Економічні науки /15 .Державне регулювання економіки

к.н.д.у. Маєвська Н.В.

Макіївський економіко-гуманітарний інститут, Україна

Екологічні ризики в системі державного регулювання економікою

Проблема забезпечення екологічної безпеки є закономірним наслідком змін в навколишньому середовищі, що відбуваються під впливом господарської діяльності людини. На величезних просторах зруйновані природні екосистеми, виснажений озоновий шар, висихають і забруднюються прісні води, деградують землі, зникають види флори і фауни, що призводить до дестабілізації навколишнього середовища та деградації природних екосистем.

Зростання промислово-енергетичного потенціалу, концентрація населення в містах, ріст забруднення навколишнього середовища призвели до різкого збільшення частоти і масштабів техногенних катастроф і стихійних лих у різних районах земної кулі і відповідно до збільшення екологічного ризику, який визначається, як можливість виникнення несприятливих екологічних наслідків, викликаних небезпечними природними або техногенними факторами – факторами ризику [1,2].

Результат розрахунків ризику для природних екосистем виражають різними способами. На практиці найчастіше розраховують екологічний ризик антропогенного забруднення. Для розрахунків цього виду ризику забруднення використовують різні індекси і коефіцієнти. Так, коефіцієнт екологічної небезпеки розраховують за коефіцієнтами забруднення на основі порівняння змісту хімічної речовини з установленим нормативом (ГДК) і обліком небезпеки речовини для даної екосистеми. .Індекс екологічної небезпеки являє собою суму коефіцієнтів екологічної небезпеки для всіх хімічних речовин, при цьому керування ризиком зводиться до пошуку найбільш ефективних шляхів по зменшенню ризику, плануванню заходів для ослаблення наслідків небезпечних явищ і діє безпосередньо в момент виникнення небезпечної ситуації [ 3 ].

У число елементів керування ризиками як природних, так і антропогенних небезпечних явищ входять: зонування території по ступені небезпеки; складання карт ризику; організація господарського освоєння території з урахуванням ризику; регулярний моніторинг небезпечних явищ; адекватне утворення, навчання й інформація населення; спорудження захисних засобів; оперативна протидія небезпечному явищу.

Загальним в аналізі і керуванні ризиками є те, що вони являють собою дві стадії єдиного процесу ухвалення рішення, заснованого на характеристиці ризику і виділенні пріоритетів дій, спрямованих на зведення ризику до мінімуму. Аналіз ризику будується на фундаментальному дослідженні джерел і факторів ризику. Керування ризиком спирається на економічний і соціальний аналізи, а також на правові норми.

Джерелами ризику є промислові аварії, техногенні катастрофи і стихійні лиха. Ризик від природних небезпечних явищ на глобальному рівні, згідно з отриманими даними, характеризується наступними найважливішими тенденціями:

1. У світі немає жодного регіону, де б не відбувалися найбільші природні катаклізми;

2. Загальне число потерпілих від основних видів природних катастроф за 35 років склало 4,4 млрд. людина, тобто число, майже рівне населенню Землі в даний час (6 млрд.);

3. В часі чітко простежується зростання кількості природних катастрофічних явищ, числа жертв і економічних збитків;

4. Знижується захищеність людей і техносфери від природних небезпек;

5. Існує зв'язок між рівнем соціально-економічного розвитку країн і схильністю до природних катастрофічних явищ.

Найбільший соціальний ризик характерний для країн з найбільш низьким економічним рівнем розвитку [ 4 ]. На ці країни приходиться 88% загиблих і 92% потерпілих, що в 5,8 рази більше, ніж у країнах із середнім доходом, і в 45,2 рази більше, ніж у країнах з високим рівнем доходу. У той же час економічні втрати на усунення екологічних наслідків більше в економічно розвинутих країнах.

З метою зменшення наслідків від прояву природних катастроф в Україні розробляються прогнози ризиків від землетрусів, повеней і паводків, які включають регіональні цільові програми по захисту земель і населених пунктів від негативного впливу екологічних факторів природного, а також і техногенного характеру.

При розробці програм широко використовуються методи, експертних оцінок, математичного моделювання та результати моніторингу навколишнього природного середовища. Експертні оцінки застосовуються для дослідження складних проблем, що цілком або частково не піддаються формалізації.

