Право/ 2. Адміністративне і фінансове право

К.т.н., доц. Симов’ян С.В.

Харківський національний університет внутрішніх справ

Методи фінансового контролю в боротьбі з легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом

Зростання ролі фінансової системи в суспільному житті стало причиною розробки нових форм та методів контролю з метою недопущення використання фінансових установ в цілях, що можуть стати на заваді виконання завдань, які поставлені перед державою. Значна роль у досягненні цієї мети належить встановленню ефективної процедури контролю в сфері легалізації (відмивання) злочинних доходів.

Ефективність запобігання та протидії легалізації доходів залежить від спрямованості зусиль окремих банківських організацій, банківської системи в цілому і уповноважених державних установ.

Необхідність виконання вимог FATF, посилення контролю з боку Національного банку України (далі - НБУ) та Державного комітету фінансового моніторингу (далі – ДКФМ), неможливість повноцінної інтеграції у світову банківську систему - це фактори, які дають українським банкам імпульс до розробки власних методик боротьби з легалізацією злочинно отриманих доходів. Крім того, виходячи зі світового досвіду, можна стверджувати, що найголовнішим стимулом для банків у боротьбі з легалізацією є необхідність збереження своєї бездоганної репутації в очах клієнтів, акціонерів, потенційних інвесторів і контролюючих органів. Таким чином, на даний момент боротьба з легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом – це одне з важливих завдань українських фінансових установ та органів державної влади, що здійснюють фінансовий контроль.

Сутність фінансового контролю випливає з об’єктивно властивої фінансам контрольної функції і традиційно розглядається в юридичній науці як цілеспрямована діяльність відповідних державних органів влади, недержавних організацій по контролю за законністю та обґрунтованістю формування, розподілу та використання фінансових ресурсів, що знаходяться у розпорядженні держави [1].

Відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» (Далі - Закон України «Про запобігання…») доходи, одержані злочинним шляхом це - будь-яка економічна вигода, одержана внаслідок вчинення суспільно небезпечного діяння, що передує легалізації (відмиванню) доходів, яка може складатися з матеріальної власності чи власності, що виражена в правах, а також включати рухоме чи нерухоме майно та документи, які підтверджують право на таку власність або частку в ній [2].

Чинним законодавством України визначаються органи та методи контролю за виконанням законів у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансові санкції за порушення законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, що свідчить про наявні елементи процедури контролю(Ст. 25 Закону України «Про запобігання…»).

Таким чином, проблема створення запобіжних заходів щодо легалізації злочинних доходів пов’язано з фінансовим контролем сферою його застосування та методами здійснення. Для виявлення ефективних заходів контролю проаналізуємо сферу його застосування, тобто процес легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

В юридичній літературі існують різні точки зору на сутність процесу легалізації (відмивання) злочинних доходів, на понятійний апарат цього явища.

Міжнародною організацією FATF використовується найбільш розповсюджена модель процесу відмивання грошей, яка одержала назву трифазової. Ця модель заснована на розділенні процесу легалізації на основних три фази: розміщення (рlасеmеnt), розшарування (layering) і інтеграція (integration). Щоправда, на практиці найчастіше перелічені стадії відмивання проходять одночасно або накладаються одна на іншу [3].

Для запобігання легалізації злочинних доходів проаналізуємо вплив методів фінансового контролю, які визначаються у науковій та навчальній літературі з фінансового права, на кожній фазі легалізації доходів. До методів фінансового контролю, як визначають фахівці фінансового права, належать: ревізія, перевірка, обстеження, вивчення,аналіз, спостереження, розслідування, моніторинг[4].

Згідно трьохфазної моделі легалізації злочинних доходів розміщення є першою ланкою в ланцюжку легалізації. Загальний принцип легалізації на даній стадії такий: легалізаційні процедури являють собою трансформацію злочинно отриманих доходів (найчастіше готівки) в інші ліквідні активи шляхом купівлі цінних паперів, іноземних валют або ж обміну банкнот на купюри іншого номіналу. В стадії розміщення незаконних доходів злочинці намагаються обійти обов'язкові вимоги ідентифікації, встановлені законодавствами практично всіх країн, що беруть участь у боротьбі з «відмиванням» грошей. Отже, ідентифікація клієнтів і встановлення джерел отримання доходів є обов’язковою умовою в діяльності банків, і має всі ознаки попереднього банківського контролю, як різновиду фінансового.

На другій стадії, яка має назву розшарування (layering) проводяться численні фінансові операцій, які спрямованих на маскування джерел доходів, отриманих злочинним шляхом. Перекидання грошей по банківських рахунках, купівля та продаж цінних паперів, операції зі зняття готівки та її розміщення й інші подібні трансакції істотно ускладнюють роботу контролюючих і правоохоронних органів з встановлення джерел походження капіталу. Велику роль у розсіюванні злочинних капіталів відіграють переведення грошей з використанням банківських рахунків, поштові перекази, електронні платежі через мережу Інтернет. Можливість швидкого переказу капіталів на досить великі відстані, відносна закритість платежів і складність їх відстеження через велику кількість операцій, – усе це робить грошові перекази оптимальним способом розшарування злочинно отриманих доходів.

