Экономические науки/4.

Ковель О.М. Яцков О. Ю.

Науковий керівник: асист. Чешковська О.В.

Вінницький торговельно-економічний інститут

КНТЕУ, Україна

Розвиток правових механізмів загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування

Проблеми раціоналізації соціального навантаження на економіку актуальні для сучасної України. Перед нашою державою стоїть завдання побудови такої системи соціального захисту, яка змогла б швидко та якісно підвищити рівень життя соціально незахищених груп населення і водночас не бути стримувальним фактором для розвитку економіки. Рішення може бути знайдено у створенні гнучких, спроможних швидко адаптуватися в нових економічних умовах систем управління соціальними ризиками, що базуються на кращих світових досягненнях та враховують національні особливості розвитку.

Мета статті - дослідити законодавчі основи загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування.

Розвиток соціальної політики держави в охороні здоров'я, насамперед, повинен спиратися на комплекс законодавчих актів, що створюють правову основу реалізації програми впровадження загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування. Тому тема законотворчості і механізмів забезпечення реалізації законів, як ніколи, актуальна саме сьогодні, коли перед державою постає завдання зміцнення її правової основи в охороні здоров'я. Некомпетентність законотворця, недотримання наукових основ законопроектної роботи можуть негативно позначитися на всій правовій системі, що стосується медичної галузі. Одним із важливих чинників удосконалення законодавства є оволодіння системою визначення вимог, що застосовуються в процесі створення законів та підзаконних актів. Ці вимоги, що були відпрацьовані протягом століть різними державами, концентровано формулюються в галузі знань, що має назву "законотворча технологія".

Ця галузь знань дуже добре розроблена в багатьох цивілізованих країнах та відображена в літературних джерелах зарубіжних авторів [3, c. 60]. Дослідженням правових механізмів загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування займались А.М. Єрмошенко, Є.В. Коломіна, Н.П. Кузнєцової, С.В. Кулікова, С.В. Луконіна, М.В. Мниха, Л.О. Орланюк-Малицької, С.С. Осадця, В.В. Поплавської, Т.А. Ротової.

У процесі вдосконалення законодавчої бази у галузі охорони здоров'я мають бути вирішені завдання розробки та прийнятя законів, що стосуються прав пацієнтів, діяльності медичних закладів, електронного документообігу в охороні здоров'я тощо.

Розглядаючи прийняті закони і відпрацьовуючи проекти законів, обов'язково необхідно враховувати: зв'язок з чинним законодавством та особливості кожного регіону, його демографічні, кліматичні й соціально-економічні умови. Такий підхід, на наш погляд, є єдино правильним, саме він може забезпечити проведення цілеспрямованої і результативної діяльності органів охорони здоров'я [1, c. 34].

В Україні йде активний процес законотворчості в охороні здоров'я, оновлення чи створення нових законів та підзаконних нормативних актів.

Правотворчість у цій галузі є важливим засобом управління сферою охорони здоров'я та безпосередньо пов'язана з типом держави, її формою, механізмом та функціями. За допомогою правотворчості норми природного права перетворюються у форму нормативних правових актів і стають позитивним правом, тобто правом, яке існує у вигляді законодавства.

Таким чином, процес створення нормативних правових актів - це сукупність послідовних організаційних дій, що регулються конституційними та іншими юридичними нормами. Але всі вони базуються на конкретних соціально-економічних умовах, що складаються в країні та характеризують саме процеси відносин держави та суспільства в усіх їх проявах [2, c. 66]

Серед головних проблем, вирішення яких неможливе без відповідних рішень на законодавчому рівні, можна назвати такі:

- забезпечення збалансованості законодавчих актів із соціального страхування та загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування, що суттєво підвищить стабільність системи страхування;

- підвищення відповідальності органів державної влади і місцевого самоврядування щодо зобов'язань, пов'язаних зі страхуванням пільгових груп населення;

- чітке розмежування функцій і відповідальності на різних рівнях управління системою;

- створення механізмів реального забезпечення захисту прав пацієнтів;

- забезпечення дієвого контролю з боку державних органів за цільовим використанням коштів, що будуть виділені на ці цілі.

