Селянські реформи другої половини ХІХ ст. в сучасних навчальних виданнях з історії України

ШАРАВАРА Т.О.

Кандидат історичних наук, докторант Київського національного університету імені Тараса Шевченка

СЕЛЯНСЬКІ РЕФОРМИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ СТ. В СУЧАСНИХ НАВЧАЛЬНИХ ВИДАННЯХ З ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

На сьогодні в історичній науці спостерігається полярність поглядів на проблему значення й наслідків селянських реформ другої половини ХІХ ст. для українського селянства, що зумовлює необхідність всебічного аналізу праць сучасних істориків. Підручники й навчальні посібники для вищої школи з історії України є важливим історіографічним джерелом, що сприяє формуванню поглядів на проблему окремих поколінь. В окремих виданнях науковці продемонстрували особливе, глибоке бачення проблеми, нові підходи, ґрунтуючись на сучасних методах наукового дослідження. Проте, необхідно вказати, що цій групі історіографічних джерел притаманна полярність оцінок, спричинена на початку 1990-их рр. швидким процесом звільнення історичної науки від ідеологічних штампів та догм. На початку 1990-х рр. у підручниках для вищої школи реформа 1861 р. розглядалася крізь призму «інтенсивного розкладу феодально-кріпосницької системи в Україні, що в 1860-х рр. переросла в глибоку кризу» [1]. Особливу увагу автори приділяли наслідкам реформи, як то: кріпосницьким пережиткам, відробітковій системі «як єдино можливій у період переходу до капіталізму» [1, c. 114], появі вільнонайманих робітників, соціальному розшаруванню селянства, швидкому розвитку промисловості, впровадженню у виробництво нових видів техніки, посиленню селянських рухів [2].

Порівнюючи запровадження реформи в Наддніпрянській і Правобережній Україні, а разом з тим і період контрреформ, К. Кондратюк дійшов висновку: «реформи не знайшли належного розвитку через неорганізованість суспільних сил, що дозволило бюрократії та самодержавству зберегти недоторканою політичну систему» [3]. Автори ніжинського видання [4] стисло характеризуючи реформу, акцентують увагу на загальновідомому наборі причин та наслідків, й зокрема серед останніх називають: розшарування селянства та посилення міграційних процесів.

Особливий, глибокий погляд на причини проведення реформ в цілому, та селянської зокрема, висвітлено в навчальному посібнику за авторством Я.Й. Грицака. Окрім поразки в Кримській війні 1853 – 1856 рр. і селянських повстань, автор зазначає, що «реформи були спробою розв’язати історичні проблеми, що стояли перед Росією ще з ХVІІІ ст. Після реформ Петра І, Росія, хоч із запізненням і не до кінця, стала частиною європейської цивілізації. Французька і промислова революції знову залишили російське суспільство позаду. Потребу в його модернізації посилило й значне розширення російських кордонів за Олександра І. Стала очевидною необхідність створення ефективного адміністративного управління окраїнами…а кріпацтво, [ще й] перешкоджало розвиткові промисловості» [5, c. 58 – 59]. Наслідки реформи для категорії державних селян автор оцінює позитивно: «нащадки козаків навіть виграли від реформи…їхні ділянки не прирізувалися до поміщицьких. Розміри землі за виключенням Харківщини, навіть збільшилися на 15 %» [5, c. 62].

У посібнику за авторством В.М. Литвина, В.М. Мордвінцева, А.Г. Слюсаренка [6] висвітлено класифікацію об’єктивних та суб’єктивних причин селянської реформи 1861 р., вдало охарактеризовано низку нормативних актів, що супроводжували реформу саме в Україні. Автори уникнули категоричності в оцінках реформи, що позитивно виокремлює їхню працю з поміж інших.

