Економіка/З. Фінан. відносини

Волинець В.І., Глазко Н.Д.

Вінницький Національний Аграрний Університет, Україна

МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО ГРУПИ АКТИВІВ ВІДНОСНО РІВНЯ ЛІКВІДНОСТІ

Вступ. Як відомо з практики фінансового аналізу  ліквідність підприємства — це його спроможність перетворювати свої активи на гроші для пок­риття всіх необхідних платежів. Але оскільки попит на сільськогосподарську продукцію змінюється посезонно і залежить зазвичай від урожайності поточного року то ліквідні активи можна розглядати по різному.

За останні роки показниками та характеристикою ліквідності займались вчені зарубіжних країн з яких можна виділити: Кизима Н.А., Роуза П.С., Астахова В.П., Черкесова В.Е. Також можна виділити Українських науковців Коробова М.Я., Лапішко М.Л., Поддєрьогіна А.М., а також в ділових періодичних виданнях: Бізнес, Ком-паньон, Кореспондент, Галицькі контракти.

Метою даного дослідження є: розподіл ліквідних активів на кілька підгруп які та їх класифікація для цілей підвищення ліквідності та платоспроможності підприємства.

До першої групи активів за ступенем ліквідності більшість вчених відносить грошові кошти і поточні фінансові інвестиції. Слід відзначити, що Ю.С. Цал-Цалко, окрім вищезазначеного, виділяє у першій групі «окремі об’єкти дебіторської заборгованості і товарних запасів, які здатні безперешкодно протягом місяця пе­ретворитися на гроші або бути безпосередньо використаними як платіжні засоби.». На мою думку до слід погодитись із даним автором але тільки до дебіторської заборгованості у якій існує впевненість у погашені в строк або до погашення якої залишилось не більше 1 місяця. [7]

До другої групи активів за ступенем ліквідності Ізмайлова К.В., Салига С.Я., Дацій Н.В. відносять дебіторську заборгованість та інші оборотні активи; Сухарев П.М., Косова Т.Д., Сіменко І.В. – готову продукцію, товари і дебіторську заборгованість; Ю.С. Цал-Цалко називає дану групу – «Швидколіквідні активи, для перетворення яких на гроші потрібний час більше одного місяця» і включає до неї: дебіторську заборгованість, якщо передбачається, що дебітори оплатять борг у найближчому майбутньому,  товарні запаси, які можуть трансформуватися в гроші протягом року. Таким чином, до другої групи активів за ступенем ліквідності безумовно слід відносити оборотні активи. [1]

Третю групу активів, на думку більшості вчених, складають запаси, але окрім цього, Салига С.Я., Дацій Н.В. відносять до цієї групи витрати за ви­нятком витрат майбутніх періодів. Сухарев П.М., Косова Т.Д., Сіменко І.В. – незавершене виробництво, а Ю.С. Цал-Цалко – най­менш ліквідні поточні активи, що формують товарні запаси, які для перетворення їх на гроші необхідно продати і одержати борг від покупців. Для трансформації таких активів у грошові кошти потрібен час на пошук покупців, передачу їм товарів та здійснення розрахунків. В свою чергу, Сухарев П.М., Косова Т.Д., Сіменко І.В. цілком обґрунтовано відносять до даної групи активів незавершене будівництво, а Ю.С.  Цал-Цалко – необоро­тні об'єкти, що не беруть участі у формуванні обсягів господар­ської діяльності. [2]

До четвертої групи  Ізмайлова К.В., Салига С.Я., Дацій Н.В., Сухарев П.М., Косова Т.Д., Сіменко І.В. відносять основні засоби, нематеріальні активи, довгострокові фінансові вкладення, незавершене будівництво, довгострокова дебіторська заборгованість та інші необоротні активи. В свою чергу Ю.С. Цал-Цалко не виокремлює четвертої групи. [6]

Отже з вище переліченого можна виділити такі групи ліквідних активів підприємства:

А1 - найбільш ліквідні активи - грошові кошти підприємства в касі та на розрахунковому рахунку;

А2 - активи, що швидко реалізуються, для перетворення яких у наявні кошти потрібний визначений час. У цю групу включаються короткострокові фінансові вкладення, дебіторська заборгованість за відвантажену продукцію та надані послуги, платежі по яких очікуються протягом дванадцяти місяців після звітної дати.

