Білоцерковець М.А., Канкаш Г.Д.

Сумський національний аграрний університет, Україна

Партнерська співпраця викладача і студента

Найважливішою передумовою ефективності навчальної діяльності є створення плідної співпраці викладача та студентів. Головне завдання такої співпраці - опанування студентами навчального матеріалу. Але на заняттях вирішуються і інші проблеми: розвиток у майбутніх фахівців глибокого професійного інтересу, спонукання молодих людей до наукової творчості, формування світогляду.

Психолого-педагогічними умовами, що сприяють успішному вирішенню цих проблем, є:

- всебічне і глибоке вивчення студентів, їх індивідуальних особливостей, тих видів діяльності, до яких вони схильні;

- чітка (економна) організація спілкування у процесї навчальної діяльності;

- організація спілкування не лише на інформаційному, але і на дискусійному рівні;

- прояв доброзичливого відношення викладача до студентів, що повинне виявлятися в мові, міміці;

- формування у майбутніх фахівців високих мотивів учбової діяльності.

Студенти вивчають програмний матеріал в такий спосіб, яким способом їх опитують. Якщо на семінарі або іспиті переважають питання, розраховані на запам'ятовування, студенти засвоюють учбовий матеріал на рівні сприйняття і пам'яті. Якщо від них добиваються засвоєння знань на рівні мислення і творчості, то вони також прагнуть пропрацювати учбовий матеріал відповідним чином. Важливо сформувати у студентів широкі соціальні мотиви навчання (майбутній фахівець повинен використовувати всю систему засвоєних знань, добиватися високої професійної майстерності, творчо застосовувати знання з метою забезпечення високої ефективності праці .

Викладач на заняттях, на іспиті, та в процесі повсякденного спілкування із студентами покликаний показувати приклад доброзичливості, гуманізму, справжньої моральності, високої культури поведінки, а в той же час вимогливості і принциповості.

Педагогічний такт - один з найважливіших компонентів педагогічної майстерності, який регулює поведінку викладача, вихователя, наставника. Викладач повинен постійно шукати (і знаходити) оптимум психологічної дистанції. На міру формальності у спілкуванні має вплив і форма звернення викладача до студента. Звернення до студента на ім'я звичайно зрушує спілкування до неформального, хоча при щирій зацікавленості викладача в справах студента звернення до нього по прізвищу також не шкодить стосункам. Важливою передумовою природності є внутрішня цільова установка викладача, що спирається на зацікавленість в успіхах студентів, прагнення допомогти їм.

Природність спілкування неможлива без щирості. Вона необхідна і при зіткненні думок викладача і студентів, при необхідності (на жаль, без цього не обходиться) з боку викладача демаршу, ведучого до санкцій по відношенню до студента. При цьому настрій в студентському колективі дуже часто залежить від образу дій викладача. Треба постаратися показати студентам (не повчаннями, звичайно, а самим характером, нюансами контактів в ході навчання), що природними і прийнятними вважаєте лише певні форми і рамки взаємин.

Важливу роль в процесі спілкування грає, як вже наголошувалося вище, установка — програма поведінки особи, готовність діяти певним чином у відповідь на ситуацію. Викладач частіше лає студента за неправильну відповідь, чим хвалить за правильну; слабкому студентові приділяється значно менше уваги на заняттях. В разі позитивної установки (по відношенню до сильного студента) можлива позитивна оцінка не зовсім вірної його відповіді; на заняттях в групі сильним студентам приділяється непропорційно багато уваги. У обох випадках відношення викладача до студента — вибірковe, значить, не цілком об'єктивне.

