Економіка / 5. Управління трудовими ресурсами

Алакоз І.С., Кравцова Л.В.

Автомобільно-дорожній інститут

Державного вищого навчального закладу

"Донецький національний технічний університет"

ІНВЕСТУВАННЯ В ЛЮДСЬКІ РЕСУРСИ

Необхідність постійного навчання та розвитку персоналу обумовлена рядом причин, серед яких можна виділити: розвиток науки та техніки, динаміка зовнішнього середовища, зміна попиту споживачів, нові пропозиції конкурентів та ін. Природно, що постійне виробниче навчання вимагає певних інвестицій у людський капітал. Людський капітал є дуже важливою формою інвестування в різних ринкових економіках.

Проблема інвестування в людський капітал знайшла своє відображення в роботах багатьох вчених-економістів: К. Макконнелл, С. Брю, В. Васильченко, А. Гриненко, В. Антонюк та інші.

Метою даної статті є визначення особливості людського капіталу як чинника економічного та соціального розвитку країни за умов ефективного його використання та інвестування.

Інвестиції в людський капітал являють собою будь-які дії, що підвищують професійну кваліфікацію та продуктивні здібності людини і тим самим продуктивність її праці. Витрати, що сприяють підвищенню людської продуктивності, можна розглядати як інвестиції, оскільки поточні витрати здійснюються з тим розрахунком, що їх буде багаторазово компенсовано дедалі значнішим потоком доходів у майбутньому [2].

К. Макконнелл і С. Брю дають таке визначення: «Інвестиції в людський капітал – це будь-які дії, які підвищують кваліфікацію і здібності і, тим самим продуктивність праці працівників. Витрати, які сприяють підвищенню продуктивності, можна розглядати як інвестиції, бо питомі витрати здійснюються з тим розрахунком, що дані витрати будуть багаторазово компенсовані зростаючим потоком доходів в майбутньому» [1].

Інвестиції в людський капітал являють собою дії, що підвищують професійну кваліфікацію та продуктивні здібності людини і тим самим продуктивність її праці. Витрати, що сприяють підвищенню людської продуктивності, можна розглядати як інвестиції, оскільки поточні витрати здійснюються з тим розрахунком, що їх буде багаторазово компенсовано дедалі значнішим потоком доходів у майбутньому.

До інвестицій в людський капітал можна віднести:

- матеріальні і часові щоденні затрати людини в процесі життєдіяльності (читання газет, книжок, журналів тощо);

- часові затрати в процесі спілкування соціально адаптованих осіб між собою.

Інвестиції в людський капітал мають особливості, що відрізняють їх від інших видів інвестицій. Віддача від інвестицій у людський капітал залежить безпосередньо від терміну його використання, тобто визначається часом, що залишився до закінчення працездатного періоду життя людини. Чим раніше зроблено інвестиції в людину, тим довше, за інших рівних умов, вони даватимуть віддачу. Але слід враховувати, що якісніші та триваліші інвестиції приносять, як правило, більший і триваліший ефект.

Порівняно з інвестиціями в інші форми капіталу, інвестиції в людський капітал, за оцінками багатьох економістів, є найвигіднішими як для окремої людини, так і для суспільства в цілому.

Характер, масштаби і види інвестицій у людину зумовлені історичними, національними, культурними особливостями та традиціями суспільства, менталітетом народу. Наприклад, рівень освіти і вибір професії дітьми значною мірою залежать від сімейних традицій, професії та рівня освіти їхніх батьків [2].

В ринковій економіці однією з вагомих проблем є проблема раціонального вибору об’єкта інвестування, як напрямку формування людського капіталу підприємства.

В умовах обмеженості ресурсів (людських, фінансових, матеріальних), конкуренції, ризиків керівник кожного підприємства змушений визначати які кошти, в яку сферу, на який термін інвестувати і яка буде від них віддача.

Рівень інвестицій в людський капітал є важливим чинником, який впливає на розвиток економіки держави. Людський капітал, сформований в результаті інвестицій і накопичений людиною, визначений запас здоров’я, знань, навиків, спроможностей, мотивацій, що доцільно використовуються в тій чи іншій сфері суспільного відтворення, сприяє зростанню продуктивності праці й ефективності виробництва і тим самим впливає на зростання матеріального добробуту людини та економічне зростання держави.

Управління людьми стає фактором, який визначає успіх або невдачу підприємства. Співробітники організації перетворюються на конкурентне багатство, капітал підприємства, який необхідно розвивати й мотивувати для досягнення необхідних цілей підприємства.

Таким чином, можна зробити висновки, що виникнення теорії людського капіталу є відповіддю на зміни макроекономічних тенденцій, таких як технічний прогрес, галузева перебудова, посилення конкуренції. Ці зміни вплинули на господарську діяльність підприємств у виробничій, технічній і соціально-економічній сферах і визначили необхідність кардинальних змін у теорії й практиці управління людьми в організаціях.

Література:

1. Макконнелл К.Р., Брю С.Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика. – М.: Республика, 1992.

2. Управління трудовим потенціалом Васильченко В. С., Гриненко А. М., Грішнова О. А., Керб Л. П. – Навч. посіб. – К.: КНЕУ, 2005. – 403 с.