Грінка Л. М., Сидорчук О. Ю.
Науковий керівник: Урбан В. В.
Буковинська державна фінансова академія
м. Чернівці
Життєвий цикл організації: поняття, стадії розвитку та моделі стратегій
У статті досліджено циклічний розвиток організації,
уточнено зміст поняття життєвого циклу організації, розглянуто стадії розвитку
та сучасні моделі життєвого циклу організації.
В статье
исследовано циклическое развитие организации, уточнено сущность понятия жизненного цикла
организации, рассмотрены стадии развития и современные модели жизненного цикла организации.
Постановка
проблеми. Виживання
організацій у навколишньому середовищі є дуже гострою проблемою
в Україні, враховуючи сучасний етап формування ринкових економічних
відносин. Організація, як система, неза-лежно
від форми власності, галузі та масштабів діяльності, підпорядковується
циклічним законам життєдіяльності. Можливість модифікуватись, переходити на
вищі стадії розвитку або ж, навпаки, потрапляти у кризові становища, потребує
від організації зміни цілей, стратегій та способів їх реалізації. Вивчення та
врахування теоретичних, практичних процесів циклічності розвитку організацій
дозволить зацікавленим
особам передбачати їх стан у майбутньому, керівникам приймати обґрунтовані
управлінські рішення. Важливим та актуальним постає завдання розроблення систем оцінки та
управління життєвим циклом організації.
Аналіз досліджень і публікацій. Проблеми сутності та закономірностей
моделей життєвого циклу
організації досліджувались такими науковцями, як І.Адізес,
Л.Гріннер, О.Кузьмін, О.Мельник, В.
Воронкова, Л. Лігоненко, О. Ареф`єва, І. Бернад та інші.
Низка проблем, пов’язаних з життєвим циклом
організації, не знайшла належного відображення в літературі й потребує дослідження,
оскільки відсутній єдиний підхід до визначення змісту життєвого циклу
організації та класифікації його моделей.
Саме тому метою статті є визначення поняття життєвого циклу
організації та аналіз стадій його
розвитку.
Виклад
основного матеріалу. Кожна
організація розвивається циклічно, що супроводжується змінами всіх елементів
системи організації [1, 305].
Отже, розвиток – це необоротні,
направлені, закономірні зміни матерії та свідомості, їх універсальна
властивість; у результаті розвитку виникає новий якісний стан об’єкта - його
складу і структури. Виділяють прогресивну, висхідну лінію розвитку, та
регресивну, спадну лінію розвитку [2].
На нашу
думку, розвиток організації відображається в її “життєвому циклі”, оскільки стадії розвитку організації - це
періоди життя організації в рамках певних ціннісних установок, що фіксують особливості управлінських
завдань, що перебувають у
центрі уваги керівництва. Таким чином, періоди, в які організація принципово
змінює цінності й орієнтації,
називають циклами чи фазами розвитку організації.
У літературі
зустрічаються різні погляди щодо визначення змісту та класифікації моделей життєвого циклу організації.
Так, О.Кузьмін та О.Мельник вважають, що розвиток кожної
організації має циклічний характер, тобто проходить через певні стадії
життєвого циклу, які визначають особливості виробничо-господарської,
інвестиційної, фінансової та інших видів діяльності [1, 36].
Л.Лігоненко у підручнику “Антикризове управління
підприємством: теоретико-методологічні засади та практичний інструментарій”
зазначає, що набув поширення та визнання запозичений з теорії менеджменту
термін “життєвий цикл підприємства”, під яким розуміють сукупність стадій, які
проходить підприємство у перебігу своєї життєдіяльності від створення до
ліквідації, кожна з яких характеризується певною системою стратегічних цілей і
завдань, особливостями формування ресурсного потенціалу, досягнутими
результатами функціонування [3, 10].
У дослідженнях
Л.Гріннера використовується поняття “життєвий цикл організації”, що
розглядається як сукупність п’яти фаз розвитку (еволюції), які закінчуються
революційною кризою [2].
Вдалим, на наш погляд, є й таке визначення – життєвий
цикл розглядається як сукупність етапів діяльності системи, що послідовно
змінюють один одного, і кожний з яких характеризується певною метою діяльності
і, особливою формою організаційного механізму, що реалізує досягнення стратегічних
та оперативних цілей діяльності системи.
У різних
джерелах дослідники розрізняють від трьох до десяти стадій життєвого циклу організації.
