Тарасова О.В.

Криворізький технічний університет, Україна

Психологічний зміст професійного мислення особистості

Узагальнюючи досвід вивчення поняття «професійне мислення», потрібно вказати, що у ряді наукових досліджень професійне мислення пояснюється як процес розв’язування професійних задач у тій чи іншій галузі діяльності, а в деяких дослідженнях професійне мислення розглядається як тип орієнтування фахівця у предметі своєї професійної діяльності. Однак, найчастіше поняття «професійне мислення» вживається одночасно в обох цих значеннях. Так прийнято говорити про «технічне» мислення інженера, робітника у певній галузі, про «клінічне» мислення лікаря, «просторове» мислення архітектора, «економічне» мислення економіста й менеджера, «художнє» мислення працівників мистецтва, «математичне» мислення тощо.

Безумовно, мисленнєві процеси у різних фахівців проявляються за одними й тими ж психологічними законами, однак є специфіка предмета, засобів, результатів праці, відносно яких здійснюються мисленнєві операції. Тому, насамперед, враховуються деякі особливості мислення фахівця, що дозволяють йому успішно виконувати професійні завдання на високому рівні майстерності: швидко, точно, оригінально розв’язувати як ординарні, так і неординарні задачі в певній предметній галузі. Таких фахівців звичайно характеризують як людей творчих у своїй професійній галузі, як людей, що по-особливому сприймають предмет своєї діяльності й здатні до раціоналізаторства, новаторства, відкриття нового. Отже, професійне мислення – це мисленнєва діяльність, яка спрямована на розв’язання професійних задач у певній предметній галузі. Якщо специфіка професійного мислення залежить від своєрідності задач, які розв’язуються різними фахівцями, то якість професійної діяльності чи рівень професіоналізму залежить від розвиненості професійного мислення.

Найбільш продуктивним, на наш погляд, у дослідженні проблеми професійного мислення є акмеологічний підхід (А. А. Баталов, Д. Н. Завалішина, Є. О. Климов, Ю. К. Корнілов, А. К. Маркова), який розглядає професійне мислення як структурний компонент професіоналізму. Професійне мислення пояснюється як система, що розвивається у структурно-цілісне утворення та включає пізнавальний, операційний і особистісний компоненти. В якості системоутворювального розглядається операційний компонент (прийоми мислення – мисленнєві дії і операції), на основі якого відбувається перетворення в межах пізнавального компонента і формуються конкретні професійно значимі особливості мислення. Ступінь сформованості загальних мисленнєвих дій і операцій визначає рівень розвитку професійного мислення у будь-якій сфері діяльності.

У сучасній психології прийнято розрізняти теоретичне й практичне мислення (останнє є предметом нашого дослідження), або теоретичний і практичний інтелект.

Досліджуючи теоретичне та практичне мислення, С. Л. Рубінштейн і
Б. М. Теплов [6, 7] у своїх наукових працях виділили суттєві особливості практичного мислення:

- зв'язок із дійсністю, з безпосереднім практичним перетворенням дійсності (акцентування на регуляційній функції мислення);

- конкретність такого мислення («припасування» до одиничних, часткових обставин дії);

- часові обмеження в проходженні мисленнєвих операцій.

Зважаючи на те, що професійне мислення є й практичним мисленням, розглянемо функції практичного мислення. Регуляційна функція, як істотна характеристика психічного відображення, особливо значима для практичного мислення. Вона акцентує його включення у безпосереднє реальне перетворення професіоналом об'єкта праці: це мислення в дії, для дії й діями (тобто операційними утвореннями, які підлягають, як правило, негайному здійсненню). Дана особливість розглядалася С. Л. Рубінштейном і
Б. М. Тепловим як найважливіша розпізнавальна ознака теоретичного й практичного мислення в їхньому відношенні до практики.

