Право/9. Гражданское право

к. ю. н., доцент, Пілігрім А. С.

студентка, Богданова В. В.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського, Україна

Права людини в Україні

Права людини — складне, багатоаспектне явище, пов'язане з генезою правових норм, які формулюють ці права. Права Людини, поняття не стільки складне, скільки багатогранне. Права Людини є не лише предметом юридичної науки. Щоб розуміти природу Прав Людини, необхідно звертатись до філософії, етики, політичних наук.

Становлення та розвиток прав людини має тривалу історію і супроводжується боротьбою доктрин й традицій, характерних для тієї чи іншої країни. Вперше термін «свобода» з'явився у XXIV ст. до н.е., коли монарх Шумера встановив свободу для підданих шляхом застосування санкцій до нахабних збирачів податків та захисту від несправедливих дій людей, що мають владу Саме на основі поєднання ідей природної та позитивістської концепцій прав людини і стало можливим закріплення фундаментальних прав у конституціях демократичних держав..

Процес суспільної діяльності людини значною мірою залежить від обсягу прав та свобод, які визначають її соціальні можливості, характер життєдіяльності, систему зв'язків людей у суспільстві. Проблема прав людини завжди була предметом політичної боротьби за володіння цими правами, розширення їх сфери та визначення становища людини у суспільстві.

Важливим засобом захисту прав та свобод людини є гарантії. Вони є системою норм, принципів та вимог, які забезпечують процес дотримання прав та законних інтересів людини. Гарантії є засобом, що забезпечує перехід від передбачених конституцією можливостей до реальної дійсності. Ефективність гарантій залежить від рівня розвитку загальноправових принципів, стану економіки, рівня розвитку демократичних інститутів, реальності політичної системи суспільства, наявності системи досконалих законів у державі, ефективності механізмів реалізації законоположень, ступеня правової свідомості, правової культури населення, узгодженості інтересів населення та суспільства в цілому і наявності високоефективного органу конституційного контролю . Крім конкретних прав людини в конкретній правовій системі існує ідеалізоване абстрактне поняття природних прав людини, яке охоплює ті права, що повинні бути невід'ємними для кожної людської істоти. Однак, повного консенсусу щодо того, які права є природними, не існує, і це питання залишається темою філософських диспутів і критики.

Оскільки права людини — це своєрідний прояв і реалізація загальнолюдської моралі, вони, по суті, містять норми моралі.

Права людини є засобом відображення не потенціальних, а реальних можливостей індивіда, закріплених у законодавчих актах держави У сучасному світі, коли проблема прав людини вийшла далеко за межі окремої держави, виникла необхідність у створенні універсальних міжнародно-правових стандартів, які також визнаються як основні права людини.

Необхідно погодитись з думкою вчених про те, що основні права індивіда -це

конституційні права. На це також вказує положення ст. 21 Конституції України, яка серед основних властивостей прав людини називає невідчужуваність та непорушність. Вказане надає можливість визначити основні права людини як комплекс можливостей, закріплених конституцією держави та міжнародно-правовими документами, які складають нормативну основу суб'єктивних прав. Як правова категорія, права людини мають певні ознаки, що визначають її наукову самостійність.

24 лютого 2011 року в інформаційному агентстві «Українські новини» відбулась прес-конференція, присвячена представленню доповіді правозахисних організацій «Права людини в Україні – 2009-2010». У складенні доповіді взяли участь понад 40 правозахисних організацій з усіх регіонів України. Документ містить в собі 26 розділів.

В документі зазначається,що успадковані від попередньої влади проблеми погіршились. Дії нової адміністрації після виборів свідчать не про наміри змінити ситуацію на краще, а про згортання навіть тих позитивних процесів, що були, і появу нових тенденцій щодо порушень прав людини і проявів неповаги до них. Спостерігався різкий наступ на громадянські права та політичні свободи.

Верховна Рада ухвалила низку законопроектів, які серйозно порушують права людини, (наприклад, Закон про місцеві вибори, багато статей якого не відповідає загальноприйнятим демократичним нормам і стандартам).

Правозахисники констатують, що майже ніякої реакції органів влади та місцевого самоврядування на звернення громадськості, протести проти незаконних дій, заяви про порушення прав людини немає. Вона просто їх ігнорує.

Права людини можуть бути реалізовані тоді, коли люди інформовані про свої права і знають, як їх використовувати. Тому освіта в області прав людини має найважливіше значення для ефективного виконання встановлених стандартів. Освіта в області прав людини повинна стати щось більшим, ніж просто повторенням різних юридичних конвенцій, коли мало дається пояснень відносно того, а в чому ж вони актуальні для звичайних людей в повсякденному житті.

Основними факторами підвищення дієвості роботи механізму соціально-правового захисту прав людини, як й інших засобів гарантування цих прав, є: створення ефективних контрольних процедур поновлення порушених прав; вдосконалення правової бази з регулювання та захисту прав і свобод людини на національному та міжнародному рівнях, вдосконалення механізму реалізації конституційних прав і свобод; поширення інформації про права та свободи людини; надання допомоги професійними юристами, що розробляють проблеми прав людини, парламентарям та населенню; підвищення рівня правової культури і свідомості всіх суб'єктів права. Дотримання прав людини, поширення інформації про існуючі стандарти і забезпечення того, щоб люди знали про свої права, - ось ті зобов'язання, які держави узяли на себе добровільно. Ці слова мають бути втілені в справи.

Литература:

1. О. В. Зайчук, Н. М. Оніщенко. Теорія держави і права. Підручник, Київ, Юрінком Інтер,2006

2.Права людини в Україні 2009 - 2010. Узагальнена доповідь правозахисних організацій.