В загальному можна виділити такі стадії життєвого циклу
організації: “народження”, “дитинства”, “юності”, “ранньої зрілості”, “кінцевої зрілості” та “старіння” і розглядають
особливості фінансової діяльності підприємств, що перебувають на різних стадіях життєвого циклу. Вони полягають у різних рівнях інвестиційних
потреб, а, відповідно, різних темпах приросту загального обсягу фінансових
ресурсів; різних можливостях залучення позиченого капіталу; рівнях
диверсифікації фінансових операцій; рівнях фінансового
ризику. Крім цього, автор відносить стадію життєвого циклу організації до
факторів, що характеризують інвестиційні можливості підприємства і відзначає,
що на ранніх стадіях життєвого циклу акціонерна організація вимушена більше
засобів інвестувати у свій розвиток, обмежуючи виплату дивідендів [4].
Деякі автори [1]
наголошують на важливості врахування стадії життєвого циклу організації при
оцінці вартості підприємства і виділяють чотири стадії життя об’єктів
нерухомості (підприємств): зародження (побудова об’єкта, проектування, становлення процесу
виробництва), зростання (період збільшення доходів від функціонування підприємства), стабільність
(період рівноваги,
стабільні доходи, сформовані смаки споживачів підприємства), занепад (період спаду попиту на підприємство) [1, 222].
На нашу думку,
автори наводять певний перелік стадій життєвого циклу підприємства, які можна розпізнати за наведеними ними
ознаками.
Цікаву, на
наш погляд, автор наводить схему життєвого циклу організації за моделлю Л.Гріннера (рис. 1) [2].
Рис.
1. Модель криз зростання організації
(модель Л.Гріннера) [2]
Він вважає,
що протягом життя, коли організація потрапляє у кризові ситуації, можуть
створитися передумови для переходу її в нову фазу розвитку або вона
ліквідується. Тому на початку першої фази розвитку зростання організації
відбувається за рахунок її створення й введення інновацій, а наприкінці, як
правило, виникає криза лідерства. Зростання організації на другій фазі
забезпечується директивним управлінням, проте тут може виникнути криза
автономії. Слід зазначити, що на третій фазі організація зростає завдяки делегуванню повноважень,
де не виключена криза контролю.
На четвертій фазі зростання відбувається за рахунок координації, для якої характерна криза бюрократизму, а на
наступній фазі розвитку організація зростає за рахунок укладення угод з іншими підприємствами про взаємну
співпрацю чи злиття, тобто
тут присутній ефект синергізму.
Те, що інші
автори називають життєвим циклом організації, Л. Гріннер називає фазою або лише сукупністю фаз, що згідно з таким
підходом є життєвим циклом організації.
У роботах
американського дослідника І.Адізеса пропонується крива життєвого циклу організації, а етапи його розвитку автор
називає за аналогією з ростом людини (рис. 2) [5]. Увесь цикл життя розділений на дві частини - ріст і
старіння. Згідно з І.Адізесом, будь-яке
підприємство приречене на старіння і вмирання. Отже, теорія І.Адізеса
концентрує свою увагу на двох важливих параметрах життєдіяльності організації:
гнучкість і контрольованість. Добре
відомо, що молоді організації дуже гнучкі і мобільні, але слабо контрольовані і коли ж організація
зростає, співвідношення змінюється - контрольованість росте, а гнучкість
зменшується.
Рис. 2. Стадії
життєвого циклу організації [5]
На кожній стадії життєвого циклу
організації виникають певні проблеми, тому необхідно
визначити стратегії, які можуть обирати підприємства для своєї діяльності.
На етапі входження на ринок у новостворених компаній виникають такі проблеми:
1) управління власним швидким розвитком; 2) захист від конкурентів, які прагнуть скористатися їхнім успіхом;
3) забезпечення сильної конкурентної
позиції. Важливою стратегічною
проблемою ведення бізнесу на першому етапі є високі ризики і оцінка
нових можливостей [6]. Для своєї діяльності підприємства можуть обирати такі стратегії: швидке «зняття вершків з
ринку»; швидке проникнення на ринок; повільне проникнення на ринок.
На стадіях розвитку підприємства повинні
враховувати динамічність ринку. Сьогодні стрімко змінюються технології, скорочується життєвий цикл товарів, з'являються нові конкуренти, які здійснюють
активні конкурентні дії. Об'єм інформації
такий, що її досить складно проаналізувати, тому на стадіях росту компанія повинна
навчитися управлінню змінами, для цього використовують стратегії оборони чи наступу [6].
Перехід у стадію зрілості призводить до суттєвих
змін у конкурентному середовищі. Це проявляється у тому,
що фірми спрямовують стратегічні зусилля на зміцнення своїх конкурентних позицій.
