Політологія / 3 Теорія політичних систем

К. політ. н., доцент Скомаровський В.О.

Європейський Університет Уманська філія

ДЕЯКІ ДУМКИ ДО “ТЕОРІЇ СПРАВЕДЛИВОСТІ” ДЖОНА РОЛЗА

Питання про людські права і принципи справедливості особливо привернули до себе увагу після другої світової війни. Вагомий внесок в обговоренні цих питань вніс американський філософ Джон Ролз. В книзі “Теорія справедливості” з новою силою Ролз порушує принципові питання щодо розуміння прав, утвердження справедливості і справедливого розподілу. Одна із проблем теорій про “людські права” і “справедливість” полягає в тому, що вони часто формулюють принципи, які суперечать один одному. Так, якщо виходити із утилітаристського принципу “як можна більше щастя для найбільшого числа людей”, можна легко увійти в конфлікт з приципом кожної окремої людської особистості. Чи правильно буде чинити несправедливу дію (наприклад, покарати невинну людину), якщо вона гарантувала можливе щастя або користь для найбільшого числа людей? Якщо відповідь на це питання буде негативна, то виникає потреба розглянути також і інші принципи. Проте і вони можуть прийти у конфлікт з нашими “моральними інтуїціями”. Ролз спробував дати відповідь на поставлені питання і цим самим привернув увагу широкого загалу дослідників, яка не вщухає до сьогодення. Особливо гостро ця проблема постала для держав молодих демократій.

Ролз бажав пояснити принципи справедливості притаманні сучасній ліберальній демократії не з принципів утилітаризму, а суспільного договору. “ Я не вірю, – переконував Ролз, – в здатність утилітаризму забезпечити задовільне витлумачення основних прав і свобод громадян, як вільних і рівноправних осіб… Я удався до загальнішого й абстрактнішого подання ідеї суспільного договору, виходячи на неї через ідею первісної позиції” [1, с. 12]. В своїй “Теорії справедливості” Ролз намагається показати, що існують певні принципи справедливості які б могла обрати кожна розумна людина. Методологічно Ролз здійснює свого роду мислимий експеримент. Якщо б ви не знали своєї національності, свій освітній, соціальний і політичного статус, свою стать, клас, чи расу до яких можливо належите, то яку форму суспільства ви б обрали? Якщо б ви опинились в суспільстві, в якому вам не відоме ваше положення і місце, то які принципи справедливості ви обрали б для цього суспільства? Цей мислимий експеримент в якому людина повинна обирати принцип справедливості для суспільства, не знаючи, ким би вона була в цьому суспільстві і яке місце посіла, Ролз називає вихідним положенням. Сенс цього розумового експерименту полягає в тому, щоб знайти такі принципи для справедливості соціального порядку, з яким би погодились всі розумні люди. Інакше кажучи, суть експерименту полягає в універсалізації шляхом гіпотетичної зміни ролей.

Згідно Ролзу, ми можемо очікувати, що розумна людина, яка знаходиться у “вихідному положенні” і, відповідно, не усвідомлює свою природну обдарованість, і власні ресурси, обов’язково зробить вибір на користь ліберальних політичних прав. Ніхто при таких умовах не обрав би суспільство без політичної свободи. Крім того, Ролз говорить, що розумна людина у “вихідному положенні” обрала б суспільство, де матеріально уражені індивіди ніколи не були б віддані в жертву за ради переваг людей, що живуть в кращих матеріальних умовах. “Природною тут видається та відповідь, що на рівну справедливість, мають право якраз моральні особи” [1, с. 682]. Така людина, на думку Ролза, вчинила б згідно утилітаристським розрахункам щодо забезпечення найбільш можливого добробуту для найбільшого числа людей, до того ж так, щоб не було підстав хвилюватись за людей, які живуть в самих поганих умовах. Цей вибір пояснюється тим, що розумна людина сама може опинитися серед тих, що живуть у найгірших умовах. Вимога захисту таких людей називається принципом несхожості. “У поясненні базових свобод, – пише Ролз, – … соціальні та економічні нерівності повинні задовольняти дві умови. По-перше, вони мають стосуватися становища і посад, доступних для всіх за умов чесної рівності можливостей; і, по-друге, вони мають бути якнайкорисніші для найменш забезпечених членів суспільства” [2, с. 193].

Таким чином, коли йдеться мова про справедливість, повинні бути прийняті до уваги як політичні права, так і забезпечення базисного благополуччя кожної людини. Мислимий експеримент з так званим вихідним положенням подає критерій для нормативного узагальнення. Він говорить нам, як ми повинні діяти, щоб вияснити, чи є норма загально значимою. З цієї точки зору можна говорити про цей критерій як “метанорму”.

Ролз намагався уникнути деяких проблем моральної філософії. Наприклад, він не хоче обґрунтовувати мораль в традиційному смислі. Філософські проблеми обґрунтування моралі пов’язані з питанням, як можливі істинні або неправдиві моральні твердження? Якщо, наприклад, не існує ніяких моральних фактів, то моральне твердження не може відповідати “фактам”. Ролз реалізує інший підхід, який ґрунтується на ідеї теоретичного узгодження, а саме: моральні принципи вважаються обґрунтованими, якщо вони добре узгоджуються з іншими точками зору і думками. Моральна теорія може бути сильною, якщо вона добре узгоджується моральними інтуїціями і теоріями про людину. В цьому питанні Ролз стоїть на позиціях Канта (не теорія повинна узгоджуватися з об’єктивною дійсністю, а об’єктивна дійсність з теорією). Тому зрозуміло, чому Ролз не робить акцент на тому, яким повинно бути середовище, а говорить у своїй “Теорії справедливості” про абстрактну розумну людину, яка від природи, в силу своєї розумності буде обирати справедливість.

Відомо, що людина розумною не народжується, а нею стає. Для цього повинні бути відповідні умови. Розум автоматично не робить людину справедливою. Категорія справедливості осягається людством в історико-практичному і теоретичному досвіді. Якщо людина характеризується за своєю суттю культурною, розумною, вільною, творчою, але ці якості вона формує у певному соціальному середовищі, то, на нашу, думку питання повинно стояти таким чином: яке соціальне середовище сприяє, чи не сприяє розвитку саме таких сутнісних сил людини? І чи кожний громадянин має рівні можливості на рівні досягнутих суспільних вимог формувати такі сутнісні сили? Яка політична форма правління і політичний режим сприяють розвитку такому середовищу і таке інше.

Якість людини і якість соціального середовища формуються у тісній взаємодії. Досконала людина не падає з неба, а виховується на землі у культурному просторі, з всіма його обмеженими і безмежними можливостями. І на останок хочу послатися на висловлювання лауреата Нобелівської премії в галузі гуманітарних наук Ф.А. Гаєка: “Вільне і справедливе суспільство не буде самодостатнім і не функціонуватиме, якщо його члени не сприйматимуть як належне те, що кожен індивід займає таке становище, яке є наслідком його діяльності, визнаючи це і щодо своєї власної діяльності” [3, с. 77].

Література:

1. Ролз, Джон Теорія справедливості / Пер. з англ. О.Мокровольський: – К: Вид-во Соломії Павличко “Основи”, 2001. – 822 с

2. Ролз, Джон Політичний лібералізм / Сучасна політична філософія: Антологія / Пер. з англ. – Упряд. Я.Кіш. – К.: Основи, 1998. – 575 с.

3. Гаєк Ф.А. Конституція свободи / Пер. з англ. Мирослави Олійник та Андрія Королишина. – Львів: Літопис, 2002. – 556 с.