Вінницький національний аграрний
університет
Результатом переходу України до ринкових
форм господарювання є, звичайно, радикальні зміни в обліку та аналізі бюджетних
та госпрозрахункових підприємств. Саме тому, методи економічного контролю, які
використовувались в період адміністративно-командної системи управління, є неефективними і вже не можуть
задовольняти потреби суб'єктів господарювання [5].
Аудит
є однією з найпоширеніших форм економічного контролю. Сьогодні в Україні у
середовищі функціонування аудиторських послуг виникає багато важливих і
актуальних питань, які, відповідно, потребують негайного вирішення. Проблеми
теорії та практики аудиту хвилюють багатьох науковців [5].
В сучасному економічному середовищі, розвиток аудиту
відбувається зі значними ускладненнями. Досягнуті результати досі залишаються
неоціненими та неусвідомленими нинішнім суспільством, що значно зменшує
значення та роль аудиту, яку він відіграє в економічній, соціальній та
політичній сфері суспільства. Тому постає необхідність в обґрунтуванні підходу,
який би дозволив розглядати аудит, як цілісну систему, оцінювати її ефективність,
характер та вплив на суспільно-господарські процеси [1].
У працях зарубіжних і українських вчених вивченню
цього питання приділена достатньо велика увага. Насамперед це праці: Адамса Р.,
Терехова А.А., Бутинця Ф.Ф., Рудницького В.С., Дороша Н.І., Савченка В.Я.,
Усача Б.Ф. та інші. Оскільки аудит в Україні є досить новим видом діяльності,
тому процес його розвитку характерний виникненням низки проблемних питань.
Метою даної статті є аналіз недоліків та переваг
здійснення аудиту в Україні.
Насамперед, не знайшла свого повного розкриття у
відповідних нормативних актах мета аудиту, що призводить до потерпань численних
фізичних та юридичних осіб, фінансові та майнові інтереси яких є недостатньо
захищені. Неприйнятною також є тенденція зведення завдань аудиту замість
удосконалення перевірок дотримання чинного законодавства та встановлених
нормативів, до висновків про достовірність (чи не достовірність) звітності господарюючих
суб’єктів. Розгортання даних тенденцій призводить до негативних наслідків, насамперед,
перешкоджає становленню внутрішнього аудиту [2].
Відмічено, що вже з самого початку існували та існують
досі проблеми використання стандартів в практиці українських аудиторів.
По-перше, це проблема перекладу основних термінів стандартів. Так, наприклад,
терміни «бухгалтер-практик», «професійний бухгалтер» або «бухгалтер громадської
практики», що зрозумілі на Заході, абсолютно не мають аналогів в українській
обліковій практиці та правовому полі. По-друге, такий «виграшний» для аудиту
принцип як «суттєвість» в українському аудиті практично трансформується або в
суцільну перевірку первинних документів, або в порівняння з наслідками діяльності
об’єкта перевірки за Кримінальним кодексом, перш за все за статями
господарських злочинів. По-третє, зарубіжна аудиторська практика базується на
принципі компетентності, що означає знання аудитором методики перевірки чи
виконання інших аудиторських послуг. Тому стандарти аудиту слугують лише певним
«протоколом» дій для досягнення мети. Так як вітчизняний аудит носить відтінки
фіскального контролю, існує потреба професійного загалу саме у методиці аудиту [4].
Впевнено можна зазначити, що вітчизняні аудиторські
компанії неконкурентоспроможні в порівнянні з нерезидентами, що обумовлено
рядом об’єктивними і суб’єктивними чинниками [2].
Вітчизняний аудит все ще концентрується на
бухгалтерському та податковому обліку, не помічаючи інші предмети своєї
професійної уваги, такі як якість менеджменту, внутрішній контроль та
внутрішній аудит, інноваційна та інвестиційна діяльність тощо. З огляду на
теорію аудиту, український аудит більшою мірою проявляється як документальний
та підтверджуючий.