Посилення конкуренції змушує фірми скорочувати
витрати на одиницю продукції, спрямовані на різні сфери
діяльності: фірми можуть домагатися більш вигідних цін у постачальників,
переключатися на використання дешевих компонентів, економніше здійснювати
розробку продукту, можуть ліквідувати малоефективні і дорогі ланки в ланцюжку
цінностей, збільшувати виробничу і збутову ефективність, проводити
реорганізацію внутріфірмового управління.
Компанії, які знаходяться на стадії спаду, повинні спрямовувати свої зусилля на формування цілей, що відповідають
існуючим вимогам ринку. Організації на даному етапі розвитку
дотримуються таких стратегій: орієнтація на фокусування; орієнтація на диференціацію;
орієнтація на зниження рівня витрат. Підприємству, яке знаходиться на стадії спаду,
необхідно переглянути масштаби своїх операцій, у випадку падіння попиту —
приділити увагу скороченню
виробництва.
Успіх діяльності підприємства залежить від ступеня
погодженості різних стадій основних життєвих циклів. Ситуація на ринку змінюється на кожній
стадії життєвого циклу та
вимагає відповідної зміни стратегії і тактики поведінки підприємства на ринку. Для кожного підприємства стратегія є
індивідуальною, оскільки при її розробці
необхідно враховувати розвиток ринкової кон'юнктури конкретних товарів,
спеціалізацію і можливості участі в конкурентній боротьбі, а також життєві цикли розвитку
підприємства.
У загальноприйнятій в менеджменті термінології та у
визначеннях інших авторів зустрічається твердження, що життєвий цикл
організації - це період від створення до ліквідації організації [3, 10]. Це
суперечить думці про перехід організації після сукупності стадій життєвого
циклу до нового циклу розвитку, відродження та продовження життєдіяльності.
Таким чином,
ми розглянули різні підходи до визначення життєвого циклу організації. Проаналізувавши погляди
авторів, ми прийшли до висновку, що на сучасному етапі відсутній єдиний підхід до
визначення поняття життєвого циклу організації, класифікації його стадій.
Висновки. На нашу думку, поняття життєвий цикл
організації слід відрізняти від поняття загальної тривалості життя організації. Отже, життєвий цикл
організації це сукупність стадій,
що створюють закінчене коло розвитку протягом певного проміжку еволюції організації, після якого його цінності і
напрями діяльності можуть принципово змінюватися. Тому життєдіяльність
організації від моменту створення і до ліквідації може бути циклічним спіралеподібним процесом.
Незаперечним
є той факт, що загальна тривалість життя організації може включати кілька
життєвих циклів організації. У свою чергу, стадії життєвих циклів організації - це проміжки часу, протягом яких діяльність
організації характеризується відносною стабільністю таких параметрів, як:
- напрям та інтенсивність розвитку;
- стратегічні та тактичні цілі;
- способи і особливості формування ресурсного потенціалу;
- конфігурація організаційного механізму.
На наш
погляд, модель життєвого циклу організації
може служити важливим і ефективним інструментом її діагностики як сприяючи
усуненню поточних труднощів, так і дозволяючи компаніям вчасно здійснювати стратегічні перетворення для забезпечення
циклічності і, у кінцевому рахунку, “нескінченності” їхнього розвитку. Тому
подальшим дослідженням проблеми життєвого циклу організації може бути розробка конкретних інструментів
організаційної діагностики й аналізу її результатів.
Список використаних джерел:
1.
Кузьмін О.Є., Мельник О.Г. Основи менеджменту:
Підручник / О.Є. Кузьмін, О.Г.
Мельник.
- К.:
“Академвидав”, 2003. - 416 с.
2.
Бернад І. А. Життєвий цикл організації: поняття та стадії
розвитку / І. А. Бернад // Інтернет-ресурc.-http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/dutp/20062/-txts/FILO-SOFIYA-/06biapsr.pdf
3. Лігоненко
Л.О. Антикризове
управління підприємством: теоретико-методологічні засади та практичний
інструментарій / Л.О. Лігоненко. - К.: КНЕУ, 2001. - 580
с.
4.
Воронкова В.Г. Менеджмент у державних організаціях: Навч.
посіб. / В.Г. Воронкова. - К.: ВД “Професіонал”, 2004. - 256 с.
5.
Управління життєвим циклом компанії / // Інтернет-ресурс. - http://innovations.com.ua/uk/articles/4/22/523
6. Ареф`єва О.В., Кондратюк О.І. Стратегічне забезпечення життєвого циклу
підприємства / О.В. Ареф`єва, О.І.
Кондратюк // Актуальні проб-леми економіки. – 2008. - №3. – С. 43-49.