У законодавстві із загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування мають бути відображені такі аспекти:

- чітка відповідність програми розвитку загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування реальним коштам;

- регулювання розподілу функцій покупця (платника) і виробника медичних послуг;

- регулювання взаємодії загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування і добровільного медичного страхування;

- відповідальність виконавчої влади за невиконання зобов'язань щодо страхових внесків за пільгові групи населення.

Слід зазначити, що коло проблем, які вимагають законодавчого регулювання в системі медичного страхування, тісно пов'язане з проблемами законодавства у сфері охорони здоров'я взагалі. Ось чому концептуальні положення з розвитку законодавства щодо загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування мають враховувати необхідність збереження основних принципів чинного законодавства зі страхування та загальнообов'язкового соціального страхування.

В умовах перехідного періоду регуляторна функція держави в страховій діяльності повинна виявлятися в різних формах: прийнятті законодавчих актів, що регулюють загальнообов'язкове соціальне медичне страхування; запровадженні в інтересах суспільства й окремих категорій його громадян обов'язкового медичного страхування; проведенні спеціальної податкової політики; запровадженні різноманітних пільг страховим установам (компаніям чи фондам) для стимулювання такі діяльності, а також створення особливого правового механізму, що забезпечує нагляд за функціонуванням страхових підприємств і організацій.

Виконання регуляторної функції держави, як правило, покладається на спеціальний орган (спеціальну структуру) - державний страховий нагляд (контроль). Подібна структура існує в багатьох країнах.

Державне регулювання страхової діяльності являє собою вплив держави на учасників страхових зобов'язань, що здійснюється за такими напрямами:

а) пряма участь держави у становленні системи загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування;

б) законодавче забезпечення становлення та захисту національного страхового ринку в галузі охорони здоров'я;

в) державний нагляд за страховою діяльністю;

г) захист здорової конкуренції на страховому ринку в галузі охорони здоров'я, запобігання і припинення монополізму.

Підвищення ефективності державного регулювання страхової діяльності, удосконалення її нормативної бази слід розглядати як засоби для створення ефективної системи загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування в Україні.

Як інститут цивільного права страхування регулюється нормами, що регламентуються Законом України "Про страхування" та "Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" і рядом інших спеціальних законів. Але сама страхова діяльність як вид господарської діяльності, що ґрунтується на масиві приватноправових і публічно-правових відносин, регулюється комплексом різних нормативно-правових актів, починаючи від закону і закінчуючи наказами й інструкціями місцевих органів з нагляду за страховою діяльністю. Сюди ж варто було б віднести і локальні, внутрішньофірмові акти, що діють тільки в межах і на території конкретної юридичної особи.

Таким чином, державний нагляд за страховою діяльністю здійснюється з метою дотримання вимог законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, ефективного розвитку страхових послуг, захисту прав і інтересів страхувальників, страховиків, інших зацікавлених осіб і держави.

Запровадження медичного страхування за участю комерційних страхових компаній, як доводить досвід функціонування страхової медицини в різних країнах світу, обов'язково призведе до втрати соціальних засад і дасть можливість витрачати кошти, спрямовані на соціальне медичне страхування, для підтримки комерційних інтересів страхових медичних організацій.

Література

1. Державна політика: аналіз та впровадження в Україні : конспект лекцій до навч. модуля / уклад.: В.А. Ребкало, В.В. Тертич-ка. - К. : Вид-во УАДУ, 2002. - 80 с.

2. Ковжарова Е. Міжнародний досвід вирішення проблеми фінансування системи охорони здоров'я: Практичні висновки для України / Е. Ковжарова // Формування демократичного та ефективного державного управління в Україні : матер. на-ук.-практ. сем. (11-12 берез. 2002 р.) / [за заг. ред. В.І. Лугового, В.М. Князєва]. -К. : Вид-во УАДУ, 2002. - С. 65-77.

3. Черненко А.К. Проблемы метода конструирования права как регулятора устойчивости и рациональности социальных институтов / А.К. Черненко // Гуманитарные науки в Сибири. - 1996. -№ 1.- С. 60-61.