Когнітивна функція практичного мислення вказує на конкретність в умовах діяльності. Ця характеристика відносно розуму полководця особливо підкреслювалася Б. М. Тепловим, який зауважує, що “у багатьох галузях наукової творчості представники обох типів розуму (абстрактного й конкретного - авт.) можуть досягти більших, іноді - великих результатів. Але у військовій справі конкретність мислення - необхідна умова успіху. Справжній військовий геній - це завжди “геній цілого” і “геній деталей” [7, с.271]. “Витончена спостережливість”, як компонент практичного мислення, відзначалася С. Л. Рубінштейном [6].

Специфіка практичного мислення передбачає включення до структури завдань образно-чуттєвих компонентів, які виконують численні функції у динаміці та розвиткові мислення, інтуїції, оціночних суджень та визначають «ключові» компоненти виробничої ситуації.

Різниця між теоретичним і практичним видами мислення, на думку
Б. М. Теплова, полягає в тому, що “вони по-різному пов'язані з практикою... Робота практичного мислення переважно спрямована на розв'язання часткових конкретних завдань..., тоді як робота теоретичного мислення спрямована переважно на пошук загальних закономірностей” [7, с.147]. І теоретичне, і практичне мислення пов'язані з практикою, але практичне мислення має прямий, безпосередній зв'язок із нею. Зважаючи на це, практичний інтелект, як правило, кожного разу націлений на розв'язання практичного завдання, і його висновки безпосередньо перевіряються практикою. А теоретичний інтелект виступає як опосередкований: він перевіряється на практиці лише на підсумкових етапах роботи. Тому особливості практичного мислення тісно пов’язані з професійною діяльністю та походять із її змісту й специфічних особливостей.

Досліджуючи професійне мислення, ряд науковців приділяють велику увагу вивченню особливостей професійного мислення у процесі розв’язання технічних задач, що вказує на важливість дослідження проблеми технічного мислення. Як зазначає Т. В. Кудрявцев, “… проблеми технічного мислення як специфічного виду інтелектуальної діяльності людини” [5, с.184]. Зокрема, проблема розвитку професійного технічного мислення особистості знайшла своє відображення у фундаментальних психологічних дослідженнях:
Т. В. Кудрявцев, Ю. М. Кулюткін, Б. Ф. Ломов, В. О. Моляко та ін. розглядали проблеми сутності технічного мислення; С. Я. Батищев, Г. М. Василевська, С. М. Василейський, І. П. Калошина, В. В. Чебишева та ін. досліджували розвиток технічного мислення у професійній діяльності; М. Д. Левітов, Е. А. Фарапонова, П. М. Якобсон та ін. аналізували конструктивно-технічну діяльність; А. Ф. Есаулов, Д. Н. Завалішина, Г. С. Костюк, О. К. Тихомиров та ін. наголошували на оперативно-пошуковому спрямуванні технічного мислення, на умінні застосовувати технічні знання для розв’язання задач у різноманітних умовах.

З 60-х р. ХХ століття у психології проводяться наукові дослідження «технічного мислення». Вони ведуться у професійному аспекті як «особливості оперативного мислення» людини (Д. М. Завалішина), включеного до керування великими системами, як особливості «конструктивного мислення»
(Т. В. Кудрявцев), як мислення широкопрофільних фахівців. З іншого боку, проблема технічного мислення розглядається як теоретична проблема «практичного інтелекту» (Б. М. Теплов). У дослідженні технічного мислення намітилися два напрями. Один - опис зовнішніх проявів технічного мислення, його особливостей, інший - пояснення механізму цих особливостей.

Технічне мислення за своєю суттю є проявом мисленнєвої діяльності, а саме: виникає у межах сенсорно-когнітивної діяльності, базується на чуттєвому досвіді, користується основними мисленнєвими операціями, завдяки яким здійснюється процес розв'язування задач тощо. Специфіка технічного мислення обумовлена особливостями професійної спрямованості та інтересом до техніки, особливою детермінованістю його мисленнєвих процесів, своєрідністю методів і прийомів, які використовуються у процесі розв’язування професійних завдань і проблем. Отже, технічне мислення, маючи всі ознаки мисленнєвої діяльності, проявляється у специфічній діяльності людини і спрямоване, насамперед, на розв’язання технічних задач.

