Гурєєва Л.В., Козьміна Н.А.

НТУУ «КПІ», факультет лінгвістики, кафедра англійської мови технічного спрямування №1

Семантичне поле з точки зору класиків та сучасних лінгвістів.

Термін семантичне поле часто використовується в лінгвістиці для позначення сукупності мовних одиниць, що поєднані якоюсь загальною семантичною ознакою. Спочатку у ролі таких лексичних одиниць розглядали одиниці лексичного рівня – слова; пізніше у лінгвістичних працях з’явилися описи семантичних полей, що включали також словосполучення та речення. Науковці цікавляться і досліджують теорію семантичного поля вже більше ніж сто років, проте інтерес до цієї теми не зменшується. Докази цьому можна знайти у працях М. Покровецького, Р. Мейера, Г. Іпсена, Й. Тріра, Г. Штерберга, та ін.). Системні зв’язки між словами привертають велику увагу лінгвістів. Лексико-семантичні поля є найбільшими парадигматичними об'єднаннями, що базуються на парадигматичних відношеннях, які є відношеннями між словами на основі спільності або протилежності їх значень. Термін функціонально-семантичне поле визначається як система різнорівневих засобів даної мови (морфологічних, синтаксичних, словотворчих, лексичних, а також комбінованих, тобто лексико-семантичних), об’єднаних на основі спільності та взаємодії їх семантичних функцій. В класичній лінгвістичній літературі семантичне поле розглядається як сукупність слів, об’єднаних значеннєвими зв’язками з подібними ознаками їх лексичних значень. Йому притаманні наступні властивості: воно інтуїтивно зрозуміло носію мови й володіє для нього психологічною реальністю; автономно, тобто може бути виділене як самостійна підсистема мови; одиниці семантичного поля зв'язані тими або іншими системними семантичними відносинами. Р.Мейер, пише про такі типи семантичних полів:

1) природні (назви дерев, тварин, частин тіла та ін.),

2) штучні (назви військових звань, складові частини механізмів та ін.),

3) напівштучні (термінологія мисливців і рибалок, етичні понятгя та iн.

Засновником такого методу вважають німецького вченого Й.Тріра, що розглядав мову певного періоду як незмінну та досить закриту систему, де слова несуть певний зміст, і цей зміст залежать від інших слів, зв’язаних з ними. Й.Трір писав про "понятійне" та "словесне" поля. Понятійним полем він називав структуру певної понятійної сфери чи ряду понять, існуючі у мовній свідомості, що не має у мові особливої, відповідної їй зовнішньої форми виявлення. Значення слова виявляється всередині цього загального поля і завдяки цьому загальному. Кожне семантичне поле пов'язане з іншими семантичними полями мови й у сукупності з ними утворює мовну систему. Сутність структури поля полягає в тому, що поле має центральну частину та периферію. Центральна частина представляє собою ядро поля, елементи якого мають повний набір ознак. Елементи периферії мають не всі характерні для поля ознаки. Проте вони можуть мати ознаки, притаманні сусіднім полям, які, таким чином, виявляються для них середовищем. Таких сусідніх полів може бути не одне, а декілька. Важливо відмітити, що подібно до того як підсистеми можуть містити елементи одного або кількох рівнів, так і середовища, що взаємодіють з ними можуть бути різнорівневими. В основі теорії семантичних полів лежить уявлення про існування в мові деяких семантичних груп і про можливість входження мовних одиниць в одну або кілька таких груп. Зокрема, словниковий склад мови (лексики) може бути представлений як набір окремих груп слів, об'єднаних різними відносинами: синонімічними та антонімічними і т.п.

Найбільш простий різновид семантичного поля є поле парадигматичного типу, одиницями якого є лексеми, що належать до однієї частини мови й об'єднані загальною категоріальною семою. Такі поля нерідко також іменуються семантичними класами або лексико-семантичними групами. Зв'язки між одиницями окремого семантичного поля можуть розрізнятися за шириною та специфічністю. Найбільш загальними типами зв'язків є зв'язки парадигматичного типу (синонімічні, антонімічні, родовидові). Семантичне поле дієслів може бути представлене у вигляді об'єднання синонімічних рядів Прикладом мінімального семантичного поля парадигматичного типу може служити синонімічна група. Елементи семантичного поля об'єднані інтегральною семантичною ознакою, але їхнє значення не є тотожнім. Одиниці цього семантичного поля різняться диференціальними ознаками. Крім того, вони розрізняються за стилістичними, узуальними, дериваційними й конотативними компонентами значення. Загальна семантична ознака, що поєднує елементи конкретного семантичного поля в інших семантичних полях тієї ж мови може виступати як диференціальна.

Для виявлення й опису семантичних полів нерідко використовуються методи компонентного аналізу й асоціативного експерименту. Групи слів, отримані в результаті асоціативного експерименту, звуться асоціативні поля. Сам термін семантичне поле у цей час все частіше заміняється більше вузькими лінгвістичними термінами: лексичне поле, синонімічний ряд, лексико-семантичне поле й т.п. Кожний із цих термінів більш чітко задає тип мовних одиниць, що входять у поле й/або тип зв'язку між ними.

Литература:

1. Обзоры. Теория семантических полей // Вопросы языкознания. - 1971. -№5. -С.105 -113.

2. Кузнецова А.И. Понятие семантической системы и методы ее исследования. – Москва, 1963. – 57с.

3. Антомонов А.Ю. Исследование структурной организации лексикосемантического поля: Дис. ... канд. филол. наук: 10.02.19. - К., 1987. - 191с.

4. Уфимцева А.А. Опыт изучения лексики как системы. – М.: Изд-во АН ССС, 1962. – 287с.