У підручнику за авторством Ф.Г. Турченко та В.Н. Мороко наголошується, що в українських землях, селянські реформи «[ призвели ] до ліквідації середньовічних суспільних відносин, створили умови для швидкого економічного прогресу» [7, c. 146]. Аналогічних поглядів на значення реформ для тогочасного суспільства, дотримується В.Ю. Мітягін, підкреслюючи, що реформа 1861 р. створила умови для швидкого розвитку капіталізму в Росії [8].

В окремій низці праць історики обґрунтовують протилежні погляди на значення й наслідки реформ. Зокрема вони розвивають тезу про те, що реформа загальмувала розвиток капіталізму на селі. На негативних наслідках реформи «збереженні великого поміщицького землеволодіння, що в поєднанні з викупними платежами, деякими пережитками кріпосництва та селянською кабалою гальмувало розвиток села» [9, c. 214] наголошує В.Ю. Король. У посібнику за авторством Ю. Мицика ретельно висвітлено передумови реформи, охарактеризована зовнішньополітична ситуація для російської імперії, яка вплинула на розробку та хід реформ, проте саму реформу визначено як «грабіжницьку, [що] гальмувала розвиток капіталізму, який розвивався повільно за прусським зразком …Для України з її традиціями козацького, фермерського землеволодіння ідеально підходив би інтенсивний, так званий американський шлях розвитку» [10, c. 54]. Попри точність викладених оцінок, позитивних наслідків реформи автор не виокремлює.

Необхідно зазначити, що на сучасному етапі розвитку історичної науки між дослідниками триває жвава дискусія. Окремі з них не уникають категоричності в оцінках подій, по суті, повторюючи помилки радянських вчених, що призводить до однобокого висвітлення проблеми. Зокрема одна група істориків, визначає наслідки реформи позитивно, або ж намагається визначити їх неупереджено вказуючи, разом з тим, і на недоліки реформи, а інша, зосереджується виключно на негативних результатах реформи для українського селянства. Безумовно позитивною тенденцією в сучасній історичній науці варто вважати вихід значної кількості навчальних видань, автори яких прагнуть до всебічного висвітлення означеної проблеми.

Джерела:

1. Історія України. Курс лекцій.Ч.2. Україна від другої половини ХVІІ до ХХ ст. /За ред. Б.П. Ковальського. – К., 1993 – 165 с. – С. 106.

2. История Украины. Украина в ХІХ столетии. Методическое пособие. – Харьков, 1993. – 45 с.

3. Кондратюк К. Історія України Від половини ХІХ століття до 1917 року. – Тернопіль, 1994. – 175 с. – С. 14.

4. Уривалкін О.М., Конончук І.М. Історія України від стародавніх часів до ХХІ століття. – Ніжин, ТОВ-видавництво «Аспект-Поліграф», 2003. – 260 с. – С. 147.

5. Грицак Я.Й. Нарис історії України: формування модерної української нації ХІХ – ХХ ст.: [Навч. Посібник для учнів гуманітарних гімназій, ліцеїв, студентів іст. факультетів вузів, вчителів ]. – К.: Генеза, 1996. – 360 с.

6. Литвин В.М., Мордвінцев В.М., Слюсаренко А.Г. Історія України: Навчальний посібник. – К.: Знання, 2008. – 957 с.

7. Турченко Ф.Г. та Мороко В.Н. История Украины. Учебник для 9 класса.-Изд-е 2-е. – Запорожье: Просвіта, 2001. – 424 с. – С.146.

8. Мітягін В.Ю. УСЕ. Історія України: довідник /за редакцією С.В. Кульчицького. – К.: «Майстер-клас», 2009. – 240 с. – С.115-116.

9. Король В.Ю. Історія України. Навчальний посібник.-Видання 2-е.-Київ: «Академія», 2008. – С. 214.

10. Мицик Ю.А. Історія України. З кінця ХУІІІ до 1914 року. Частина ІІ. Посібник для вступників до вищих навчальних закладів. – К.: «КМ Академія», 2004. – 130 с. – С. 54