Філософія / 2. Соціальна філософія

К.філос.н. А.В. Зуєв

Уманський національний університет садівництва

Культурна самоідентифікація в умовах знаково-інформаційної цивілізації

З перетворенням світу на безмежне середовище циркуляції і функціонування знаково-інформаційних реальностей і непов’язаних уривків питання про культурну ідентифікацію набуло зовсім іншого характеру. Очевидним стало те, що завдання особистісного саморозуміння і усвідомлення власного місця в світобудові перетворилося на невирішувану головоломку, в якій невідомі вихідні данні. Водночас, у нас залишається відчуття своєрідної світоглядно-ціннісної інерції, через яку ми все ж таки прагнемо самоусвідомлювати себе в якості культурних, духовних, ціннісно-вольових істот. Створюється парадоксальна ситуація, коли в межах реальності інформаційних середовищ достатньо легко віднайти середовище комфортного саморозуміння, але дуже важко втриматися в ньому на основі культурно-ціннісного самовизначення, адже такого не відбувається в принципі. В структурі, алгоритмі, опціях знаково-інформаційного уривка завжди є чітке пояснення, чому він є для людини зручним і важливим, але ніколи немає сутнісно-онтологічного та екзистенціального фундаменту, який змушує залишатися в цьому уривкові з метою особистісної самореалізації, ґрунтованої на творчості і самотворчості.

Отже, в середовищі безконечних знаково-інформаційних можливостей людині стало легко відшуковувати зручні символи і значення, але стало майже неможливо робити їх особистісно і онтологічно значимими, а цим зумовлюється і нездатність культурної особистісної самоідентифікації на основі більш-менш сталих принципах творчості. «Проблема, що мучить людей в наш час, полягає не стільки в тому, як набути обрану ідентичність і змусити оточуючих визнати її, скільки в тому, яку ідентичність вибрати і як зуміти вчасно зробити інший вибір, якщо ідентичність, що була вибрана раніше, втратить цінність чи позбавиться своїх привабливих рис. Головною і найбільш нервуючою проблемою є не те, як знайти своє місце в жорстких межах класу чи страти і, найшовши його, зберегти і уникнути вигнання; людину дратує передчуття, що межі, до яких вона так важко проникла, скоро зруйнуються та зникнуть» [1, с. 185]. Безкінечна зміна світоглядно-ціннісного обрію змушує людину не створювати життєво значимі культурні смисли, а вчитися вчасно переміщуватися між інформаційними середовищами, потрапляючи до тих, які в даний момент є зручнішими, вдалішими, сприятливішими для утворення символічного фону власного перебування в даному середовищі.

Культурна особистісна самоідентифікація перетворилася з процесу духовної творчості життєстверджувальних смислів, образів, категорій, знань на специфічне вміння обирати найзручніші стратегії і алгоритми міжреальнісних інформаційних переміщень, які покликані задовольнити прагнення людини до самозаспокоєння традиційними образами культурності та соціальності.

Бажання людини і надалі вважатися істотою культурною, соціально-історичною, духовно-творчою призводить до створення різноманітних пояснювальних, переконуючих, теоретичних концепцій, які закликані переконати нас в бажаному. Так, наприклад, відомий дослідник соціокультурних реалій інформаційної цивілізації Мануель Кастельс в своєму творі «Влада комунікації» (Communication power, 2009) стверджує про те, що «все ж існує глобальна культура, яка може досліджуватися на трьох ідентифікаційних рівнях» [2, р. 118]. Далі він подає критерії культурної самоідентифікації представників кожного з трьох рівнів: перший рівень − космополітичний − має за основу усвідомлення глобальної відповідальності, термінів екології, прав людини, моральних принципів, глобальної економічної взаємозалежності та геополітичної безпеки; другий − рівень мультикультурної глобальної гібридизації − характеризується хаотичним змішанням різноманітних соціокультурних образів, традицій та взаємодій; третій − рівень консюмеризму − ґрунтується на розвитку глобального капіталістичного ринку та споживацьких тенденцій, що лежать в його основі. З одного боку, подається доволі структурована модель культурної самоідентифікації, однак, з нашої точки зору, така структурованість є лише позірною. Сам принцип поділу людей на більш освічених і аристократичних космополітів та примітивних консюмеристів тощо, з нашої точки зору, скидається на виділення певних каст, поділ на кращих і гірших, що не може закладатися ні в основу культурної ідентифікації, ні існувати в якості критерію моделей поведінки і моралі.

Сьогодні перед нами постає вибір, який полягає в двох можливостях: або прагнути до відповідності традиційному онтологічно обґрунтованому та екзистенціально вмотивованому розумінню культури, або ж погодитися з тим, що нові буттєві реалії, а саме перетворення світу на середовище знаково-інформаційних реальностей і уривків, вимагають нового розуміння феномену культурної самоідентифікації. Соціокультурне середовище сьогодні втратило всепояснюючі підґрунтя справедливості, краси, істини, моральності, духовності, творчості тощо. Кожна з цих категорій має в сучасному світі вагу лише у випадку конкретної актуалізації в рамках того чи іншого інформаційно-уривчастого алгоритму. Хто ж прагне до самореалізації на феноменологічному рівні традиційних світоглядних категорій-фундаментів, перетворюється на аутсайдера гонки переміщень між знаково-інформаційними реальностями, адже вони радо приймають лише тих, хто погоджується грати за їх правилами, а не привносить свої культурно-духовні принципи.

Література

1. Бауман З. Индивидуализированное общество / Зигмунт Бауман. − М.: Логос, 2005. − 390 с.

2. Castells M. Communication power / Manuel Castells. − New York: OUP Inc., 2009. − XVIII, 571 p.