С.І. Большаков

кандидат військових наук, доцент,

старший науковий співробітник лабораторії проведення досліджень

Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру

при ГУМВС України в Одеській області

О.М. Мантеєв

Начальник Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру

при ГУМВС України в Одеській області

ПРАВОВЕ ТА ФІЛОСОФСЬКЕ РОЗУМІННЯ ОЦІНКИ

ОБ’ЄКТІВ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ

Вартість майна визначається пакетом прав, які передаються з майном від продавця до покупця. У повний пакет майнових прав (прав власності) входять право розпорядження, володіння, користування. З придбанням такого пакету прав, майно закріпляється за покупцем як власність на правах повного господарського відання. У разі отримання окремих прав користування або володіння майном – майно закріпляється за покупцем на правах оперативного управління.

Передача майнових прав у власність (тобто повного пакету майнових прав) здійснюється в процесі купівлі-продажу, обміну, дарування, отримання у спадщину та ін.

Право володіння – законодавчо закріплене право управління суб’єкта майном на праві повного господарського відання, оперативного управління, довічного успадковуваного володіння або на іншій підставі та право його утримання в управлінні.

За цим правом суб’єкт може здійснювати дії передбачені правами управління.

Право користування – документальне закріплене право на отримання вигод від користування майном.

За цим правом передача активу у користування (суборенда) іншим суб’єктам не дозволена.

Право розпорядження – право здійснювати дозволені з власністю дії на свій розсуд.

Розпорядник (або власник) має право чинити стосовно об’єкта власності будь-які не заборонені дії, а саме: передавати іншому суб’єкту у власність, володіння чи користування, змінювати його вигляд, ліквідувати. Право розпорядження надає вигоди в процесі операцій з майном (передачі окремих чи повного пакету майнових прав). Вартість права розпорядження – це комісійні розпорядника за проведену операцію. Вилучена сума грошей за об’єкт власності належить попередньому власнику.

Проте у багатьох випадках оцінювачу приходиться здійснювати оцінку окремих видів майнових прав, класифікація та процедура розрахунку вартості яких наведена висвітлено у цій статті, як приклад, за матеріалами підручників та Цивільного кодексу України, тощо.

Що є об’єктом оцінки у юридичному і філософському його розумінні?

Приводжу обґрунтування щодо того, яке випливає із Цивільного кодексу України та Міжнародних стандартів оцінки.

По-перше. Що таке майно? У зв’язку з надзвичайною важливістю значення терміну розглянемо його трактування за статтями ЦК України, а також філософського його розуміння.

З Цивільного кодексу України, розділ III, Об'єкти цивільних прав, Глава 12. Загальні положення про об'єкти цивільних прав, стаття 177 визначає:

Стаття 177. Види об'єктів цивільних прав

1. Об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага. (тут гроші, папери, інше … віднесені до майна, або майнових прав; ст. 190 це уточнює).

Глава 13. Речі. Майно.

Стаття 179. Поняття речі

1. Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.

Стаття 181. Нерухомі та рухомі речі

1. До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Стаття 190. Майно

1. Майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

2. Майнові права є непоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами. (Статтю 190 доповнено частиною другою згідно із Законом № 3201-IV (3201-15) від 15.12.2005).

Міжнародні стандарти надають таке трактування терміну «майна». Майно є юридичним поняттям. У юридичному сенсі «майно» являє собою сукупність приватних прав власності. Для того щоб розрізняти нерухомість як фізичний об’єкт і власність на нього в юридичному сенсі, власність на нерухомість називають нерухомим майном. Фізичні об’єкти, які не є нерухомістю, визначаються юридичним терміном рухомість, а власність на них називають рухомим майном.

Тобто, дефініція «майно», в правовому розумінні з статей ЦК України, а також як філософське його трактування (яке розглядається через одиничне, загальне та особливе) проявляється як:

Одиничне – через матеріальний предмет; (ст. 179, 181, 190)

Загальне – через об’єкт цивільних прав, (перш за все, права власності або окремих майнових прав чи інших прав, що проявилися у відношенні до матеріального предмета; ст. 177)[3].

Особливе – через вартість внаслідок прояви корисності соціально-економічних відношень у матеріальному предметі (і, перш за все, права власності або окремих майнових прав).

Тобто, майно це одночасно і матеріальний предмет, і об’єкт цивільних прав, яке за наявності корисності проявляється через вартість цивільних прав (економічна похідна об’єкта цивільних прав) і перш за все прав власності або окремих майнових прав.

Висновки (і перспективи подальших розробок). З наведених вище статей цивільного кодексу України можливо надати таке визначення, щодо об’єкта оцінки:

Об’єкт оцінки – це цивільні права (перш за все права власності, окремі майнові чи інші права), що виникли до предмету матеріального світу внаслідок прояву їх корисності. (ст.177)[3].

Існують також немайнові права (власності, окремі чи інші права) оскільки предмет оцінки, внаслідок якого вони виникли, може не належати до матеріального світу.

Оцінюється вартість соціально-економічних відносин (перш за все права володіння, користування, розпорядження тощо) щодо матеріального чи предмету нематеріального світу за проявом їх корисності.

Тобто не можуть бути об’єктом оцінки окремо цивільні права без матеріального чи предмета нематеріального світу до якого вони виникли, а лише разом, тобто об’єктом оцінки є цивільні права що виникли до предмету матеріального чи нематеріального світу.

А звідси:

Право користування матеріальним предметом – це грошові надходження від його експлуатації.

Право розпорядження матеріальним предметом – це комісійна винагорода при здійсненні операції його купівлі-продажу;

Право володіння матеріальним предметом – це грошові надходження в процесі управління ним.

Ці визначення потребують єдиного розуміння всіма суб’єктами оціночної діяльності через узаконення офіційних понять термінів, які потрібно закласти у нормативні документи.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Лісняк В.Г. Оцінка нерухомого майна в Україні. – методологічний посібник/ Лісняк В.Г. – 2009 С. 25.

2. Міжнародні стандарти оцінки. /[Електронний ресурс]/ Северо-восточная консалтинговая группа. – Режим доступу: http://www.svk.kharkov.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=33&Itemid=24&lang=russian.

3. Цивільний кодекс України. /[Електронний ресурс]/ Цивільний кодекс України. – Режим доступу: http://www.civilniy.org.ua/.