Гуцул О.Д.

Чернівецький національний університет, Україна

Комунікативні евристичні вправи для вироблення і удосконалення вмінь усного мовлення

Мета евристичного навчання полягає в тому, щоби дати учням можливість творити знання, створювати освітню продукцію з усіх навчальних предметів, навчити їх самостійно вирішувати проблеми, які при цьому виникають.

Забезпечити досягнення цієї мети допомагає такий принцип: з усіх питань навчальної програми учні можуть створювати свої аналоги. Вони можуть визначити індивідуальний зміст занять із предмета, поставити цілі, відібрати теми, спланувати, проконтролювати й оцінити свою роботу. Чим вищий ступінь включення учнів у конструювання власної освіти забезпечує вчитель, тим повніше виявляється їх індивідуальна самореалізація. Творчість – завжди вихід за рамки, зміна існуючих знань, розуміння, норм, створення нового змісту, не включеного попередньо до програми засвоєння. Тому в евристичному навчанні контролю підлягає не стільки ступінь засвоєння готових знань, скільки творче відхилення від них [3, c.172].

Форми та методи евристичного навчання являють собою широку групу дидактичних засобів, оскільки вони спрямовані і на створення учнями освітньої продукції з предметів, і на підготовчу та супровідну творчості роботу; її планування, оцінку, контроль. Розрізняють завдання креативного типу, когнітивного типу і оргдіяльнісного типу.

Когнітивні методи навчання, або методи навчального пізнання, поділяються на наукові методи, методи навчальних предметів і метапредметні. Креативні методи навчання орієнтовані на створення учнями особистого освітнього продукту. Пізнання при цьому можливе, але воно відбувається «одночасно» з власною творчою діяльністю. Оргдіяльнісні методи навчання поділяються на методи учнів і методи вчителів.

Одним із завдань креативного методу навчання є вправи на говоріння. Під час проведення таких комунікативних вправ, говоріння організовується як умовне спілкування учнів з певних тем, яке здійснюється у заданих викладачем мовленнєвих ситуаціях (наприклад, створення словесного продукту у різних формах і жанрах: інтерв'ю, реклама, ділові діалоги).

Комунікативні вправи для навчання говоріння по суті зводяться до наступного: учням описуються ситуація й умови, в яких розгортається спілкування, задається тема, вказується загальна мета комунікації, пропонуються вербальні та невербальні опори для мовлення. У заданих межах учень відносно вільний у постановці та вирішені окремих мовленнєвих задач, доборі та комбінації мовного матеріалу.

Форми комунікативних вправ можуть бути різноманітними. Одна з них – попарні діалоги учнів на зразок ділових ігор. Як опори для діалогу може використовуватися і наочність – малюнки, слайди, кадри із фільмів. Звичайно вони поєднується з заданими ключовими словами і виразами, які необхідно використати в мовленні. Аналогічні види робіт мають місце під час виступу з монологічними повідомленнями.

Іншою формою проведення комунікативних вправ для навчання говоріння є співбесіди в міні-групах по 3-4 учня і загально групові бесіди, тобто навчальна діяльність колективного характеру.

Під час проведення комунікативних вправ, учням потрібно надавати певний час для підготовки. Це зумовлене тим, що такі вправи є проміжною стадією, яка передує мовленнєвій практиці. Говоріння на рівні зв’язного тексту викликає труднощі, якщо мовлення повністю не підготовлене. В класі час на таку підготовку висловлювань повинен бути досить короткий (3-4 хв.). Досить того, щоб учень встиг продумати основний зміст свого виступу. Під час навчання монологу можна також давати домашні завдання для підготовки певних розгорнутих повідомлень [2, c.50].

Вказаними особливостями визначається і характер завдань для комунікативних евристичних вправ на говоріння. Багато з них проводяться на основі прочитаних та прослуханих текстів для читання й аудіювання.

Під час проведення комунікативних вправ на говоріння контроль викладача за навчальною діяльністю кожного учня має бути по можливості прихованим. Це означає, що викладач уважно слідкує за мовленням усіх учнів під час загально групової, попарної чи індивідуальної роботи, «підключаючись» до процесу їх мовної діяльності. В той самий час його втручання в навчальну діяльність має місце при її організації, видачі завдань, а також при виправленні помилок, необхідності підказок, тощо. Решту часу викладач ніби «відступає в тінь», дає можливість учням вільно, самостійно здійснювати говоріння.

Описаний підхід до організації контролю вимагає і специфічної методики виправлення помилок учнів при говорінні. Виправлення ні в якому разі не мають порушувати комунікацію, руйнувати атмосферу іншомовного мовленнєвого спілкування. З цієї точки зору оптимальним шляхом виправлення помилок є підказка правильного варіанту побудови висловлювання, яку учень повторює за викладачем безпосередньо в процесі своєї мовленнєвої діяльності, не перериваючи її. При цьому на особливу увагу заслуговують комунікативно значущі помилки, тобто такі, які роблять висловлювання учня незрозумілими чи важко зрозумілими для слухача [1, c.127].

Як бачимо з викладеного вище, комунікативні вправи для розвитку навичок усного мовлення реалізуються головним чином, як рольові ігри. Оскільки в них моделюються можливі ситуації професійно-трудової діяльності, можна говорити, що в цьому випадку мають місце своєрідні ділові ігри. Такі рольові та ділові ігри надають навчальному процесу деяку особистісну спрямованість, оскільки створюють певні умови для самовираження учнів. У той самий час викладач повинен намагатися максимально використовувати можливості комунікативних вправ для створення ситуацій спілкування, якомога наближених до реальних [4, c.130].

Література:

1. Тарнопольський О.Б. «Методика навчання англійської мови» / О. Б. Тарнопольський. – К. : Вища школа, 1993. – 167 с.

2. Бухбиндер В.А. Очерки методики обучения устной речи на иностранных языках / В. А. Бухбиндер. – М. : Просвещение, 1980. – 248 с.

3. Хуторський А. В. Эвристическое обучение: Теория, методология, практика / А. В. Хуторський. – М. : Международная педагогическая академия, 2011. – 312 с.

4. Рогова Г. В. , Рабинович Ф. М., Сахарова Т. Е Методика обучения иностранным языкм в средней школе / Г. В. Рогова, Ф. М. Рабинович, Т. Е. Сахарова. – М. : Просвещение, 1991. – 287 с.