Воловик Н.О.,Долецька Г.М.

Донецький національній університет економіки і торговлі

імені Михайла Туган-Барановського

Психологічний аспект навичок говоріння

Формування навичок є однією з важливих проблем педагогічної психології. Не менш значимою вона виявляється й для психології навчання іноземних мов. Мовна навичка являє собою складне явище, особливості якого необхідно враховувати при його формуванні іноземною мовою.

Перш ніж розглядати основні психологічні передумови формування навичок го­воріння іноземною мовою, окреслимо основне коло факторів, що впливають на форму­вання будь-якої, і в тому числі, мовленнєвої, навички. До основних факторів, що впли­вають на ефективність вироблення навички, відносяться: 1) правильний розподіл вправ у часі, 2) розуміння, осмислення виконуваної дії, 3) знання результатів і характер ви­правлення помилок, 4) врахування негативного впливу (інтерференції) раніше виробле­них навичок. У роботах американських психологів наводяться результати детального розгляду кожного з цих факторів. Так, в узагальнюючій роботі Д. Уолфл називають­ся й інтерпретуються такі фактори, що обумовлюють успішність формування навички й ефективність навчання в цілому:

- знання результатів, відстрочка в часі повідомлення пропорційно ефективнос­ті тренування;

- запобігання інтерференції, що ґрунтується значною мірою на неправомірнос­ті створення подібної стимулюючої ситуації;

- різноманітність умов тренування, що виражається в необхідній варіації обся­гу, порядку, умов пред'явлення тренувального матеріалу;

- знання методу, що застосовується при тренуванні. За даними Д. Уолфл, "моторне" механічне навчання в півтора-два рази менш ефективне, ніж вербальне;

- необхідність розуміння принципів, загальної системи дій. "Пряме" пояснення принципу дає, за свідченням Д. Уолфл, кращі результати, ніж самостійне відшукання його студентом шляхом проб і помилок, однак воно менш гнучке.

Такі основні фактори, що здійснюють вплив на формування міцних і стійких на­вичок. Зупинимося тепер на більш докладному розгляді психологічних передумов фор­мування мовленнєвої іншомовної навички в процесі навчання говорінню іноземною мовою. Однією з основних психологічних передумов і в той же час основних психоло­гічних умов ефективності вироблення навички є цілеспрямованість виконання студен­том кожної мовленнєвої дії. Ця умова, у свою чергу, припускає чітке вичленовування кожної конкретної дії, навчання якій має бути доведене до навички. І по-друге, воно припускає добір цілеспрямованих на виконання саме цієї дії вправ. Важливо відзначи­ти, що в міру того, як формування навички завершується, цілеспрямованість втрачає своє значення. Виконання цієї дії стає способом виконання іншої, більш складної дії.

Іншою психологічною передумовою формування навички, тісно зв'язаної з ціле­спрямованістю, є усвідомлення, розуміння як сутності даного явища, так і програми виконання елементів, що входять в нього. Це усвідомлення може йти по двох планах: а) усвідомлення мовного правила, за яким виконується дана мовна дія, і б) усвідомлен­ня тих проміжних операцій, з яких ця навичка складається, тобто усвідомлення програ­ми дії. При цьому перший план усвідомлення має передувати процесу формування на­вички, виконанню спеціально спрямованих на це вправ. Необхідність цього передуван­ня підкреслюють як психологи, так і методисти навчання іноземних мов.

Спеціально організовані цими питаннями викладача відповіді студентів допома­гали їм усвідомити й власні мовні дії.

Третьою особливістю й передумовою, дуже важливою для формування навички говоріння іноземною мовою, є правильний розподіл вправ у часі. Ця закономірність формування навички розглядається психологами як одна з основних. Так, говорячи про важливість розподілу вправ, дослідник цієї проблеми К. Ховланд підкреслює, що всі автори відзначають перевагу розподіленого в часі навчання. При цьому було виявлено, що зі збільшенням інтервалу між сеансами запам'ятовування вербального матеріалу швидкість навчання зростає. Продовжуючи цю лінію міркування, можна стверджувати, що розподіл вправ у часі як закономірність формування навички має на увазі також, що найбільша кількість вправ повинна бути дана на початку тренування.

