О. В. Пастухов
Миколаївський міжрегіональний інститут розвитку людини ВНЗ «Україна»
Базові відмінності запобіжних заходи та заходи до
забезпечення позову в контексті системоутворюючих критеріїв.
Становлення господарсько-процесуальних правовідносин в Україні має своїм віддзеркаленням
налагодження чіткої та яку мого ширшої системи захисту прав, свобод та
охоронюваних законом інтересів підприємств установ та організацій. В цьому
аспекті важливим є дослідження суб’єктної, просторової та предметно-мотиваційної складової запобіжних
заходів та заходів до забезпечення позову, як механізмів захисту зазначених
прав,свобод та інтересів.
Дослідження з відповідної тематики провидили: Б. Грек, А. Лавров, І.
Опадчий, Є.Ю. Пономаренко, Є.А.
Таликін.
Основними завданнями статті є
виділення критеріїв на базі яких можна
провести порівняння зазначений вище заходів
та складення на їх основі цілісну характеристики відмінностей між ними.
Проводячи порівняльний аналіз запобіжних заходів та заходів до забезпечення
позову слід виділити наступні критерії:
1) момент
подачі заяви;
Відповідно до ст. 43-1 ГПКУ [1, 2] заява про
вжиття, передбачених статтею 43-2 цього Кодексу, запобіжних
заходів подається до подання позову, а
відповідно до ст. 66. заява про
вжиття заходів до забезпечення позову передбачених ст. 67 цього Кодексу
подається після подання позову.
2) коли
допускається застосування заходів;
В
запобіжних заходах до подання позову (до порушення провадження), а в заходах до
забезпечення позову на будь якій стадії включаючи апеляційне і касаційне
подання (скаргу).
3) сторони
(суб’єкти);
В
запобіжних заходах це: заявник –
підприємства, установа організація інші юридичні особи (іноземні), громадяни
(фізичні особи) [3]; особа щодо яких
мають бути (вжиті) запобіжні заходи
– аналогічно до попередніх суб’єктів зазначених у ст. 1 ГПКУ; заінтересовані особи - особи у яких знаходяться доказ, яким належить приміщення, що
підлягає огляду та користувачі майна на яке накладений арешт; господарський
суд – суддя, колегія суддів відповідно до ст. 4-5;
В
заходах до забезпечення позову:заявник
- сторони (позивач та за зустрічним
позивом відповідач по справі) ( ч. 2 ст.21), третя особа з зазначення
самостійних вимог на предмет спору[4], прокурор чи його заступник, який подав позов; відповідач - суб’єкти відповідно до ст. 1.
заінтересовані особи - Державна виконавча служба, особи,
яким заборонено вчиняти певні дії, податкові органи, установи банків,
кредитно-фінансові установи, в яких знаходиться виконавчий документ; господарський
суд - зі своєї ініціативи
має право вжити заходи до забезпечення позову (ст.
66);
4) підстави
подання заяви;
В
запобіжних заходах це: 1) «побоювання, що подача
потрібних…доказів згодом стане неможливою
або утрудненою;
2) підстави вважати, що її (заявника) права порушені або існує
реальна загроза їх порушення»(ст. 43-1).
В
заходах до забезпечення позову: 1) невжиття
заходів може утруднити чи
зробити неможливим виконання
рішення господарського суду» (ст. 66); щодо
конкретизації останнього то роз’яснення президії Вищого
арбітражного суду України встановили, що заходи до забезпечення позову
застосовується для запобігання можливим порушення майнових прав чи охоронюваних
інтересів (умовою їх застосування є достатньо обґрунтоване припущення, що
грошові суми, цінні папери тощо які є у відповідача на момент пред’явлення
позову можуть зникнути, зменшитися за кількість, погіршитися за якістю).
5) зобов’язання
до певних процесуальних дії заявників;
В ч.
3 ст. 43-3 для заявника встановлений п’ятиденний строк для подачі позивної
заяви з дня винесення ухвали про вжиття запобіжних заходів, а розділ X «Забезпечення
позову» не встановлює аналогічних зобов’язань.
6) суд, що
розглядає заяву;
В
запобіжних заходах ухвалу про їх вжиття виносить суд в районі діяльності якого знаходяться
відповідні докази приміщення і майно[5], а заходи забезпечення позиву вживаються
судом відповідно до територіальної (ст. 15) та виключної (ст. 16) підсудності
оскільки: 1)заходи забезпечення позову можливі лише після подачі позивної
заяви, а відповідні заява розглядається судами відповідно до територіальної та
виключної підсудності; 2) по аналогії зі ст. 68, яка визначає, що питання про
скасування забезпечення позиву вирішується господарським судом, що розглядає
справу то ухвалу про вжиття цих заходів приймає суд, що розглядає справу; 3)
забезпечення позову застосовується як гарантія реалізації виконання рішення
суду, що розглядає справу.