Розглядаючи особливості технічного мислення, Ю. М. Кулюткін, В. О. Моляко та ін. характеризували його як виділення окремих ознак (або різних їхніх сполучень) у процесі практичної діяльності (самостійність у складанні й розв’язуванні практичних задач, розмаїтість розв'язуваних задач, творчий характер їх рішення, виконання з розумінням функціональних залежностей між виявленими та невиявленими процесами тощо). В. М. Дружинін, П. К. Енгельмейєр, В. В. Рибалка, М. Л. Смульсон, М. О. Холодна та ін. пов'язують технічне мислення з деякими загальними здібностями людини, які проявляються під час розв’язання технічних задач, зокрема такими як: багатство понять, розвинутий інтелект, здібність до комбінування, вміння міркувати, встановлювати логічні зв'язки, здатність зосереджуватися та просторово перетворювати об'єкти тощо. Так, наприклад, П. К. Енгельмейєр [2] у своїх дослідженнях вказує на системний підхід до проблеми здібностей, на багатофакторність здібностей, які забезпечують успіх у діяльності, адже здібність не існує сама по собі, вона складається з інших психічних якостей людини, і лише їх поєднання утворює одну інтегративну якість, якою забезпечується успіх. Отже, важливу роль у професійній діяльності відіграє здатність людини мислити, розкривати безпосередні зв’язки предметів і явищ об’єктивної дійсності, доходити глибокого розуміння їхньої суті та законів.

Досліджуючи професійне технічне мислення, Б. І. Безпалько, С. М. Василевський, Н. П. Єрастов, Т. В. Кудрявцев, М. Ф. Масленніков та ін. виокремлюють технологічне мислення, найчастіше, – як особливий вид технічного мислення. Мислити технологічно – це вміння усвідомлено керувати своєю діяльністю у будь-якій виробничій ситуації; уміння чітко уявляти собі весь комплекс явищ, які спостерігаються у процесі виготовлення технічного механізму; вміння оперувати найкращими продуктивними виробничими технологіями. Зважаючи на це, технічне мислення включає в себе уміння мислити технологічно, однак специфіка технологічного мислення потребує особливого підходу до формування цього інтелектуального вміння. Відповідно, технологічне мислення характеризується ознаками, які притаманні технічному мисленню, зокрема: оперування технічними поняттями та образами у динаміці та статиці, єдність теоретичного й практичного компонентів, чіткість і точність мисленнєвих операцій, спрямованість на точні розрахунки.

Аналізуючи особливості формування професійно-творчого мислення майбутнього фахівця, Л. В. Засєкіна [3] вказує на наступні характеристики професійного мислення:

1. Професійне мислення проявляється у різноманітних видах практичної діяльності і спрямоване на розв’язання специфічних задач за певних умов.

2. Об’єктом пізнання професійного мислення є складна, багатоелементна система, до якої належить і сам суб'єкт мислення.

3. Мета мислення фахівця-практика – досягнення конкретних результатів у складних умовах. Саме тому вивчення об’єкта опосередковується цілями практичної реалізації.

4. Професійному мисленню властиві ціле-мотиваційний, змістовий, функціонально-операційний аспекти. Особливості цих аспектів зумовлюються специфікою понять, пов’язаних з певною сферою діяльності, операцій (аналіз, синтез, узагальнення), які засновані на досвіді та теоретичних знаннях, порівняннях з елементами оцінювання, розрахунку та комплексністю практичних цілей.

5. Професійному мисленню властива якісна своєрідність (спрямованість на реалізацію, оригінальність, гнучкість, оперативність, евристичність).

Отже, професійне технічне мислення можна описати як сукупність послідовних мисленнєвих дій, спрямованих на відображення у свідомості людини технічних процесів і об’єктів, принципів їх будови та використання технічних понять і образів. Конкретним проявом професійного технічного мислення є розуміння техніки: швидке засвоєння структури технічного приладу, принципу його дії, виявлення недоліків, недосконалості в ньому, знаходження неполадок у технічних об’єктах та механізмах, розробка засобів удосконалення технічних приладів тощо. Без участі технічного мислення неможливе конструювання нових і удосконалення вже діючих машин і технологічних процесів, тобто неможлива технічна творчість.