На основі теоретичних положень про закономірність вироблення мовної навич­ки можна запропонувати схему розподілу вправ у часі. Ця схема повинна задовольняти трьом вимогам: 1) вправи у формуванні навичок ніколи "не сходять нанівець", 2) інтер­вал між вправами в міру тренування збільшується і 3) програма вироблення однієї на­вички, наприклад, навички вживання в мові пасиву, поєднується з програмою вироб­лення інших. При цьому на початку засвоєння має бути здійснений максимум вправ у необхідній мовній дії.

Такі основні передумови навчання навичкам іншомовного говоріння, що можуть виступати і як фактори, що обумовлюють ефективність їхнього формування. Зупинимося тепер трохи докладніше на розгляді самого процесу формування навичок говоріння іноземною мовою.

Відомо, що будь-який психолого-методичний план побудови схеми формування діяльності, й зокрема навичок іншомовного говоріння, ґрунтується, у першу чергу, на загально дидактичному принципі послідовності.

Підхід до визначення таких форм насамперед співвідноситься з концепцією, від­повідно до якої, речення може бути представлене як сукупність певної кількості скла­дових - групи підмета, присудка, доповнення і т.д. З іншого боку, цей підхід може бути співвіднесений з розглядом самого продукту говоріння як сукупності певних форм чи рівнів висловлювання - відповіді (короткої, повної), розповіді тощо.

Були виділені такі чотири перших етапи формування навички говоріння інозем­ною мовою: 1. Аудіювання (відпрацьовується переважно операція звірення). 2. Коротка відповідь на загальне питання (відпрацьовується час реакції, операція звірення, заміни). 3. Коротка відповідь: а) на альтернативне питання (відпрацьовуються всі вищезгадані операції й операції вибору й побудови за аналогією); б) на спеціальне питання (відпра­цьовується операція вибору). 4. Повна відповідь на всі типи питань (відпрацьовуються послідовно операції побудови за аналогією, трансформацією, комбінуванням й набором цілого з елементів).

Як видно, перший етап пов'язаний з рецепцією й співвідноситься з роботою пі­знавального рівня пам'яті. Наступні етапи пов'язані з рецепцією, з одного боку, і з ре­продукцією і продукцією - з іншого. Вони здійснюються на основі роботи як пізнава­льного, так і відтворювального рівня пам'яті, причому психологічно завдання мовця з вираження думки ввесь час ускладнюється. Етап аудіювання був виділений в самостій­ний етап навчання для того, щоб студент міг сформувати звукові й словесні еталони -стереотипи, міг би навчитися встановлювати значеннєві зв'язки й утримувати в пам'яті іншомовне звучання висловлення. У загальнопедагогічному плані важливо, що на етапі аудіювання студенти, ніби не виявляючи власних мовних слабкостей, беруть участь у мовній діяльності. Важливо також, що етап вимушеного мовчання стимулює виник­нення комунікативної потреби говоріння.

Очевидно, що в процесі навчання говоріння іноземною мовою виникає досить важка психологічна проблема врахування особливостей формування кожної з ланок внутрішньої структури цього вигляду діяльності, і зокрема, мовленнєвих іншомовних навичок. Одночасно виникає й інша велика проблема відпрацювання кожної ланки структури мовленнєвої іншомовної діяльності і доведення її до відповідного рівня досконалості: дій до навичок, а дій, що входять до операцій - до автоматизму. Саме тут повинні бути дотримані основні загальнодидактичні принципи й психологічні законо­мірності вироблення навичок: цілеспрямованість, свідомість, розподіл вправ у часі, без­перервність тренування, вмотивованість, комунікативність кожної мовної дії і т.д.