У проведенні подібних операцій особливе місце посідають офшорні зони. Законодавство, що діє на цих територіях, забезпечує анонімність грошових переказів і оптимальні умови для оподатковування злочинних доходів. Для легалізації доходів в офшорних юрисдикціях спеціально створюються фіктивні фірми, на рахунках яких і зникають сліди кримінального походження коштів. Фінансові операції, що свідчать про незаконне походження капіталів, виявити практично неможливо в силу використання численних фіктивних договорів і малого терміну діяльності підставних фірм. Відповідно до чинного Закону України «Про легалізацію…» та міжнародних документів у сфері боротьби по відмиванню злочинних доходів банки повинні проводити перевірки клієнтів і фінансових операцій. Так, згідно Вольсфбергских принципів банківської діяльності при відкритті рахунків банк перевіряє самого клієнта, а при обслуговуванні разових клієнтів при наданні електронних банківських послуг банк визначає потрібна лі більш детальна перевірка. Банк встановлює ціль і причини відкриття рахунку, джерело доходів, проводи оцінку капіталів, тощо [5]. Отже, проводиться поточний фінансовий контроль шляхом вивчення, перевірки, аналізу, дослідження діяльності підконтрольн6ого суб’єкта.

Відповідно до трифазової моделі відмивання коштів інтеграція (integration) є заключною стадією процесу легалізації. Після проходження стадії розсіювання, кримінальні кошти мають бути знову зібрані, при цьому кримінальний елемент намагається, щоб у правоохоронних органів не виникло жодної підозри щодо законності походження капіталів. На цій фазі злочинно отримані доходи інвестуються в легальний бізнес.

До основних засобів інтеграції кримінальних фондів відносяться: операції з нерухомістю, купівля збиткового підприємства, завишення або заниження цін зовнішньоторговельних операцій, розміщення готівки на банківських рахунках фірми або на рахунках ігорних закладів, використання іноземних банків [6] У деяких країнах для інтеграції кримінальних фондів у банківську систему злочинні групи використовують норми законодавства, що гарантують анонімність фінансових операцій і захищають діяльність своїх клієнтів від надмірного втручання правоохоронних органів. Говорячи про зловживання злочинцями принципами банківської таємниці, насамперед, варто мати на увазі офшорний бізнес, що вважається на даний момент одним із самих прибуткових. Законодавство офшорних територій надає банкам право не відповідати на запити контролюючих органів про стан рахунків своїх клієнтів. В той же час посилення в усьому світі контролю за фінансовими операціями з резидентами офшорних юрисдикцій робить використання відповідних трансакцій з метою легалізації кримінальних коштів дуже ризикованим для злочинців. Отже, наявні заходи подальшого фінансового контролю за використанням злочинних доходів шляхом вивчення, обстеження та розслідування.

Таким чином, відповідно до типової моделі легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом банки здійснюють контрольні заходи, які за змістом відповідають таким видам фінансового контролю, як попередній, поточний та подальший. До засобів банківського контролю у сфері легалізації доходів, одержаних злочинних шляхом належать: ідентифікація, перевірка, моніторинг, обстеження, спостереження, розслідування та вивчення. Ефективність боротьби з легалізацією доходів одержаних злочинним шляхом залежить від налагодженої системи фінансового контролю, що потребує відповідного правового забезпечення.

Література

1.Воронова Л. К. Финансовое право / Л. К. Воронова, Н. П. Кучерявенко. – Харків : Легас, 2003. – 436 с.

2. Закон України «Про запобігання і протидію легалізації (відмивання) доходів, отриманих злочинним шляхом або фінансування терорізму» // Відомості Верховної Ради, ‑ 2003, №1, ст.2. (В редакції Закону N 2258-VI ( 2258-17 ) від 18.05.2010, ВВР, 2010, N 29, ст.392)

3. FATF-1X Annual Report (1997-1998), 25 June 1998, pp. 12-13.// Режим доступу: http://www.moneylaundering.ca/public/law/lawcanadalaw.php.

4. Орлюк О. П. Банківська система України. Правові засади організації / О.П. Орлюк. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – 240 с.

5. Всеобщие директивы по противодействию отмыванию доходов в частном банковском секторе. Подписаны 30 октября 2000 г. Вольсфберг. // Режим доступу: http://www.moneylaundering.ca/public/law/lawcanadalaw.php

6. Гуторова Н.О. Кримінально-правова охорона державних фінансів України. – Х., 2001.- 340 с.