Экономические науки/4. Инвестиционная деятельность и фондовые рынки

Максименко В. Г.

Національний Технічний Університет України

“Київський Політехнічний Інститут”

Процеси інтеграції країн Євро Союзу до європейського фондового ринку

З початку 50-х років минулого століття європейські країни здійснюють планомірну і послідовну політику створення єдиного внутрішнього ринку. В процесі європейської інтеграції Німеччина грає провідну роль, оскільки має найбільшу по масштабах економіку в ЄС і зміни, що відбуваються в ній, впливають на економіку Євросоюзу в цілому. Крім того, саме Німецькі ТНК ініціювали багато принципово важливих решень по об'єднанню Європи і введенню єдиної європейської валюти.

Створення Економічного і валютного союзу (ЕВС) країн - учасниць ЄС і введення єдиної європейської валюти "євро" - ще один послідовний крок в цьому напрямі. В той же час формування єдиного європейського економічного і політичного простору створює для країн-учасниць і безліч проблем. Найважливіші з них - визначення поля діяльності національної країни в системі цього простору і встановлення характеру впливу даного об'єднання на економіку окремих країн.

Які кількісні параметри сучасних світових фондових ринків? На кінець 2008 р. сукупна капіталізація фондового ринку США склала 16324,9 млрд дол., країн ЄС - 10942,1 млрд дол. В Німеччині цей показник в 1980 р. дорівнював 71,7 млрд дол., а в 2008 р. - 1194,5 млрд дол., тобто збільшився за цей час приблизно на трильйон долларів США, або майже в 17 раз [1]. Такі темпи зростання об'ємів капіталізації спостерігалися ще лише у Франції, де за той же період з 1980 по 2006 р. показник капіталізації ТНК збільшився в 20 разів. Доля всієї Європи в об'ємі світової капіталізації в 2008 р. склала 30%. Проте треба врахувати, що Європа володіє величезним потенціалом зростання ринкової капіталізації за рахунок майбутнього розміщення на фондовому ринку капіталу середніх і великої кількості дрібних компаній.

Для створення дійсно інтегрованого ринку Євросоюзу необхідно вирішити комплекс складних проблем, і допоможуть йому в цьому ТНК, а саме: усунути культурні, психологічні і, головним чином, юридичні бар'єри, що перешкоджають вільному руху товарів, послуг, капіталів, трудових ресурсів по території ЄС; сформувати гнучкіші механізми цін і заробітної плати, гармонізувати податкові системи.

Сучасні тенденції, що мають місце на світових фінансових ринках, значно вплинули на фондовий ринок Німеччини.

В цілях посилення позицій Німецької біржі і підвищення її конкурентоспроможності, Рада Німецької біржі прийняла рішення з січня 2003 р. допустити іноземні компанії до лістингу на провідний сегмент ринку і до участі в індексах TECDAX і MDAX.

У травні 1990 р. керівники провідних європейських фондових бірж (Амстердамською, Брюссельською, Італійською, Лондонською, Мадридською, Паризькою, Швейцарською і Німецькою) підписали меморандум про взаєморозуміння і про створення єдиного регіонального ринку для торгівлі цінними паперами. Меморандум був формальним підтвердженням їх готовності працювати спільно по гармонізації ринків і створенню панєвропейського ринку для акцій провідних елементів, а також по досягненню довгострокової мети - створенню єдиної торгівельної платформи з уніфікованими правилами торгівлі і регулювання [2].

Теоретично ідеальна модель організації єдиного фондового ринку є єдиною торгівельною і розрахунковою платформою для всіх європейських ринків з єдиними стандартами правил торгівлі, депонування, розрахункового часу, податкової системи і звітності.

Для досягнення цієї мети всі країни ЄС повинні відмовитися від свого національного суверенітету в області регулювання ринків цінних паперів та діяльності ТНК. Проте можна передбачити з великою вірогідністю, що навряд чи Люксембург і Ірландія легко відмовляться від своїх переваг в конкурентній боротьбі і відмінять низькі податкові ставки. Навряд чи ЛФБ готова відмовитися, наприклад, від податку із звороту по біржових операціях (так званого гербового збору), оскільки доходи по цій статті перевищують її доходи від всіх трансграничних операцій в Європі. І нарешті, в контексті створення єдиної європейської моделі фондового ринку принциповою стає проблема неприєднання Великобританії і Швейцарії до ЕВС та ТНК, як суб’єктів цього процесу. А доки на європейському просторі формуються декілька крупних біржових центрів, на торгівельні системи яких переходять всі європейські біржі (німецька ХЕtra, лондонська SETS і французька NSC).

Найбільш поширеними і ефективними формами біржової інтеграції є злиття бірж і створення єдиних торгівельних платформ.

Злиття бірж означає формування єдиної біржі з єдиним капіталом, єдиними правилами членства і торгівлі, з єдиною торгівельною системою [3].

Найуспішнішим прикладом злиття бірж стало створення в 2000 р. на базі Паризької, Брюссельської і Амстердамської бірж першої панєвропейської фондової біржі Euronext. У грудні 2001 р. з останньою злилася і Лісабонська фондова біржа, в подальшому і Лондонська біржа похідних інструментів LIFFE. Офіційна назва біржі після злиття – Euronext.Liffe. У лютому 2002 р. Euronext підписала угоду з Варшавською фондовою біржею та рядом ТНК про крос-членство і крос-доступ. Ці угоди дають можливість ТНК, в ролі членів цих бірж в мати доступ до продуктів Euronext, а членам Euronext - до продуктів бірж-партнерів [3].

Іншою формою біржової інтеграції є технологічне об'єднання фондових бірж і утворення крупних міжнародних холдингових груп. Найкрупнішою міжнародною холдинговою групою на європейському фондовому ринку є Акціонерне суспільство Група Німецька біржа (Gruppe Deutsche Borse AG). У Групу Німецька біржа входять ФФБ, біржа похідних інструментів EUREX, розрахунково-клірингова компанія "Clearstream", технологічна компанія "Deutsche Borse System" і фондова біржа для торгівлі цінними паперами країн ЦВЕ – NEWEX.