АЗ-активи, що повільно реалізуються. До них відносять матеріально-виробничі запаси, затрати у незавершеному виробництві, готову продукцію, товари, оскільки іноді вони вимагають попередньої обробки, перш ніж їх можна буде продати і перетворити в готівкові гроші;

А4 - активи, що важко реалізуються - статті розділу І активу балансу "Основні засоби та інші необоротні активи". [3]

Важливою складовою ліквідних активів є стаття балансу „Необоротні активи та групи вибуття” і проблеми віднесення її на групи ліквідності. Звернемося до П(С)БО №27 «Необоротні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність» і виділимо деякі їх характеристики:

-           економічні вигоди очікується отримати від їх продажу, а не від їх використання за призначенням;

-           вони готові до продажу у їх теперішньому стані;

-           їх продаж, як очікується, буде завершено протягом року з дати визнання їх такими, що утримуються для продажу; [4]

Отже бачимо, що необоротні активи і групи вибуття, що утримуються для продажу мають бути реалізовані протягом року, відповідно віднесення їх до повільно реалізовуваних активів є цілком обґрунтованим.  В свою чергу, до важкореалізовуваних активів слід віднести необоротні активи та групи вибуття, що визнаються утримуваними для продажу, період завершення продажу по яких продовжено на строк більше одного року. [5]

Також одним із проблемних явищ можна виділити  поточні біологічні активи та те у яку групу ліквідних активів їх включати. Поточні біологічні активи - біологічні активи, здатні давати сільськогосподарську продукцію та/або додаткові біологічні активи, приносити в інший спосіб економічні вигоди протягом періоду, що не перевищує 12 місяців, а також тварини на вирощуванні та відгодівлі. З даного визначення можна цілком впевнено сказати, що ці активи потрібно відносити до 3 групи ліквідних активів.

Висновок. Отже як видно із праць більшості авторів групи ліквідних активів є одним із основних елементів для аналізу діяльності підприємства. Зокрема показники ліквідності в подальшому аналізі дуже сильно будуть впливати на платоспроможність підприємства.

Оцінюючи ліквідність підприємства не потрібно використовувати тільки статті балансу.  Зокрема необхідно використовувати кожну форму звітності та в основному використовувати примітки до річної фінансової звітності. Також для детальної характеристики потрібно користуватись показниками аналітичного та синтетичного обліку.

Література:

1.     Бугай В.З., Білий Є.Л. Удосконалення методичного підходу щодо оцінки поточної ліквідності балансу підприємства / Бугай В.З., Білий Є.Л. //  Вісник Запорізького національного університету. – 2009. – № 1(4). – С.28-33.

2.     Бетехтіна Л.О. Методичні підходи аналізу і оцінки структури та джерел формування оборотних активів / Бетехтіна Л.О. //  Вісник Європейського національного університету. – 2009. – №2. – С.21-28.

3.     Котляр М.Л. Платоспроможність та ліквідність в системі фінансової стійкості підприємства / Котляр М.Л. // Економічний простір – 2008. – №11. – С.192-197.

4. ПСБО 27 "Необоротні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність"  Наказ від  07.11.2003. –   № 617.

5.  П(С)БО 30 Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 30 "Біологічні активи" // Наказ  від  19.05.2008 –  № 1456/11736.

6. Тохтарова І.М. Проблемні аспекти  класифікації активів для оцінки ліквідності балансу /  Тохтарова І.М. // Руснаука. Экономические науки/ 7. Учет и аудит. – 2010. – №9. – С. 61.

 7. Цал-Цалко Ю.С. Фінансовий аналіз / Цал-Цалко Ю.С. // Підручник. – К.: Центр учбової літератури. – 2008. – С. 566.