На перше місце в зниженні наслідків від прояву ризиків ставлять підготовленість населення і наявність протидій при погрозах небезпечного явища. Міжнародний досвід показує, що витрати на прогнозування і забезпечення готовності до природних явищ катастрофічного характеру майже в 15 разів менше, ніж витрати на ліквідацію наслідків. В даний час у керуванні глобальною безпекою і зниженням проявів ризиків виділені наступні пріоритети:

1. Вивчення найбільш важливих факторів екологічного ризику, що можуть впливати на життєдіяльність світового співтовариства.

2. Установлення припустимих порогів ризику, порушення яких веде до глобальної загрози життю людини і цивілізації.

3. Розробка підходів для раннього розпізнавання й оцінки небезпеки кожного з компонентів ризику, а також взаємодії між ними.

4. Розширення міжнародного співробітництва, пошук шляхів більш ефективного використання існуючих угод, програм і інститутів для рішення задач глобальної безпеки.

Розміри збитку від катастрофи залежать не тільки від потужності природних сил, що викликали цю катастрофу, але і від людських факторів, таких як методи будівництва, ефективність профілактичних мір, причому ці міри оцінюються на основі багаторічних даних і досвіду їхньої інтерпретації, а також на оцінках прояву попередніх ризиків та їх наслідків.

Незалежним показником готовності господарюючих суб’єктів до вирішення наслідків природних катастроф, негативних екологічних наслідків антропогенних впливів, а також стихійних лих являє собою екологічне страхування. Страхові компанії самостійно прораховують ризик, розробляють рекомендації, можуть пропонувати заходи по зниженню рівнів ризиків або, навпроти, відмовляють в страхуванні, якщо ризик перевищує прийнятний рівень.

Робота в системі керування ризиками припускає поетапне проведення наступних мір: ідентифікація ризиків; аналіз і оцінка ризиків; розробка стратегії і тактики керування ризиками; розробка і здійснення конкретної процедури керування ризиками [ 9]. Традиційно для цього використовуються статистичні методи та спеціальний апарат теорії імовірності.

Ідентифікація ризиків – це процес постійного і систематичного виявлення джерел ризиків, визначення факторів ризиків, їхня класифікація і попередня оцінка прогнозованої значимості різних факторів ризиків для реалізації екологічного проекту.

Аналіз і оцінка ризику проводиться для того, щоб виявити ступінь можливості його виникнення і відповідні кількісні характеристики втрат від його прояву та ліквідації наслідків.

Так, щорічні збитки державі в зв'язку з порушенням на підприємствах норм по охороні праці складає близько 900 млн. грн., що становить більше 1 % від річного ВВП, при загальних витратах на охорону праці більш 1,7 млрд. грн.

Нормативними документами по проектуванню надійності і безпеки технічних систем встановлено рівень ризику загибелі працівників у межах на рік (загибель однієї людини в рік на 1 млн. працюючих), при цьому прийнятний рівень ризику психологічних факторів (людський фактор) на три-чотири порядки нижче надійності технічних засобів і знаходиться в межах (загибель однієї людини в рік з 100-1000) [ 6].

Загальна імовірність безпеки життєдіяльності, тобто рівень професійного ризику знаходиться в межах , що дає змогу визначити - для підвищення безпеки життєдіяльності необхідно максимально використовувати вплив на людський фактор, надійність якого приблизно дорівнює 0,7.

Питання безпеки праці на виробництві повинні враховувати його специфіку й умови праці. Механізація й інтенсифікація виробничих процесів у шахтах супроводжується високим пилоутворенням, що обумовлює захворювання легенів шахтарів (пневмоконіоз) [7]. Для боротьби з пилом як виробничою шкідливістю на шахтах застосовується комплекс заходів, що включає попереднє зволоження вугільного масиву, зрошення і пилевідсос при роботі машин та механізмів, водяні завіси й ін. Разом з тим, застосування всього комплексу мір боротьби з пилом не забезпечує зниження запилення повітря до гранично припустимих концентрацій внаслідок наступних причин:

- недостатнім випуском необхідного устаткування і засобів пилеподавлення й оснащення ними підприємств вугільної промисловості;

- недотриманням підприємствами оптимальних режимів пилеподавлення при здійсненні протипилевих заходів;

- відсутністю ефективних рішень по очищенню шахтної води від механічних і хіміко-біологічних домішок і ін.

