Національний Технічний Університет України «КПІ»

Факультет лінгвістики

 

Неділя О.М.

 

ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕКЛАДУ СКЛАДНИХ НАУКОВО-ТЕХНІЧНИХ ТЕРМІНІВ

 

  Актуальність обраної теми полягає у необхідності подальшого вивчення мовних засобів і  способів перекладу складних термінологічних конструкцій, що є дуже важливим при перекладі текстів науково-технічного спрямування.

Метою роботи є дослідження основних особливостей функціонування та способів відтворення складних термінів при перекладі науково - технічної літератури

Науково-технічний стиль є інформаційним простором функціонування науково-технічних текстів, тобто є глобальним  інформаційно-функціональним полем, у межах якого реалізуються інші  науково-технічні мовні жанри або підмови (наприклад, підмова ядерної енергетики). Основною сферою функціонування науково-технічного стилю є наука. Науковий стиль відноситься до числа книжкових стилів, оскільки в більшості випадків науковий стиль реалізується у письмовій формі [Толикина Е.Н., 2004: 176]

Термін – це мовний знак, що репрезентує поняття спеціальної, професійної галузі науки та техніки [Карабан, 54].

У складі термінологічної лексики можна виділити декілька «прошарків», які відрізняються сферою застосування, особливостями об’єкту, що позначається:

1. Перш за все це загальнонаукові терміни, які використовуються в різноманітних областях знань і належать науковому стилю мови в цілому. Наприклад такі терміни як: випромінювання – radiation, hazard – небезпека, dose – доза, analyze – аналізувати, environment – оточуюче середовище і т.д. Такі терміни утворюють загальний поняттєвий фонд різних наук та мають найбільшу частоту застосування.

2. Розрізняються також і вузькоспеціальні терміни, які закріплені за певними науковими дисциплінами, галузями виробництва та техніки. Наприклад в ядерній енергетиці: atomic radiation, radionuclide, heavy isotope і т.д. В цих термінологіях концентрується квінтесенція кожної науки.

 

Термінознавство налічує багато різних класифікацій термінів: за діапазоном застосування, за ознакою, за структурою за будовою тощо.

Супераньска А.В., Подольска Н.В., Васильєва Н.В (Суперанская и др. 2003) терміни поділяють на:

-       терміни-слова (вони виражені єдиним словом: radiation – випромінювання, laboratory – лабораторія, ionization – іонізація, ammunitions – зброя, reactor – реактор)

-       терміни-словосполучення (серед них розрізняють:

a.      вільні словосполучення (atomic plant - атомна електростанція, laboratory analysis – лабораторний аналіз, radiation sources – джерело випромінювання), де кожний з компонентів - термін, що може вступати в двосторонній зв'язок;

b.    зв'язані словосполучення, де ізольовано взяті компоненти можуть і не бути термінами, а в поєднанні вони утворюють термін-словосполучення: (Depleted uranium  - збіднений уран, radiation protection  - радіологічний захист, destructive analysis  - деструктивний аналіз і т.д.)

-       багатокомпонентні терміни (такі терміни можуть бути три-, чотири- і більше компонентними і представлені вони в значно меньшій кількості: (відкритий розпад радіоактивних елементів, діставати дози опромінювання, light amplification by stimulated emission of radiation, molecular size and weight, environmental sources of radiation protection against ionizing radiation та ін.)

Особливості термінологічних одиниць зумовлюються їх специфічною функцією у мові – вони точно передають конкретні наукові поняття. Терміни характеризуються однозначністю, точністю, системністю, стислістю. Це стосується як наявних у мові оригіналу термінологічних одиниць, так і термінів-неологізмів.

Для передачі термінів у науковому тексті слід використовувати однозначні, незалежні від контексту відповідники [Алексеева, 167].

1)     Одним з найпростіших прийомів перекладу терміна є прийом транскодування. Транскодування – це побуквенна чи пофонемна передача вихідної лексичної одиниці за допомогою алфавіту мови перекладу. Даний прийом являється рідким виключенням в практиці технічного перекладу (наприклад, laser – лазер, діод –  diode). При перекладі способом транслітерації не слід забувати й про «фальшивих друзів перекладача» (таких, як contribution, data, instance, stimulation, etc.), транслітераційний спосіб перекладу яких призводить до грубих викривлень смислу.

2)     Терміни також підлягають іншому лексичному прийому перекладу – калькуванню – передача не звукового, а комбінаторного складу слова, коли складові частини слова (морфеми) чи фрази (лексеми) перекладаються відповідними елементами мови перекладу. Даний прийом застосовується при перекладі складних за структурою термінів.  Наприклад: a standard key-combination – стандартна комбінація клавіш, формат рози вітрів – wind rose format.

3)     Також переклад термінів можливий шляхом опису значення. Такий прийом застосовується при перекладі новітніх авторських термінів-неологізмів, які подаються зазвичай в лапках. Наприклад: Today we are all members of many global “non-place” communities – сьогодні ми всі є членами багатьох глобальних спільнот, що не прив’язані до якоїсь певної території.

