Физическая культура и профессиональный спорт/1.Физическая культура и спорт: проблемы, исследования , предложения

Гусак В. В., Малиш Т. Д.

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

Аналіз особливостей формування координації рухів у дітей молодшого шкільного віку

Численні дослідження останніх років показали, що різні види координаційних проявів людини у фізичному вихованні і спорті досить специфічні, тому доцільно розглянути питання про координаційні здібності з позицій системного підходу і багаторівневої теорії управління рухами у дітей молодшого шкільного віку. Дослідження формування рухової функції дітей – одна з найважливіших проблем педагогічної науки.

Актуальність успішного рішення обумовлена необхідністю виховання здорового всебічно розвиненого підростаючого покоління. Рухова функція виявляється в управлінні дитиною своєю моторикою. Вона забезпечує рухову діяльність, без якої неможливе повноцінне життя дітей та їх нормальний розвиток. До її компонентів відноситься обсяг вмінь та навичок в різних видах рухів, а також рівень розвитку фізичних якостей школяра.

Відомо, що під спритністю розуміють здатність людини чітко виконувати рухи в складних координаційних умовах. Координаційна складність рухових дій служить одним з основних критеріїв спритності.

Таким чином, розвиток спритності повинен йти по шляху підвищення координаційної важкості вправ при обов’язковому дотриманні точності виконання та взаємодії узгодженості елементів руху.

Дослідження проводилися на базі ЗОШ Чернівецької області у ІІ етапи. В них брали участь 58 дітей віком 6-7 років (І експериментальна група – 18 дітей, ІІ експериментальна група – 19, контрольна група – 21 дитини).

Визначення вихідного рівня фізичного розвитку дітей проводився за картами медичного обстеження. Рівень фізичної підготовленості визначався за результатами тестування та контрольних вправ. В якості визначення координованості, спритності, швидкісно-силових якостей використовували результати в стрибках в довжину з місця, біг на 15 м. з місця, біг на 15 м. спиною вперед з місця, човниковий біг 3х5 м., проба Ромберга, утримання палиці на долоні вертикально, пальце-носова проба, „оберти” (де необхідно з закритими очима зробити три оберти навколо вертикальної осі та пройти по прямій), стрибки по точкам, проходження змійкою між трьома фішками в одну та іншу сторону, „Мішень-олівець” (де з вихідного положення, стоячи з 3-х метрів від мішені концентричний круг з шагом 5 см., необхідно було прицілитись олівцем, закрити очі, підійти та влучити в мішень), стрибок в висоту з місця назад через перепону.

Зміст і планування навчального матеріалу були єдині для всіх груп. Різниця була в організації рухового режиму. В І експериментальній групі – заняття проводили в години ранкової гігієнічної гімнастики, а також в час занять з фізичного виховання за розробленою спеціальною програмою підібраних вправ.

Друга експериментальна група займалася за розробленою програмою, в якій за основу були підібрані вправи з акробатики, а також інші вправи на координацію рухів. Перша група займалась на основі загальної методики основної групи фізичної підготовки. Усі досліджувані параметри носили вірогідний характер (Р>0,05).

Після місяця занять за першим та другим варіантом методики можна було відмітити покращення результатів контрольних вправ. Шестирічні діти виконували стрибок в довжину з місця в середньому на 92,36 см., пробігали 15м. за 6,54 с.

В той час, як за ІІ варіантом методики діти стрибали в середньому на 86,79 см., 15 м. пробігали за 6,68 с. Ці результати значно кращі за результати контрольної групи: стрибки з місця – 78,45 см., біг 15 м. – за 7,6 с.

У вправах, пов’язаних з просторовою орієнтацією, урівноважування предметів були отримані більш високі результати. Так, біг спиною вперед 15 м., у тих, хто займався по І варіанту методики – в середньому 14,71 с.; по ІІ варіанту – 15,8 с., а в контрольній групі – 21,45 с.

Майже такі ж результати були в човниковому бігу 3х5 м.: перша група в середньому пробігла за 10,04 с., друга – за 10,43 с., а контрольна – за 13,14 с.

Аналіз проби Ромберга показав, що у тих, хто займався по ІІ методиці, показники були кращими – 13,21 с., по І методиці – 12,0 с., а в контрольній групі – 5,1 с.

Вправи „Повороти” були для дітей найскладнішим координаційним завданням, з яким краще справились діти І групи – 14,5 см., у ІІ групі – 20,36 см., а в контрольній – 27,4 см.

Стрибки по точках (враховувався час виконання) виконувалися в середньому в І групі за 26,6 с., в ІІ групі – 28,8 с., а в контрольній – 31,7 с.

При виконанні вправи утримання мішечку на голові при проходженні змійкою між стійками найкращий результат був у ІІ групи – в середньому 6,36 падінь, у І групи – 8,43, а в контрольній – 10,3 падінь мішечка.

Контрольна вправа „Мішень - олівець” дала наступні результати: І група – 8,43 бали, ІІ група – 7,86 бали, контрольна група – 6,3 бали.

Стрибок вгору назад через перепону виявився одним з найскладніших, що говорить про недостатню увагу до вправ, направлених на рух назад. Найкращий показник був у І групи – 16,29 см., ІІ група – 13,5 см., а найслабкішими були діти контрольної групи – 5,8 см.

Подібна ситуація спостерігалася у дітей 7 років. Тут найяскравішими показниками були:

- біг спиною вперед 15 м.: в І групі – 8,85 с., в ІІ групі – 8,92 с., в контрольній групі – 10,8 с.

- „повороти”: в І групі – 14,1 см., в ІІ групі – 16,15 см., в контрольній – 18,5 см.

- стрибок в гору назад найкраще виконали діти ІІ групи – 28,6 см., І група – 26,46 см., в контрольній – 20,9 см.

Результати виконання контрольних вправ у 7-ти літніх дітей дещо відрізнялися від 6-ти літніх.

- стрибок в довжину з міста: І група в середньому стрибала на 115,5 см., ІІ група – 106,8 см., контрольна – 98,04 см.

- човниковий біг 3х5 м.: найкращий показник був в І групі – 5,42 с., ІІ група – 5,71 с., а найнижчі результати показали діти контрольної групи – 7,1 с.

У дітей, які займаються по першому та другому варіанту методики, статистично достовірні позитивні зміни відмічалися у всіх контрольних вправах – Р<0,01 в той час, як в контрольній групі ці показники змінились незначно – Р>0,05.

Таким чином, проведені нами дослідження дозволили виявити найбільш ефективні вправи для розвитку основних координаційних навичок у дітей 6-7 років. Однак, впровадження їх в методику роботи в загальноовітньому закладі іноді неможливе, так як вони надто важкі для дітей, а для проведення деяких з них взагалі потрібне спеціальне обладнання та високий професійний досвід педагогів.

Аналіз результатів дослідження показав, що як в І так і в ІІ експериментальних групах, де на заняттях використовувались вправи, які формують навички координації руху, показники кращі, ніж в контрольній групі. Подальші дослідження можливі у напрямку вивчення інших проблем формування координації рухів у дітей 6-7 років.