Волошенко
В.О.
Донбаська
національна академія будівництва та архітектури
Соціокультурні
та історичні чинники соціально-економічного розвитку міст як предмет
міждисциплінарних досліджень
З позицій властивої
сучасним науковим пошукам методологічної еклектики феномен міста має не тільки
фізичний вимір, але й соціальний, культурний, історичний, економічний – на
сьогодні навряд чи можна говорити про якесь універсальне визначення «міста»,
цей термін має власні трактування у
кожній з дисциплін, дотичних до його розгляду. Так само міждисциплінарним
предметом вивчення є й питання соціокультурних та історичних чинників
соціально-економічного розвитку міст.
Фахівці з економіки
міста та міського господарства підкреслюють значення цих чинників у зв’язку з
поняттям «міського господарства»; у
ході розгляду питань ролі ринкових сил у розвитку міст (із наведенням
конкретних історичних прикладів появи міст в залежності від особливостей соціально-економічного
розвитку); стратегічного планування міста та соціально-економічного розвитку
міського господарчого комплексу. Ця тема підіймається й при аналізі історії урбанізації з виділенням історичних типів,
функцій та специфіки міст у різні історичні періоди [1].
Урбанізаційні процеси
також є об’єктом зацікавлень спеціалістів з містобудівництва, соціологів та
культурологів. Містобудівники
висвітлюють урбаністичні концепції з огляду на питання розселення мешканців та
планування плануванням міст, пов’язуючи ці процеси із характером, формою та
інтенсивністю забудови; визначають функції міст, соціальні, етнокультурні та політичні процеси, що
зумовили формування майбутніх міст [2].
Для культурологів
урбанізація є процесом перетворення міста у найвагоміший осередок проживання
людей і центр зосередження та обміну культурних цінностей, утворення штучного
середовища, протилежного природі. Відповідно до центру вивчення потрапляє
культурна динаміка як поліфонія ціннісно значущих норм буття людської
спільноти, способів її життя, смислів і структури картин світу; увага
привертається до смислів, втілених у результати культурної діяльності людства,
які відображають неповторний соціально-культурний досвід існування спільноти,
зокрема й у межах міського простору. У рамках культурологічного підходу виникає
зацікавленість темами культурної еволюції; ролі цивілізаційних та
глобалізаційних чинників у розвитку міст; взаємодії культури та людини в
контексті соціально-економічного розвитку; культурних ідентичностей у міському
просторі; культури підприємництва; соціокультурних рис становлення форм
соціальної організації і владних структур у містах; технічної складової
культури та її місця у перспективі
майбутнього людства тощо [3].
Соціологи, окрім
історичних аспектів урбанізації, розглядають проблеми територіального та
просторового виміру міста; міської нерівності та сегрегації міського простору;
соціокультурних компонентів управлінської діяльності та соціокультурних змін у
місті тощо [4].
Історичні чинники
соціально-економічного розвитку міста, за визначенням, є предметом зацікавлень історичної науки.
Дослідження активізувались у ХХ ст. у межах уваги «соціальних істориків» до
вивчення суспільних структур та процесів. Зокрема, у 50-60-тих роках ХХ ст.
була вироблена й досі популярна теорія «модернізації», основним концептом якої
є бачення змісту історичного розвитку в переході від традиційного (аграрного)
до модерного (індустріального) суспільства з усіма соціальними, політичними,
економічними й культурними наслідками (головними з них є промисловість, місто,
ринок, демократія, культурний плюралізм). У другій половині ХХ ст. – на початку
ХХІ ст., з подрібненням об’єктів історичного дослідження, відбулася поступова
відмова від пошуку соціальних закономірностей і надання переваги
фрагментованому опису окремих явищ з особливою увагою до їх переломлення в
індивідуальній і колективній свідомості. Для сформульованої нової парадигми
історичного пізнання, що отримала назву «нової історичної науки», стало
характерним розбиття дослідників на різні напрями й течії й залучення ними до
свого пізнавального арсеналу теорій та методів інших соціальних, гуманітарних і
природничих наук. У т.ч. виникли «нова економічна історія» та «нова соціальна
історія», серед відгалужень останньої – «нова міська історія», «нова робітнича
історія» тощо. У їхньому річищі вивчаються соціальні структури в усіх
їх життєвих проявах. У той же час соціокультурні чинники розвитку міст
знаходять відображення у дослідженнях сфери свідомості та культурних проявів,
здійснюваних у межах культурно-антропологічної історії – «історії ментальностей», «цінісних
орієнтацій», «взірців діяльності», феноменів людських бажань та прагнень тощо
[5, с.47-56].
