Економічні науки/Фінансові відносини
Бєляєва К.В., Мурашкіна О.В.
Донецький національний університет економіки і торгівлі
ім. М.І. Туган-Барановського
МЕХАНІЗМ ДЕРЖАВНОГО
РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ СТРАХОВИХ ПОСЛУГ УКРАЇНИ
В умовах кризових явищ в економіці державне
регулювання набуває особливого значення, оскільки основним завдання державного
регулювання є забезпечення розвитку національної системи страхування і
здійснення контролю за страховим сектором. Отже, визначення сутності державного
регулювання, його механізму та особливостей у сучасних умовах кризових явищ має
особливо актуальне значення. В умовах сучасної фінансово-економічної кризи
потребують більш глибокого вивчення особливості механізму державного
регулювання, його впливу на ефективність розвитку ринку страхових послуг.
Метою статті є визначення ролі, сутності
та особливостей механізму державного регулювання в сучасних умовах.
Ринок страхових послуг — це складова
фінансового ринку, яка є системою правових та організаційних заходів із
реалізації страхового продукту. Страховим продуктом або послугою є страховий
захист. Об'єктом ринку страхових послуг є страховий продукт. Суб'єктами цього
ринку виступають: страховик; страхувальник; посередник і держава.
Ринок страхових послуг у більшості країн є
предметом державного регулювання. Державний нагляд за страховою діяльністю
здійснюється з метою дотримання вимог законодавства України про страхування,
ефективного розвитку страхових послуг, запобігання неплатоспроможності
страховиків та захисту прав страхувальників.
Конкретного визначення поняття „державне
регулювання ринку страхових послуг” немає, але у фінансово-економічному
словнику [3, с. 480] запропоноване визначення „регулювання ринку фінансових
послуг державне”, як „здійснення державного комплексу заходів щодо регулювання
ринку фінансових послуг та нагляду за ними з метою захисту інтересів споживачів
фінансових послуг та запобігання кризовим явищам”. Отже, основною функцією
державного регулювання є запобігання кризовим явищам та захист інтересів
споживачів фінансових послуг.
Вітчизняні науковці Т. Ротова і Л. Руденко
[2, с. 165] зазначають, що метою державного регулювання є дотримання вимог
законодавства України про страхування, ефективний розвиток страхових послуг,
запобігання неплатоспроможності страховика і захист інтересів страхувальників. У
науковій праці [4, с. 88–89] пропонується визначення державного регулювання
страхової діяльності як „системи засобів і методів, здійснюваних на правовій
основі з метою визначення рамок і правил функціонування страхового ринку та
діяльності страхових компаній на ньому”.
Найбільш
повно, на нашу думку, розкрито сутність державного регулювання страхової діяльності
у науковій праці [5, с. 6]: „Державне регулювання страхової діяльності – це
сукупність економічних, правових, соціальних та кредитно-фінансових механізмів,
що сприяють контролю та регулюванню складною системою економіко-правових
відносин між державою, страховиком і страхувальником з метою гармонійного,
збалансованого і пропорційного розвитку страхового ринку”.
З метою визначення сутності, методів, форм
та інструментів механізму державного регулювання, його особливостей, розглянемо
більш детально кожний його елемент. З погляду російських вчених [7, с. 40],
механізмом, що забезпечує захист інтересів учасників страхування, є система
ліцензування страхових організацій до початку їх діяльності і наступний
контроль за виконанням чинного законодавства в галузі страхування.
Розглянемо існуючі методи державного
регулювання. До таких методів відносяться: економічне адміністрування,
інституційне регулювання, стратегічне і тактичне планування, регулювання
фінансової діяльності і грошове – кредитне регулювання. Економічне
адміністрування передбачає державну монополію на управління будь-якого виду
господарської діяльності.
Форма реалізації цього методу полягає у
державному фінансуванні, антимонопольному регулюванні, державній контрактації
для організацій державної форми
власності. До інструментів даного методу ми відносимо: державну страхову організацію,
акредитацію, контракт, тендер. Інституційне регулювання передбачає
адміністративно-правове регулювання. Даний метод регулювання може здійснюватися
у формі здійснення страхового нагляду, ліцензування страхової діяльності,
встановлення обов’язкових видів страхування. До інструментів інституційного
регулювання відносяться: ліцензія, реєстрація, умови страхування, нормативи, тарифи,
ліміти, квоти, страхова сума, штрафи та інше. Метод стратегічного і тактичного
планування реалізується у формі планування та прогнозування страхової діяльності,
розробки програм розвитку, діяльності. Інструментами цього методу є програми,
перспективні і поточні плани, прогнози. Регулювання фінансової діяльності
страховика також відносять до одного із методів механізму державного
регулювання. На нашу думку, цей метод страховик реалізує у таких формах:
контроль за платоспроможністю, контроль за інвестиційною діяльністю, контроль
за ціноутворенням, оподаткування. До опосередкованого методу регулювання
страхової діяльності ми відносимо грошово- кредитне регулювання, що може
здійснюватись у формі регулювання ставки фінансування та валютного регулювання.