У випадку, коли словник не дає точного еквівалента тому чи іншому терміну, або ж коли застосування калькування, транслітерації чи описового перекладу недоречне, можливими також є інші прийоми перекладу.

До інших трансформаційних прийомів, що застосовуються при перекладі термінів можна віднести: конкретизацію та генералізацію.

Конкретизація – процес, при якому одиниця більш широкого конкретологічного змісту передається в мові перекладу одиницею конкретрого змісту. В українській мові необхідно робити заміну слова чи словосполучення, що мають більш широкий спектр значень, еквівалентом, який конкретизує значення згідно контексту або стилістичних вимог. Наприклад, поняття “досліджувати” може відноситися до різних ситуативних умов, і в значній мірі упорядковується контекстом; в англійській мові цьому поняттю будуть відповідати різні більш вузькі за значенням одиниці, в залежності від контексту:

to explore – досліджувати місцевість (порівн. to explore the environment)

to investigate – досліджувати ринок (порівн. to investigate the market)

to research into – досліджувати явище (порівн. to research into the classical literature).

         При перекладі термінів також можливим є застосування прийому генералізації. Генералізація вихідного значення має місце в тих випадках, коли міра інформаційної упорядкованості вихідної одиниці вища за міру упорядкованості одиниці, що відповідає їй за змістом в мові перекладу. Наприклад: щілинний фільтр – edge-type filter.

Деякі інші трансформаційні прийоми перекладу термінів вимагаються в тих випадках, коли значення того чи іншого терміну для української мови являється новим.

Скажемо, в англійському тексті з оптичної інтерферометрії є терміни, переклад яких не зареєстрований галузевими англо-українськими словниками. Наприклад, термін field time of the camer. Відразу спадає на думку те, що найважчим при перекладі даного словосполучення є значення слова field. Тим не менше, зрозумівши, що мова йде про роботу камери з отримання сигналів від об’єкту, що знімається, можна зробити висновок, що field time – це “час, протягом якого камера отримує сигнал від  об’єкта”, “час зйомки”. В цілому для перекладу терміна field time of the camer краще за все підходить існуючий в українській мові термін “такт камери”. Збереження при перекладі цього терміну буде означати, що перекладач скористається прийомом логічної синонімії.

Також можна перекладати терміни, скориставшись прийомом експлікації. Експлікація – коли лексична одиниця мови оригіналу замінюється словом (словосполученням), яке передає його значення. Наприклад термін localized filter, який в даному контексті – контексті з оптичної інтерферометрії перекласти як “локалізований фільтр” чи “місцевий фільтр” неможливо через правила сполучуваності слів в українській мові. Цей термін довелося б перекласти як “фільтр, який працює в рамках кожної точки”.

    Розглянемо ще деякі прийоми. Компресія – більш компактне викладення думок завдяки випущенню зайвих елементів та позамовного контексту. Наприклад: перехід від одного виду зношення до другого – wear transition.

Інверсія – це зворотній порядок слів, для привернення уваги до конкретних елементів. Наприклад: spring-engaged piston – поршень, притиснутий(до дисків) пружинами.

         Отже, переклад термінів – дуже відповідальна задача для перекладача. Не дивлячись на розширення зв’язків між народами на планеті, використання все більш ефективних засобів комунікації і пов’язане з цим взаєморозуміння культур, перекладач повинен рахуватися з тим, що кожна мова розвивається самостійно: в ній діють власні мовні реалії, закріплені культурно-історичні реалії, з’являються нові реалії, які ще не мають еквівалентів на момент перекладу на інші мови. Але і попри цього перекладачеві доводиться перекладати матеріали, що містять і такі термінологічні особливості, з якими він не знайомий.

         Це означає, що незалежно від ступеня володіння перекладачем обома мовами, об’єму його фонових знань, він так чи інакше зустрінеться з неочікуваним в тексті оригіналу, що може бути лінгвістичними чи екстралінгвістичними реаліями. Враховуючи це, перекладачеві потрібно знати і вміти користуватися (окрім словників) різними енциклопедичними довідниками, а також поширеною у всьому світі мережею Інтернет.

 

Бібліографія:

1.            Катиш Т.В. Особливості функціонування термінологічної лексики в мові української фантастики. Автореф. дис. ... канд. філолог. наук. – Дніпропетровськ: 2005. – 19 с.

2.            Карабан В.І. Переклад англійської наукової і технічної літератури. Частина 2. Лексичні, термінологічні та жанрово-стилістичні труднощі. – Вінниця: Нова Книга, 2001 –  304 с.

3.            Алексеева И.С. Профессиональное обучение переводчика. – СПб.: Изд-во «Союз», 2001. – 288 с.

4.            Зайтаева Д.М. Авторский неологизм как лингвистический феномен и как объект перевода / Д.М. Зайтаева ; Национал. ун-т Узбекистана им. М. Улугбека // Ломоносов : молодежный науч. портал. - М., 2007. – URL: http://www.lomonosov-msu.ru/archive/Lomonosov_2007/10/Zaytaeva.pdf

5.            Федоров А.В. Основы общей теории перевода. – 5-е изд. – СПб.: Филологический факультет СПбГУ; М.: ООО ИД «Филология три», 2002. – 416 с.