7) види заходів;
Запобіжні
заходи передбачають витребування доказів (п. 1 ст. 43-2) оскільки до подання
позивної заяви і порушення справи господарський суд має право вимагати доказів
лише за заявою заінтересованої особи, а заходи забезпечення позиву логічно не
містять цього виду оскільки на стадіях господарського процесу відповідно до
ст.38 якщо поданих сторонами доказів недостатньо господарський суду
зобов’язаний витребування доказів.
Аналогічна
картина щодо огляду приміщення в якому відбуваються дії пов’язані з порушенням
прав (п.2 ст. 43-2) оскільки лише заявник може наділити суд таким правом до
початку процесу, а після подачі позивної заяви відповідно до ст. 39
господарський суд може проводити огляд та дослідження письмових та речових
доказів у місці їх знаходження і тому окремий захід до забезпечення позову непотрібен,
окрім того огляд приміщення є заходом, що має в порівнянні з оглядом та
дослідженням доказів вущій предмет оскільки в першому випадку оглядається лише
приміщення але не може оглядатися наприклад земельна ділянка, відкрита
складська площадки.
Окремим
запобіжним заходом є встановлене п. 3 43-2 накладення арешту на майно, що належить особі, щодо якої вжито запобіжні
заходи, і знаходиться в неї або в інших осіб, а заходах до забезпечення позиву
ст. 67 передбачається накладанням арешту на майно або грошові
суми, що нале-
жать відповідачеві. Отже у першому випадку об’єктом арешту є майно, що відповідно до ст. 13 закону України «про власність» передбачає грошові кошти, а також інше майно споживчого і виробничого призначення, але ст. 67 ГПКУ і пп. 6.1, 6.2, 6.3 п. 6, п. 7 роз’яснень Вищого господарського суду України від 28.03.2002 виділяють окремими об’єктами майно і грошові суми та роз’яснює, що при накладенні арешту на: 1) грошові суми сума арешту не може перевищувати суми позову та можливих судових витрат та при цьому не передбачається чинним законодавством накладення арешту на рахунки боржника; 2) майно у позивах про визнання права власності та витребування майна суд зобов’язаний визначити індивідуально - видові ознаки арештованого предмету тобто марку, державний реєстраційний номер та номер двигуна автомобіля; 3) майно боржника предметом арешту є його основні та оборотні засови. Окрім того при винесенні ухвали про забезпечення позову господарський суд зобов’язаний надіслати її заінтересованим особам.
Слід
зауважити, що п. 3 ст. 43-2 визначає, коло осіб на майно яких накладається
арешт. Ними є особи яким належить майно на праві володінні
користуванні та розпорядженні за умови, що воно
заходиться в них та інші особи на праві володінні та користуванні, а в ст. 67 арешт накладається
на майно і грошові суми, що належать відповідачу без уточнення користувача цім
майном яким може бути як відповідач так і інші особи. Щодо цього заходу
логічним його продовженням є заборона відповідачеві вчиняти певні дії та
заборона іншим особам
вчиняти дії, що
стосуються предмета спору. В п. 8 інформаційного листа від 20.04.2007
зазначено, що під такими діями слід вважати право відповідача та інших осіб на
відчуження майна та перерахування або проведення платежів щодо сум грошей. Отже
заборону вчинення певних дій можна реалізувати як захід, що фактично заміняє арешту майна.
На рівні запобіжних заходів не
відзначені такі заходи як зупинення стягнення на підставі виконавчого
документа або іншого документа,
за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку та такий
комбінований захід як зупиненням
продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про
зняття з нього арешту.
Отже на базі сформульованих
критеріїв та за результатами порівняння
слід наголосити на наступних
висновках:
1)
посилаючись
на критерії моменту подачі заяви та процесуально до процесуальне їх
застосування можна прослідкувати цілісно систематичний характер захисту прав за
охоронюваних законом інтересів заявників в сфері підприємництва;
2)
кількість і
характер заходів до забезпечення
позиву визначають деяку диспропорцію щодо меншої варіантності захисту порушених
та ос порених прав на рівні запобігання господарським правопорушенням.
Література:1. Господарський процесуальний кодекс України: кодекс від 06.11.1991, N 2980-VI ( 2980-17 ) від 03.02.2011
2. Застосування у господарському процесі запобіжних заходів. http://www.justinian.com.ua/article.php?id=809
3. Про деякі питання практики вжиття запобіжних заходів (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 20.04.2007 № 01-8/251)
4. Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову (Роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 № 02-5/611)
5. Пономаренко Є.Ю. Деякі питання практики вжиття запобіжних заходів у господарському судочинстві. http://irtafax.com.ua/night_lugansk/2006-12-28-41.html
6. Лавров Андрій. Запобіжні заходи у господарському процесі як дзеркало українського законодавства. http://blog.liga.net/user/andzhey/default.aspx