Економічні науки/3.
Фінансові відносини.
Планування видатків на утримання
охорони здоров’я: проблеми та перспективи
Охорона здоров’я - складна соціально-економічна система та специфічна галузь, яка покликана забезпечити реалізацію складного соціального принципу - збереження та покращення здоров’я громадян, надання їм кваліфікованої лікувально-профілактичної допомоги. Однак сучасний етап соціально-економічного розвитку України супроводжується складними умовами здоров'я населення, і, як наслідок, посилюються основні проблеми в охороні здоров'я.
Економічна ситуація, що склалась в державі потребує прийняття кардинальних рішень, оскільки інфляція, нечітке теоретичне обґрунтування окремих положень, що проявляються в недосконалому механізмі практичного застосування, впливає на процес діяльності закладів охорони здоров’я та показники рівня життя населення.
Тут відзначимо, що дослідженню окремих напрямів у галузі охорони здоров’я в Україні присвячені праці таких науковців як Й.М. Бескид, С.А. Буковинський, О.Д. Василик, О.І. Величко, В.Г. Дем’янишин, С.Я. Кондратюк, О.П. Кириленко, В.М. Лехан, В.П. Лисак, Є.О. Малік, Н.С. Маяковська, В.В. Мортіков, В.М. Опарін, Б.І. Паламар, Ю.В. Пасічник, В.В. Рудень, В.М. Федосов, В.Г. Черненко, С.І. Юрій і ін., але актуальними та невирішеними залишається ряд питань, які варто розглянути та проаналізувати для кращого відображення ситуації в охороні здоров’я.
Планування видатків на утримання охорони здоров’я, заслуговує особливої уваги, оскільки показує, як цей процес залежить від внутрішніх можливостей закладів ефективно використовувати ресурси, що перебувають у розпорядженні, так і від зовнішніх умов, до числа яких належить не тільки політика держави, але й ринкова кон’юктура.
Для належного розуміння справ, що склались у галузі охорони здоров’я та окремих закладах, здійснимо деякі узагальнення щодо проблем, які нагромадились:
- нестабільність та недостатнє фінансування охорони здоров'я, зменшення інвестиційних можливостей галузі;
- неможливість розширеного відтворення матеріально-технічної бази охорони здоров'я через несприятливу ситуацію у сфері капітальних вкладень;
- низька ефективність використання виділених коштів на
охорону
здоров'я та оплату праці у цій галузі;
- незбалансованість структури фінансування медичної допомоги в бік
переваги фінансування стаціонарної медичної допомоги;
- недосконалість правового забезпечення діяльності системи охорони
здоров'я;
- відсутність сучасних медичних технологій і незадовільне матеріально-технічне забезпечення закладів охорони здоров'я.
Такий стан справ вимагає переосмислення та суттєвих змін державної політики охорони здоров'я, її розбудови з урахуванням сучасних міжнародних підходів, реформування організаційно-економічних засад системи охорони здоров'я. Вимоги сьогодення обумовлюють потребу у ефективній та якісній роботі закладів охорони здоров’я, що поліпшується в результаті систематичного аналізу використання трудових, матеріальних і фінансових ресурсів цих закладів. У такому ракурсі вирішальна роль відводиться комплексу заходів щодо удосконалення планування видатків на утримання галузі охорони здоров'я, крім того основні перспективи вбачаються у:
- підвищенні рівня фінансової та управлінської автономії медичних закладів шляхом перетворення їх на некомерційні підприємства;
- чіткому розмежуванні та оптимізації первинного і вторинного рівнів медичної допомоги, а також вдосконалення високоспеціалізованої медичної допомоги;
- підвищенні ефективності використання майнових, фінансових, кадрових та інших ресурсів, залучених у систему надання медичної допомоги;
- запровадженні нових методів управління та нових підходів до оплати видатків на гарантовані державою безоплатні медичні послуги.
Підсумовуючи, можна констатувати, що системне вирішення вищевказаних проблем вимагає прийняття низки законодавчих актів за комплексом взаємопов'язаних організаційно-управлінських та нормативно-правових питань, що дозволять підвищити ефективність функціонування існуючої чи принципово нової моделі системи охорони здоров'я. Також як свідчить вітчизняна та зарубіжна практика результативність діяльності галузі значною мірою визначається належним фінансовим забезпеченням, що вимагає збільшення асигнувань на охорону здоров'я відповідно до мінімально-реальних потреб та їх ефективного використання. Тому виняткове значення для вирішення цього питання є запровадження загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування. Разом з тим, помилково було б ігнорувати питання щодо встановлення реальної вартості стандартів, узгодження наявних потреб із можливостями їх забезпечення, та чітке визначення гарантій у сфері охорони здоров'я, які доцільно підкріпити оптимальним плануванням видатків на її утримання як надійну економічну основу для надання медичної допомоги.
Література:
1.
Концепція розвитку охорони здоров'я населення України // [Електронний
ресурс]. Режим доступу // www.moz.gov.ua/docs/docs
2.
Карпишин Н. Шляхи оптимізації фінансового забезпечення охорони здоров'я в
Україні/ Наталія Карпишин // Світ фінансів. - 2010. - Вип. 4. - С. 99-105.