Шаповалова Д.І.

Керівник: к.ф.н., Рибаков В.В.

Донецькій національний університет економіки і торгівлі ім. Туган-Барановського

Політичні переговори як спосіб розв’язання політичних конфліктів

Напевно немає людини, яка не стикалась з конфліктом. Конфлікт проявляється в діяльності всіх соціальних груп,у взаємовідносинах між людьми. У свою чергу набув поширення саме політичний конфлікт. Питаннями переговорів в західному світі займались більш поширено порівняно з Україною,бо там серйозно постає проблема узгодження поведінки різних соціальних груп та інтересів.

В основі політичного конфлікту лежать соціальні, економічні, етнічні й політичні суперечності, що об’єктивно властиво будь-якому суспільству. Політичні конфлікти характерні для кризових й перехідних періодів розвитку суспільства та людства. Розрізняють внутрішньополітичні(міжкласові, міжетнічні та міжконфесійні) та зовнішньополітичні конфлікти. Зовнішньополітичні конфлікти призводять до політичної кризи, дестабілізації в суспільстві, загострення протистоянь, невпевненості населення і недовіри до всіх гілок влади.

Подолання конфліктів-це мистецтво і наука одночасно. Розв’язання конфлікту може розвиватись різними шляхами, перш за все воно залежить від масштабів, складу учасників,глибини розвитку доктрини.

У разі виникнення політичного конфлікту для його сприятливого розв’язання необхідно, по-перше, локалізувати конфлікт, чітко визначити його межі, тобто не допустити включення в нього додаткових факторів. По-друге, запобігати спрощенню проблем, які послугували підставою політичного конфлікту важливо вийти за межі конфліктної ситуації на рівень мето принципів щодо неї, розглянути її з погляду спільного,що об’єднує обидві сторони гуманізму, демократії, прав людини і т. ін. По-третє, не слід допускати втрати часу у важливості конструктивних зусиль і заходів, оскільки розв’язання конфлікту є одним із вирішальних факторів.

Політичні переговори-взаємодія політичних суб’єктів або їх представників у формі прямого або опосередкованого діалогу, що передбачає узгодження інтересів і направлена на нейтралізацію потенційного або врегулювання реального конфлікту. Виділяють різні види переговорів. Вони можуть бути двосторонніми або багатосторонніми. Переговори бувають політичними, ті які ведуть на рівні глав держав і правління, міністрів закордонних справ, або дипломатичними. Загальна закономірність-пошук спільного рішення. У порівнянні з іншими способами врегулювання і вирішення конфлікту переваги переговорів полягає у наступному: по-перше, у процесі переговорів відбувається безпосередня взаємодія сторін; по-друге, учасники конфлікту мають можливість максимально контролювати різні аспекти своєї взаємодії,у тому числі самостійно встановлювати тимчасові рамки і межі обговорення,впливати на процес переговорів і на їхній результат,визначати рамки угоди; по-третє, переговори дозволяють учасникам конфлікту виробляти таку угоду, що задовольнила б кожну з сторін і дозволила уникнути тривалого судового розгляду, що може закінчитись програшем однієї з сторін;вчетверте, прийняття рішення, у випадку досягнення домовленостей,нерідко має неофіційний характер, будучи часткою справи договірних сторін; в п’ятих специфіка взаємодії учасників конфлікту на переговорах дозволяє зберегти конфіденційність.

Питаннями переговорів займались досить активно зарубіжні вчені такі як Р.Фішер, У.Юрі, В.Мастенбрук,а також М.Лєбєдєва, якою було розроблено процедуру ведення переговорів.

Отже, переговори-це найефективніший метод подолання політичних конфліктів,бо саме переговори ведуть до вирішення проблем мирним щляхом та враховують інтереси сторін.