Професійна діяльність в сучасних умовах праці потребує від робітників розвиненого професійного мислення, професійної творчості. Професійна творчість – це знаходження нових нестандартних способів розв’язання фахових задач, аналіз професійних ситуацій, прийняття професійних рішень. Результатами професійної творчості може бути: нове розуміння предмета праці (нові ідеї, закони, концепції, принципи), новий підхід до реалізації професійних дій (нові моделі, технології, правила), отримання нових результатів у професійній діяльності тощо.

Дослідження професійної технічної творчості у психології проводяться з початку ХХ століття та особливо інтенсивно розробляються на сьогодні, це відображено у працях В. Є. Алексеєва, А. В. Антонова, Г. М. Василевської, Є. П. Верещака, Ю. З. Гільбуха, С. Ю. Губенкова, О. В. Зазимка, О. М. Коркунової, А. К. Маркової, В. О. Моляко, В. Д. Путиліна та ін. Проведений аналіз цих психолого-педагогічних досліджень дозволяє зробити припущення, що професійна творчість створює сприятливі умови для розвитку професійного мислення учнів професійно-технічних навчальних закладів, оскільки професійна творчість спрямована на створення принципово нових технічних механізмів, на пошук для існуючих приладів нових можливостей використання.

Нині в психологічній науці активно обговорюються структурні підходи щодо професійного, технічного, практичного мислення тощо. Проте, в науковців немає єдності в розумінні структурних компонентів професійного мислення.

Аналіз психолого-педагогічної літератури свідчить, що науковці визначали досить різносторонні структурні компоненти мисленнєвої діяльності. Так, наприклад, Г. С. Костюк [4] вирізняє три компоненти мисленнєвої діяльності: змістовий (знання, які людина отримує через органи чуття та логічним шляхом, становлять змістовий компонент її мислення, збагачення якого не може відбутися без розуміння. Описуючи процес розуміння, Г. С. Костюк наголошував, що зрозуміти об’єкт - означає розкрити його в усіх зв’язках і відношеннях, у цьому процесі важливе значення має відповідний досвід людини), функціонально-операційний (у взаємодії суб’єкта з дійсністю мислення виникає і формується безперервний процес аналізу, синтезу, узагальнення, конкретизації), і ціле-мотиваційний (потреби, інтереси, почуття виконують спонукальну роль мислення).

Характеризуючи психологічні особливості розвитку професійного мислення у майбутніх вчителів, Л. Р. Джелілова [1] виділяє наступні компоненти професійного мислення: мотиваційний (професійна спрямованість особистості, ставлення до діяльності, прагнення досягти успіху в діяльності); змістово-операційний (загальноінтелектуальний рівень розвитку особистості, системність, обсяг професійних знань, ступінь розвиненості загальнонавчальних і професійних умінь); рефлексивно-самооцінювальний компонент (усвідомленість здійснюваної діяльності, самооцінка, усвідомлення особистісної відповідальності за результати навчання).

Розкриваючи особливості розвитку практичного мислення майстрів виробничого навчання, О. В. Ягупова [8] виділяє наступні компоненти: ціннісно-мотиваційний (спрямованість на спілкування, спрямованість на справу, спрямованість на себе, мотивація досягнення успіху, мотивація уникнення невдачі, цілі педагогічної діяльності, ієрархія цінностей); системно-образний (предметно-образне, предметно-знакове, предметно-символічне, образно-знакове, образно-символічне, знаково-символічне, креативність мислення); поннятєво-змістовний (технічне мислення, просторове мислення, предметне мислення, професійна спрямованість мислення, соціальний інтелект); операційно-дійовий (здатність із запропонованих засад робити вірний висновок, уміння розв’язувати фізико-технічні задачі, уміння встановлювати логічні відносини між символами, креативність мислення); суб’єктний (самооцінювання своєї педагогічної діяльності, усвідомлення та сприйняття педагогічної діяльності та задоволеність нею, основні цілі та ставлення до педагогічної діяльності).