Інструментами грошово-кредитного регулювання є: процентна ставка, курс,
котирування, паритет, аукціон, номінал.
Отже, механізм державного регулювання
страхової діяльності являє собою сукупність методів, форм і інструментів, за
допомогою яких забезпечується функціонування, регулювання, контроль за
страховою діяльністю, а також захист прав і інтересів його суб’єктів.
Вітчизняні науковці виділяють такі основні
завдання органів страхового нагляду [10, с. 44– 45]:
–
ліцензування страхової діяльності;
–
реєстрація і ліцензування страхових посередників;
–
контроль за формуванням та інвестуванням коштів страхових резервів; наявністю
маржі (резерву) платоспроможності; дотримання умов обов’язкових видів
страхування, якщо це передбачено
чинним законодавством (за дотриманням умов страхування і розмірами страхових
тарифів).
Російські вчені [11, с. 21] виокремлюють
мету і функції державного нагляду за страховою діяльністю, зокрема, до мети
державного страхового нагляду автори відносять:
–
дотримання вимог законодавства про страхування;
–
захист прав і інтересів страхувальників;
–
захист прав і інтересів страховиків та інших зацікавлених осіб і держави.
Основними функціями органів державного
страхового нагляду є:
–
видача ліцензій страховикам на здійснення страхової діяльності;
–
ведення єдиного державного реєстру страховиків і їх об’єднань, реєстру
страхових брокерів;
–
контроль за встановленням страхових тарифів;
–
встановлення правил формування і розміщення страхових резервів;
–
встановлення показників і форм обліку страхових операцій, звітності про
страхову діяльність;
–
розробка нормативних і методичних документів по страхуванню та інше.
Проаналізувавши методи, форми та
інструменти механізму державного регулювання страхової діяльністі, ми зробили
висновок, що в умовах кризових явищ в економіці стан даного регулювання суттєво
впливає на ефективний розвиток страхового ринку і оптимальна система
регулювання страховою діяльністю передбачає досягнення інтересів суб’єктів страхових
відносин і органів, що їх регулюють. Криза поглибила постійні проблеми,
пов’язані із недосконалістю законодавства з страхування, непрозорим і
недосконалим державним регулюванням, невисокими інституційними можливостями і
статусом регулятора. У сучасних умовах професійні об’єднання разом із регулятором
ринку і Держфінпослуг відіграють значну роль у механізмі державного регулювання
страховою діяльністю і повинні не тільки розробити, а й ефективно впровадити антикризові
заходи на страховому ринку.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:
1.
Страхування : підручник / [за ред. В. Д. Базилевича].– К. : Знання, 2008. –
1019 с.
2.
Ротова Т. А. Страхування : навч. посіб. / Т. А. Ротова, Л. С. Руденко – К. :
Київ. нац. торг.- екон. ун-т, 2001. – 400 с.
3.
Загородній А. Г. Фінансово-економічний словник / А. Г. Загородній, Г. Л.
Вознюк. – Львів : Видав. Нац. універ. „Львівська політехніка”, 2005. – 714 с.
4.Шумелда
Я. Страхування : навч. посіб. / Шумелда Я. – 2-ге вид., перероб. і доп. – Т.
:Джура, 2006. – С. 88–89.
5.Позднякова
Л. О. Страхові процеси в умовах ринкової трансформації економіки : автореф. дис.
… канд. екон. наук: 08.04.01. / Л. О. Позднякова. – Ірпінь. : Нац. академія ДПС
України, 2004. – 18 с.
6.
Суслов В. Підсумки діяльності страхового ринку за 2008 рік. Проблеми,
перспективи та нові напрямки державного регулювання страхової діяльності на
2009 рік. – Режим доступу : http://www.dfp.gov.ua.
7.
Крутик А. Б. Страхование : учебное пособие / А. Б. Крутик, Т. В. Никитина. –
СПб. : Изд – во Михайлова В.А., 2001. – 256 с.
8.
Завада А. Страховой рынок Украины и антикризисные мероприятия / А. Завада
//Insurance Top. – 2009. – № 1. – С. 9.
9.Плиса
В. Й. Страхування : навч. посібник. / Плиса В. Й. – [2-е вид]. – К. : Каравела,
2008.– 392 с.
10.
Теория и практика страхования : [учеб. пособие]. – М. : Анкил, 2008. – С.
44–45.
11.
Страхование. Теория и практика : учеб. пособие для студентов вузов / [Н. Н.
Никулина, С. В. Березина].– 2-е изд., перераб. и доп. – М. : ЮНИТИ – ДАНА,
2007.– 511 с.
12. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : rrmu.dn.ua
13. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : msoffice.com.ua