Встановленню доброзичливих стосунків сприяє емпатія (співпереживання). Йдеться про людську участь, взаєморозуміння, здатність не лише раціонально знати, розуміти і враховувати обставини, що діють на партнера, але і співчувати йому, розділяти його радощі і смутки, вміти бути стурбованим його проблемами. Емпатія виховується оточенням, обстановкою, сім'єю; без неї немає щирості. За великим рахунком, людині без емпатії працювати викладачем не можна. На підтвердження ролі емпатії, за нашими спостереженнями, студенти більш всього цінують у викладачеві: 1) зацікавленість в успіхах студентів; 2) педагогічна майстерність; 3) ерудицію, знання предмету.

Викладачеві повсякденно і постійно потрібно вступати в контакт зі студентами. Його доля в цьому плані — безперервна адаптація і переадаптація до окремих студентів, студентських колективів, учбової обстановки, що змінюється. Дуже дієвим чинником спілкування (способом контакту) є гумор. Жарт, іронія, направлена викладачем на самого себе, поза сумнівом, покращує контакт зі студентами. При виникненні ситуації, коли викладач потрапляє в смішне положення, найкращий вихід — посміятися разом зі студентами, найгірший — проявити незадоволеність, тим більше гнів. Гумор, іронія, дотепний вислів стосовно нейтрального об'єкту також дають позитивний ефект. Якщо викладач іронічно висловлюється одночасно стосовно колективу студентів і самого себе, це, як правило, не викликає негативної реакції студентів: їх запрошують посміятися над якимись моментами спільної діяльності.

Всі педагогічні засоби, у тому числі і спілкування, мають бути направлені на формування ділових і тісних взаємин між наставниками і студентами, а зрештою - на формування справжнього фахівця.

Логічним центром, що визначає виховуючий і розвиваючий ефекти такої співпраці, завжди виявляється пошана до особи студента - те відчуття рівності, яка відрізняє об'єктні для суб'єкта стосунки.

Використання інформаційно-комунікаційних технологій є новим рівнем опосередкування розумової, творчої, комунікативної і виконавської діяльності і веде до корінної перебудови різних сторін діяльності, включаючи учбову і повчальну.

Партнерська взаємодія все більше претендує на своє місце в освітньому просторі. Партнерству властивий інший тип відносин: вони симетричні, оскільки суб'єкти навчання – викладач і студент – рівні в своїй психологічній позиції. Вони в рівній мірі суб'єкти своїх потреб, мотивів, бажань, думок і способів діяльності. Формування позитивного відношення у особи, що вчиться, до власного навчання, розвитку у нього навичок адекватної самооцінки, зміцнення довіри до себе як учня і співрозмовника виводить його на пошук своїх шляхів діяльності і пізнання.

Українська культура характерна своєю симбіотичністю, поєднанням особистого і суспільного, ділового і буденного, відчуттів і професійних обов'язків.

Готовність викладача прийняти учня таким, яким він є, виховується, вирощується достатньо довго. Викладач, звиклий ставитися до учня як до недостатньо розумного, хорошого, тямущого і т.д. (Ви знаєте, який у нас контингент?), не помічає за собою цих реакцій. У певної частини викладацького корпусу сформовані нові наміри – наміри прийняття студента, партнерства, але ще потрібно протягом довгого часу формувати вміння до партнерства ціною самообмеження і самодисципліни.

Плюси партнерства в навчанні - це розвиток в діяльності автономності/самостійності особи, що навчається, вільність в ухваленні рішень з приводу своєї участі і своїх дій, можливість виходити з власних мотивів, опертися на власні способи діяльності, відносна незалежність від іншого. За рахунок цього розширюється поле діяльності і природним чином стимулюється відповідальність за свої дії і результат своєї діяльності.

Партнерство звільняє викладача від догляду за студентом, контролю за кожним його кроком, «замахів» на його вибір і сферу відповідальності. Викладач почуває себе набагато комфортніше і отримує більше визнання як професіонал.

Партнерство потрібно плекати, вирощувати. Воно не дане спочатку, а формується тільки за рахунок гуманістичних відносин. Відбувається становлення людини і водночас формування відносин співпраці, тобто партнерства.