Отже, на підставі аналізу досліджень ряду вчених ми дійшли висновку про те, що професійне мислення – це мисленнєва діяльність, яку спрямовано на розв’язання професійних задач у певній предметній галузі. У своїй психологічній структурі воно містить п’ять взаємопов'язаних компонентів: мотиваційно-цільовий, змістовий, процесуально-операційний, творчий, рефлексивно-оцінковий. До кожного з компонентів професійного мислення встановлено відповідні критерії оцінки.

Мотиваційно-цільовий компонент професійного мислення передбачає активний інтерес до техніки, потребу розв'язувати задачі, прагнення до успіху та переживання радості від успішного розв’язання задачі.

Змістовий компонент професійного мислення передбачає знання найважливіших характеристик функціонування професійно значущих об’єктів.

Процесуально-операційний компонент професійного мислення передбачає логічність і аналітичність мислення, повноту використання мисленнєвого операціонального складу.

Творчий компонент професійного мислення передбачає пошук оригінального й продуктивного способу розв’язання мисленнєвої задачі, гнучкість мислення, схильність до візуалізації.

Рефлексивно-оцінковий компонент професійного мислення – усвідомлення здійсненої діяльності, оцінювання самого себе, своїх можливостей, самокритичність.

Специфіка професійного мислення залежить від своєрідності задач, що розв’язуються різними фахівцями, разом з тим, якість професійної діяльності чи рівень професіоналізму залежить від розвиненості професійного мислення. Окрім того, в результаті проведеного аналізу психологічних досліджень виявлено, що професійна технічна діяльність містить три основні компоненти: розуміння, виконавча діяльність, творча діяльність. Професійне мислення може проявлятися у формі розуміння під час виконання технічної діяльності та у формі творчого самостійного розв’язання нових (принаймні, для даного працівника) професійних задач. Такі двобічні прояви професійного мислення в технічній діяльності нерозривно пов’язані між собою, оскільки розуміння техніки – це основна умова успішного самостійного розв’язання задач професійного спрямування.

Література

1. Джелілова Л. Р. Психологічні особливості розвитку професійного мислення у майбутніх вчителів початкової школи: Автореферат дис. на здобуття наук. ступеня канд. психол. наук: спец. 19.00.07 «Педагогічна та вікова психологія» / Л. Р. Джелілова. – Одеса, 2008. – 19 с.

2. Энгелъмейеръ П. К. Творческая личность и среда в области технических изобретений / П. К. Энгелъмейеръ. – СПб., 1911. – 115 с.

3. Засєкіна Л. В. Особливості формування професійно-творчого мислення майбутнього фахівця іноземної мови: дис. …канд. псих. наук: 19.00.07 / Засєкіна Лариса Володимирівна. – Луцьк, 2000. – 200 с.

4. Костюк Г. С. Учебно-воспитательный процесс и психическое развитие [под ред. Л.Н. Проколиенко]; [сост. В. В. Андриевская,
Г. А. Балл, А. Т. Губко, Е. В. Проскура] / Г. С. Костюк. – К.: Радянська школа, 1989. – 608 с.

5. Кудрявцев Т. В. Психология технического мышления / Т. В. Кудрявцев. – М.: Просвещение, 1975. – 303 с.

6. Рубинштейн С. Л. О мышлении и путях его исследования /
С. Л. Рубинштейн. – М.: Изд-во АН СССР, 1958. – 147 с.

7. Теплов Б. М. Избранные труды: в 2 т. / Б. М. Теплов. – М.: Педагогика, 1985. – Т.1. – 328 с.

8. Ягупова О. В. Особливості розвитку практичного мислення майстрів виробничого навчання: автореферат дис. на здобуття наук. ступеня канд. психол. наук: спец. 19.00.03 «Психологія праці; інженерна психологія» / О. В. Ягупова. – Харків, 2009. – 20 с.