Доопрацювання
потребує Кодекс професійної
етики аудитора, особливо в частині відповідальності аудиторів та аудиторських
фірм перед замовниками аудиторських послуг [3]. До речі, потрібно розрізняти
поняття «аудит» та «аудиторські послуги», які, відповідно, крім самого аудиту
включають надання консультацій з питань правильного ведення бухгалтерського
обліку та складання звітності, відновлення та ефективного ведення обліку,
розробку облікової політики тощо.
Одним
із реальних способів покращення якості аудиторських послуг є підвищення
відповідальності аудиторських фірм та аудиторів. Відповідно до законодавства
України, розмір майнової відповідальності аудиторів не може перевищувати суми
фактично завданої замовнику шкоди з вини аудитора. Також до аудиторів у випадку
виявлення неодноразових фактів низької якості перевірок можуть застосовуватися
стягнення у вигляді попередження, зупинення дії сертифікату на строк до одного
року або його анулювання. Анульований сертифікат аудитор повинен повернути у
термін, не більше 10 днів з моменту отримання витягу з рішення АПУ [4].
Надзвичайно
важливим завданням в аудиторській практиці є також підвищення якості аудиту та
аудиторських послуг. Очевидно, що їх якість прямо залежить від підготовки
кадрів і підвищення їх кваліфікації. Зокрема, існує категорія фізичних осіб,
які для отримання сертифікату і можливості складання іспиту, мають відповідати
певним вимогам. Більшість з них (70-80%) мають чималий досвід та наявність
стажу роботи на посаді головного бухгалтера [5].
Ефективному
та стрімкому розвитку аудиторської діяльності перешкоджає також недосконалість інформаційного
забезпечення аудиту. Зокрема, існує багато суперечностей, наприклад, в
бухгалтерському та податковому обліку, що, в основному викликано намаганням
наблизити бухгалтерський облік до міжнародних стандартів, а також формуванні
фінансової звітності (як інформаційної бази для аудиту), яка не містить і
половини тієї інформації, що вимагають користувачі, та яка повинна бути
оприлюднена відповідно до міжнародної практики. Однак, існують розбіжності
стосовно складу фінансової звітності, послідовності її складання та методикою
проведення аудиту звітних форм [3].
Методичне
забезпечення аудиту також потребує негайного вирішення, адже методологія
проведення аудиту залишається недосконалою та не враховує сучасні наукові
надбання. Не можна не погодитись з тим, що розвиток та впровадження аудиту,
крім недоліків, має свої переваги для всіх учасників ринку аудиторських послуг
[2].
Отже,
розвиток послуг вітчизняного аудиту обумовлений нагальними потребами
господарюючих суб'єктів, держави та самих аудиторських фірм (аудиторів).
Вдосконалення потребує нормативно-правова база, інформаційне та методичне
забезпечення процесу аудиту, що, в свою чергу, підвищуватиме кваліфікаційний
рівень аудиторів та якість його проведення в цілому.
Література:
1.
Зубілевич С. Аудиторська діяльність в Україні:
Проблеми становлення і перспективи розвитку // Бухгалтерський облік і аудит.
2005. - № 9. - С. 15-18.
2.
Максименко Н.Г.
Проблеми розвитку аудиторської діяльності в Україні // Аграрний вісник Причорномор’я,
Економічні науки, випуск № 49, 2009. – С. 112-116.
3.
Петрик
О.А. Закон України “Про аудиторську діяльність”: актуальні акценти та коментарі
до внесених змін / О.А. Петрик // Бухгалтерський облік і аудит.- 2006. - №11. -
С. 3-8.
4.
Усач
Б.Ф. Проблеми розвитку аудиту в Україні / Б.Ф. Усач // Регіональна економіка. -
2007. - № 4. - С. 217-222.
5.
Шевчук
О., Здирко Н. Аудит в Україні – проблеми та перспективи розвитку // Економічний
аналіз. 2010р. – Випуск 6. – С. 530-532.