Патраманська Л.Ю.

Науковий керівник: Разборська О.О.

Вінницький торговельно-економічний інститут, Україна

Сутність судової експертизи об’єктів інтелектуальної власності та основні проблеми її проведення в Україні

Стрімкий розвиток науки та техніки пов'язаний із творчою діяльністю людини. Саме ефективність використання творчого потенціалу людей дозволить забезпечити належний прогрес у розвитку держави. Підвищення ролі інтелектуальної власності тягне за собою необхідність її дієвого захисту. Діюча в Україні законодавчо-нормативна база передбачає ефективну систему засобів та способів захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності, а також визначає порядок його здійснення. Захист прав інтелектуальної власності покладено на відповідні державні органи, що володіють необхідною компетенцією та правами. На сьогодні найбільш ефективним та дієвим є захист прав на об’єкти інтелектуальної власності в судовому порядку. Специфічні властивості даних об’єктів обумовлюють особливості проведення процедури розв’язання спорів, що виникли в процесі створення та використання інтелектуальної власності.

Теоретичні та практичні розробки з питань визначення сутності судової експертизи об’єктів інтелектуальної власності та основних проблем її проведення знайшли своє відображення у працях таких вчених: І. Кириченко, Ю.Корухова, Г. Матусовський, Г. Прохоров-Лукін, , О.Шляхова та ін. Проте є необхідними подальші розробки та дослідження у зв’язку з існуванням низки проблем щодо проведення судової експертизи інтелектуальної власності.

Метою даного дослідження є узагальнення проблемних питань та суперечностей, які виникають в ході здійснення експертного дослідження об’єктів інтелектуальної власності на вимогу правоохоронних органів.

В деяких випадках призначення та проведення судової експертизи є не тільки необхідним, а й єдиним можливим засобом встановлення істини та вирішення судового спору. Судова експертиза є найбільш поширеною та ефективною формою використання наукових, технічних знань при розгляді справи судом з метою встановлення фактичних даних, що є важливими для правильного вирішення конфліктної ситуації.

Судова експертиза об’єктів інтелектуальної власності вважається порівняно новим видом судових експертиз. Процес її становлення беззаперечно супроводжується рядом проблем. Серед них можна виділити проблеми нормативного характеру, а саме:

- відсутність нормативного забезпечення, що гарантувало б захист гідності судових експертів, припинення посягань на їх імідж;

- недосконалість механізму реалізації права експертної ініціативи;

- відсутність чіткого порядку призначення експерта та термінів збереження ним свого процесуального статусу;

- відсутність чіткої регламентації порядку вирішення спорів пов’язаних із захистом прав інтелектуальної власності;

- проблема розгляду клопотань експертів про надання додаткових матеріалів для проведення судових експертиз.

Проте, однією з найгостріших та найактуальніших є остання з вищеперерахованих проблем, оскільки при вирішенні спорів щодо захисту прав інтелектуальної власності судові органи, надавши експерту всі матеріали справи, не можуть провести судове засідання, оскільки коли експерт подає клопотання на отримання додаткової інформації. Також експерт не має права збирати самостійно потрібну інформацію, а процес отримання її від замовника є досить трудомістким та потребує значної кількості часу.

Право на незалежність та самостійність експерта взагалі не передбачене діючою законодавчою базою в Україні. Незважаючи на те, що судовий експерт може самостійно обирати методи дослідження та необхідну літературу, складати план, формувати висновки, суд проводить контроль за законністю проведення ним експертизи, дотриманням процесуальної форми та дає оцінку висновку експерта у даній справі.

Крім того існують проблеми організаційного характеру при здійсненні експертизи об’єктів інтелектуальної власності. Серед них доцільно виділити такі проблеми:

- організації підготовки, призначення експертизи;

- організації проведення експертизи;

- організації взаємодії та співпраці між експертними установами та правоохоронними органами, а також організаціями, що працюють у сфері охорони інтелектуальної власності;

- підготовки та підвищення кваліфікації фахівців у сфері інтелектуальної власності та ін.

Найтиповішими недоліками організації експертиз об’єктів інтелектуальної власності серед першої групи є наступні: невчасна відповідь замовника експертизи або ж взагалі відсутність реакції на клопотання щодо отримання додаткових матеріалів; у експерта фактично відсутні гарантії оплати його роботи, коли замовник ухиляється від сплати; висновки експерта та матеріали справи з експертної установи інколи передаються одній із сторін без завіреної судом довіреності та ін.

Організаційні проблеми призводять до збільшення терміну перебування матеріалів справи в експертній установі або ж взагалі до неможливості надання висновку. Причиною їх виникнення може бути залучення експертів різних спеціальностей до проведення однієї експертизи. Проте, взаємодія різних експертів є більш ефективною, якщо вони є працівниками однієї установи.

Співпраця між експертними установами та правоохоронними органами, а також організаціями, що працюють у сфері охорони інтелектуальної власності, забезпечить належний захист прав інтелектуальної власності з одного боку, а з іншого – ліквідацію наявних методичних, організаційних суперечностей. Їх взаємодія може проявлятись через проведення науково-практичних семінарів, розробку інструкцій, нормативів, участі в підготовці фахівців та ін.

Ще однією з проблем, яка зустрічається в процесі дослідження об’єктів інтелектуальної власності, є те, що в ухвалі або постанові замовником експертизи завдання не завжди чітко сформовані, оскільки суддя чи слідчий не обізнані у даній сфері. Це в свою чергу спричиняє появу у висновку експерта фактів дослідження без юридичного обґрунтування, що заплутують суддю та сторони судового спору. У разі виникнення такої ситуації необхідним є призначення повторної експертизи, що тягне за собою додаткові судові витрати та значну втрату часу.

Оскільки формування висновків кожен експерт здійснює відповідно до своєї суб’єктивної думки (у зв’язку з характерними особливостями нематеріальних активів) у деяких випадках декілька повторних експертиз можуть надати зовсім різні результати.

Окремі науковці та практики схиляються до думки, що проведення експертизи інколи є недоцільним через значну вартість послуг та втрачений час. Одним з таких випадків є визначення схожості знаків для товарів та послуг. Саме тому у Російській федерації даний вид дослідження покладений безпосередньо на суддю, який згідно теорії права виступає в ролі об’єктивного споживача та здатен розсудити дану ситуацію.

Одним з ефективних способів вирішення проблем, що з’являються у сфері захисту прав інтелектуальної власності, може стати створення єдиного спеціалізованого судового органу – Патентного суду. Це є доцільним оскільки зараз судові спори з приводу захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності вирішуються судами різних юрисдикцій за загальними правилами судочинства, що потребує закріплення порядку вирішення таких спорів. Кваліфіковані фахівці даної установи будуть спеціально підготовлені для розгляду справ такого характеру,а також буде налагоджена їх ефективна взаємодія.

Таким чином, існуючі проблеми проведення судової експертизи об’єктів інтелектуальної власності потребують негайного вирішення та усунення існуючих недоліків, суперечностей, що дозволить в свою чергу підвищити якість експертних висновків, зменшити час проведення експертизи, а отже і забезпечити ефективний захист прав інтелектуальної власності.

Література:

1. Дорошенко О. Ф. Організація судової експертизи об’єктів інтелектуальної власності в Україні// Теоретичні і практичні аспекти економіки та інтелектуальної власності: збірник наукових праць. – Маріуполь: ПДТУ, 2010. –Т.3. – С.89-92.

2. Прахов Б. Патентно-правовое обеспечение комерческой деятельности// «Теорія і практика інтелектуальної власності» .- 2007. - № 5. – С. 39-44.