноу – хау» на передову техніку і технології і створення на цій основі спеціальних сільськогосподарських підприємств.

Найвищим пріоритетом розвитку сільського господарства в депресивних містах було і залишається бажання повного самозабезпечення продовольчими товарами. Це мусить уряди держав корінним чином змінити політику підвищення рівня освіти товаровиробників, яка сприяє пристосуванню до місцевих умов нових технологій вирощування культур. За даними досліджень Світового банку зростання рівня освіти робочої сили на 1 рік призводить до зростання ВВП на 9%.

Висновки: Пошук шляхів відродження депресивних територій залишається важливим загальнодержавним завданням. Єдиного механізму економічного розвитку таких територій немає, оскільки причини кризового стану у них різні. Основна увага має бути приділена не стільки пасивним заходам підтримки депресивних територій, скільки стимулюючим заходам активізації сільського господарства. Основними засадами якої є :

- першочергове створення необхідних ресурсних передумов для випереджаючого розвитку в депресивних містах.

- досягнення оптимальної структури аграрної політики і повної ії інтеграції.

Література.

1. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка.: Підр. С.І. Дорогунцов, Т.А. Заєць, Ю.І. Пітюренко та ін. - К., КНЕУ, 2005 - 988 с.
2.Прокопа І., Шепотько Л. Депресивність аграрних територій: український вимір //Економіка України. - №7, 2003. – С. 59-66 с.

3. Шевчук Я.В. Механізм санації депресивних територіальних суспільних систем в контексті формування регіональної політики. – Львів, 2004. – 63 с.

Методологічними засадами здійсненого у роботі аналізу стали такі положення:

- досягнення оптимальної структури аграрної і промислової сфер АПК України та повної їх інтеграції з іншими підкомплексами;

- першочергове створення необхідних ресурсних передумов для випереджаючого розвитку в регіонах найбільш важливих галузей;

- постійне вдосконалення організаційно-економічного механізму розвитку і формування регіональних підкомплексів агропромислової інфраструктури.

Методологічними засадами здійсненого у роботі аналізу стали такі положення: