Мазур Сергій Степанович

д.е.н., професор Денисюк Олександр Миколайович

Вінницький торговельно-економічний інститут

Київського національного торговельно-економічного університету

Проблеми процесу взаємодії органів управління

акціонерним товариством

Актуальність теми. Світова історія та практика свідчать про те, що найбільш розповсюдженою та ефективною формою щодо об'єднання капіталів, є акціонерні товариства. Будь-яка організація в загальному вигляді являє собою об'єднання співробітників, діяльність яких спрямована на досягнення спільної мети. Але на практиці це здійснити дуже важко, оскільки інтереси та прагнення кожної особи індивідуальні за своєю природою та спрямовані на задоволення власних потреб[1].

Метою статті є дослідження окремих проблем процесу взаємодії акціонерного товариства з точки зору управління.

Основний матеріал. Якщо розглядати процес управління з теоретичної точки зору, то він, у найзагальнішому вигляді, фактично є певним типом взаємодії який існує між двома особами, одна з яких у цій взаємодії перебуває в позиції суб'єкта управління, а інша - в позиції об'єкта управління. Дана взаємодія характеризується такими ознаками:

- суб'єкт управління направляє об'єкту управління імпульси впливу, які містять в собі, в явному або в неявному вигляді, інформацію щодо функціонування в подальшому суб'єкта управління;

- об'єкт управління отримує управлінські команди і функціонує відповідно до змісту даних команд.

Процес зазначеної взаємодії відповідно до Закону України «Про господарські товариства» в акціонерному товаристві має свої специфічні органи управління, до яких належать:

· загальні збори акціонерів;

· спостережна (наглядова рада);

· ревізійна комісія;

· виконавчий орган.

Структура органів управління побудована таким чином, що частина з них фактично перебуває за межами організації і функціонує виконуючи свої безпосередні обов'язки, які визначені законодавством та внутрішніми нормативними документами самого товариства[3].

Членами органів управління є акціонери, їх представники або наймані працівники.

Отже, процес взаємодії між органами управління відбувається на фоні намагання власників реалізувати свої особисті інтереси [3].

Вплив органів управління в межах акціонерного товариства може мати дезорганізуючий характер, що буде спрямовуватися на інший орган управління, який, у свою чергу, має інші прагнення та інтереси і, відповідно, колегіально приймати рішення, які будуть скеровуватися в інший напрямок, тобто може відбуватися протидія. У разі, коли управлінський вплив має деструктивний характер, а інший орган управління фактично з ним погоджується, приймаючи рішення на його реалізацію, то формально в цій системі буде відбуватися взаємодія між зазначеними органами управління. Якщо ж на це подивитися з практичної точки зору, то виникає питання щодо оцінки такої взаємодії, її можна оцінювати негативно, якщо зважати на невідповідність цілям розвитку компанії. Тобто постає певна дилема морального характеру в оцінці зазначеного процесу. Якщо управлінські команди в межах акціонерного товариства ігноруються органом управління, який повинен їх виконувати, але мають (або не мають) деструктивний характер, то оцінювати їх однозначно не можна[2].

Висновок. Велика кількість конфліктів та банкрутств, які трапляються в останні роки, яскраво засвідчили, що протилежні інтереси різних зацікавлених осіб та протиправні дії завдають суттєвої шкоди акціонерним товариствам та економіці загалом. Отже, можна зробити такі висновки:

· взаємодію органів управління акціонерного товариства можна визначити як дієву за наявності єдності в їхніх діях, спрямованої на досягнення цілей організації;

· в основі процесу взаємодії в системі управління лежать інтереси. Чим більше існує зацікавлених осіб, тим складнішими є процеси досягнення взаємодії в межах певної системи;

· органи управління акціонерним товариством нерозривно пов'язані з власниками - акціонерами та, відповідно, у процесі функціонування спрямовують свою діяльність безпосередньо на захист їхніх інтересів;

· проблеми, які існують у відношеннях органів управління, можуть бути значною мірою вирішенні, але для цього вони потребують постійної уваги з боку самої організації та всіх зацікавлених сторін.

Список використаних джерел:

1. Євтушевська О.В. Управління акціонерними товариствами України в умовах економічної нестабільності/ О. В. Євтушевська// Актуальні проблеми економіки. - № 5.- 2007.- С. 148-153.

2. Жорнокуй Ю. Необхідність удосконалення управління акціонерними товариствами / Ю. Жорнокуй // Право України. - №10.- 2009.- С. 190-198.

3. Шевчук Є.В. Теоретичні основи процесу взаємодії органів управління акціонерним товариством/ Є.В.Шевчук//Менеджмент. - № 6.-2008.- С.121-127.