Статистичний аналіз захворювань шахтарів, прогнозна оцінка імовірності захворювання пневмоконіозом показують, що 28% гірників захворюють до досягнення ними 50 – річного віку, якщо вони працюють в шахті з 24 років. У цій ситуації адміністрація шахти повинна сплачувати захворілим робітникам компенсацію у виді регресивних позовів і крім того, вона несе додаткові витрати на підготовку нових робітників, що інтенсивно впливає на економічний стан підприємства, особливо за умов їх приватизації. Впровадження нормативних вимог до забезпечення раціональної організації виробництва, розробки заходів щодо поліпшення умов праці і визнання обґрунтованих витрат на їхнє проведення, дозволяють знизити ризик захворювання по пиловому фактору.

Вищенаведене дозволяє визначити необхідність вироблення наукового підходу розробки стратегії управління ризиками у виді взаємозалежних між собою процесів підготовки, обґрунтування, прийняття, введення рішення в дію.

Роботи з оцінки ризиків та їх управління являють собою нову сферу діяльності суспільства. Недостатньо вивченими залишаються питання комбінованих ефектів впливу забруднюючих речовин у функції фактору часу на екосистему в цілому і на різні її елементи, у тому числі на людину (неможливість забезпечення повної безпеки екосистеми від забруднюючих речовин, які залишаються в навколишньому середовищі; імовірність генетичних відхилень у майбутніх поколінь; частота захворювання нинішнього покоління внаслідок забруднення довкілля; залежність між дозою радіаційного випромінювання і ризиком для здоров’я та інше).

При обмежених фінансових і матеріально-технічних ресурсах, реалізація робіт з оцінки та управління ризиками стане можливою тільки у випадку виділення їх, як пріоритетних цілей за умов конкретизації засобів їх досягнення. Критеріями пріоритетності у вирішенні екологічних проблем вважаються: рівні ризиків внаслідок прояву небезпеки нанесення шкоди здоров'ю населення; небезпеки дестабілізації навколишнього середовища; небезпеки нанесення матеріального збитку; сукупної небезпеки.

Висновки:

1. Екологічні ризики природного характеру, які супроводжуються катастрофічним впливом на економічний та соціальний стан суспільства вимагають попереднього забезпечення можливості їх запобігання та зменшення інтенсивності впливу на навколишнє природне середовище на рівні держави.

2. Визначення екологічних ризиків техногенної діяльності та імовірність їх прояву з екологічними та економічними наслідками повинно встановлюватися та контролюватися державними органами управління з охорони навколишнього середовища за умов мотивації суб’єктів господарської діяльності до збереження довкілля.

3. Екологічні ризики та суттєвість їх імовірного впливу на навколишнє середовище повинні визначатися за умов фактору часу з відповідною можливістю їх компенсації як за рахунок підприємства, так і за змішаною формою відповідальності разом з державою.

Література

1. Гірусов Е.В. і ін. Екологія й економіка природокористування: Підручник для вузів/ Під ред. проф. Е.В. Гірусова.– М.:Закон і право, ЮНИТИ, 1998.–455с.

2. Экологический менеджмент / Н.В.Пахомова, А.Эндрес, К.Рихтер. – СПб.; Питер, 2003. – 544 с.

3. Екологічне право України: Підручник / А.Л.Гетьман, М.В.Шульга, В.К.Попов та ін. – Харків; Право¸2005. – 382 с.

4. Хоружая Т.А. Оцінка екологічної небезпеки. – М.: «Книга сервіс», 2002. – 208с.

5. Маєвська Н.В. Механізми державного управління екологізацією надрокористування у вугільній промисловості України: Автореф. дис. канд. наук з держ. управ. 25.00.02/ Донецький державний університет управління. – Донецьк. – 2007. – 20 с.

6. Носків В.И., Гнатович Н.В. Облік психофізичних якостей особистості для забезпечення безпечної життєдіяльності. Матеріали регіональної науково-практичної конференції «Екологія і безпека життєдіяльності: інноваційні процеси в науці, технологіях і утворенні». – Макіївка-Донбас, 2001. – Вид.-во БСГ, с. 37-40.

7. Ревва К.Г., Маевская Н.В. Обґрунтування витрат на безпечні умови праці. Матеріали регіональної науково-практичної конференції «Екологія і безпека життєдіяльності: інноваційні процеси в науці, технологіях і утворенні». – Макіївка-Донбас, 2001. – Вид-во БСГ, с.131-134.

Домашня адреса: 86108, Україна, Донецька область

м. Макіївка, вул. Лихачова – 60, МакНДІ, буд.2, кв. 9

Маєвська Наталія Валеріївна

тел. дом. (80623) 22-22-58

моб. 8050-594-17-01