Багатовекторність досліджень різних аспектів історії міста в Україні,
зокрема, підтримується створеним з 2004 р. у м. Львові Центром міської історії
Центрально-Східної Європи, який виказує сприяння усестороннім та інноваційним
дослідженням історії міста із застосуванням підходів гуманітарних та
соціально-наукових дисциплін (антропології, соціології, мистецтвознавства,
літератури, психології тощо). Кредо Центру –
дотримання у своїй академічній та культурній діяльності принципів
відкритості до нових поглядів, толерантності до відмінності, тематичної
достовірності і релевантності інтерпретації. Однією з цілей заснування
Центру є формування міждисциплінарних
міських студій у Центрально-Східній
Європі через міжнародну співпрацю з іншими науковими інституціями; у бібліотеці
представлений широкий спектр видань з
історії міста [6].
Отже, проблема
соціокультурних та історичних чинників соціально-економічного розвитку міст як
предмет міждисциплінарних досліджень характеризується багатоманітністю та різнорідністю підходів до її розв’язання,
створюючи широке поле для інтерпретацій отриманих результатів.
Література:
1.
Богачов С.В. Економіка місцевого господарства: Навчальний посібник. – Макіївка,
2011; О’Салливан
А. Экономика города. – 4-е изд.: Пер. с англ. – М., 2002; Місто
та економіка (або місцевий економічний розвиток). Посібник для працівників
органів місцевого самоврядування. – К., 2003; Теоретичні основи міської
політики: Навч. посіб. / Дробишевська Т.В., Стоян О.В., Гудименко Н.М.; за заг. ред. докт. екон. наук С.В.Богачова.
– Макіївка, 2007 та ін.
2. Лазарев А.Г., Шеина
С.Г., Лазарев А.А., Лазарев Е.Г. Основы градостроительства. – Ростов-на-Дону,
2004; Островский В. Современное градостроительство: Пер. с пол. / Под ред. В.В.
Владимирова. – М., 1979 та ін.
3. Культурологія:
українська і зарубіжна культура: Навч. посіб. / М.М.Закович, І.А.Зязюн,
О.М.Семашко та ін.; За ред. М.М.Заковича. – 2-ге вид., стер. – К., 2006;
Культурологія: Навч. посібник для студентів вищиї навчальних закладів. – 3-тє
вид. / За заг. ред. проф. В.М.Пічі. – Львів, 2009; Культурологія: Навч. посіб.
для студ. вищ. навч. закл. / Упоряд.: О.І.Погорілий, М.А.Собуцький. – 2-ге вид.
– К., 2005; Алексеенко И.Р., Кейсевич Л.В. Последняя цивилизация? Человек.
Общество. Природа. – К., 1997; Бублер В.С. Цивилизация и культура. – М., 1993;
Ерасов Б.С. Социальная культурология. В. 2 ч. – М., 1999; Людина і культура в
умовах глобалізації: Зб. наук. статей. – К., 2003 та ін.
4. Соціологія міста:
навч. посіб. / Л.В.Малес, В.В. Середа, М.О.Соболевська, Ю.Г. Сорока та ін.; за
заг. ред. О.К.Міхеєвої. – Донецьк, 2010; Вагин В.В. Городская социология. – М.,
2000; Вагин В. Город как объект управления: основные концепции принятия политических решений в городах.
Современные города как объекты изучения политических наук // Социология города [Электр. ресурс]. – Режим
доступа: www.gumer.info/bibliotek_Buks/Sociolog/Vagin/; Матяш С. Человек
в городе . – К, 1990; Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу
сучасного суспільства: [зб. наук. праць]. – Х., 2007 та ін.
5. Зашкільняк Л. Сучасна
світова історіографія: Посібник для студентів історичних спеціальностей
університетів. – Львів, 2007.
6. [Електронний ресурс].
– Режим доступу: www.lvivcenter.org/uk/mission/