Педагогические науки/2. Проблемы подготовки специалистов

Зеленський Р. М. 

Коледж національного фармацевтичного університету (Україна, м. Харків)

Місце і роль позааудиторної фізкультурно-оздоровчої роботи в системі діяльності ВНЗ

Як відомо, для успішної реалізації обраної професії, випускникам ВНЗ, крім знань, умінь, навичок, особистісних і професійних якостей, необхідно мати міцне здоров’я та достатню фізичну підготовленість.

Утім, студентські роки характеризуються величезною інтелектуальною, фізичною й психічною напругою. Навчальне навантаження, жорсткий режим, невміння організувати себе й самостійно вирішувати численні побутові питання, низька рухова активність негативно позначаються як на самопочутті, так і стані здоров'я в цілому. Це підтверджують і статистичні дані. Зокрема, згідно із соціологічними дослідженнями Державного комітету України з питань фізичної культури і спорту відхилення у стані здоров’я мають 90% студентів, 50% - відзначають незадовільний рівень фізичної підготовленості, 18% - не можуть займатися фізичними вправами через захворювання [2].

Обов’язкові аудиторні заняття з фізичного виховання, передбачені навчальним планом, можуть компенсувати лише 20-25% необхідного добового обсягу рухів, чого недостатньо для нормального фізичного розвитку і рухової підготовленості студентів. Для підтримки високої працездатності організму потрібна щодення м’язова робота.

Вивчення психолого-педагогічної, медичної, спеціальної літератури, а також власний практичний досвід переконує в тому, що важливу роль у цьому процесі відіграє позааудиторна фізкультурно-оздоровча робота. Науковці визначають позааудиторну роботу як «систему дій у вільний від обов’язкового навчання час, що ґрунтуються на добровільних засадах» (В. Лозова); «систему справ, організованих поза межами занять, і спрямованих на формування в студентів певного досвіду поведінки, навичок і звичок з метою виховання в них почуттів, особистісних якостей, особливостей, характеристик» (Р. Вайнола); «систему взаємопов’язаних заходів і дій педагогів та вихованців з метою самовизначення, самовираження, самоорганізації останніх» (Ж. Петрочко).

У контексті зазначеного, позааудиторна фізкультурно-оздоровча робота у ВНЗ має бути спрямована на вирішення таких взаємопов’язаних завдань: зміцнення здоров’я, загартування, підвищення працездатності студентської молоді; розвиток і корекцію фізичних і рухових можливостей; формування звички здорового способу життя, позитивного ставлення до фізичної культури і спорту; сприяння засвоєнню необхідного мінімуму знань у галузі гігієни, медицини, фізичної культури і спорту; розвиток емоційно-вольової сфери, морально-вольових якостей; розширення комунікативних можливостей студентів у процесі занять фізичними вправами, іграми, спортом; виховання потреби в систематичних заняттях фізичними вправами тощо [1].

Важливою умовою ефективності позааудиторної фізкультурно-оздоровчої роботи в межах ВНЗ є вибір форм занять фізичними вправами, які узгоджуються з функціональними і руховими можливостями студентів, як-от:

- «День здоров’я» (активний відпочинок на свіжому повітрі з виконанням фізичних вправ, кросовий біг з доланням перешкод, спортивні змагання за спрощеними правилами);

- туристські походи;

- змагання з орієнтування на місцевості;

- масові фізкультурно-оздоровчі заходи з елементами естетичного та розважального характеру (спортивні вечори, конкурси, вікторини, показові виступи кращих спортсменів, спортивно-розважальні свята «Веселі старти», «Ну-мо, хлопці» тощо);

- спортивні змагання;

- літні та зимові універсади, спартакіади, студентські ігри;

- матчеві зустрічі;

- участь у заняттях спортивних секцій з різних видів спорту, групах загальної фізичної підготовки, групах лікувальної фізкультури та фізичної реабілітації;

- самостійні вправи в режимі дня;

- гігієнічні й за гартувальні процедури тощо.

Зауважимо, що в контексті реалізації названих форм доцільно знайомити студентів з історією фізичної культури і спорту, основами фізичної підготовки козаків Запорізької Січі, січових стрільців, пластунів, видатних спортсменів радянської епохи та сучасності. Це сприятиме формуванню у студентської молоді гордості за свою державу, своїх предків, позитивної мотивації щодо систематичних занять фізкультурно-оздоровчими вправами та звички до здорового способу життя.

Позааудиторна фізкультурно-оздоровча робота у ВНЗ має носити не разовий характер, а підлягати плануванню. При цьому слід дотримуватися таких вимог: урізноманітнення форм занять; внесення елементів новизни у заняття фізичними вправами (заняття на природі, з музичним супроводом, нетрадиційні методики); здійснення індивідуального підходу до кожного, хто займається оздоровчою та лікувальною фізичною культурою; проведення роз’яснювально-освітньої роботи; ознайомлення з способами самоконтролю за станом власного здоров’я; запровадження відповідних заохочень та громадської підтримки [3].

Отже, лише раціональне поєднання навчальних занять з фізичного виховання та різноманітних форм позааудиторної фізкультурно-оздоровчої роботи здатне компенсувати недостатню рухову активність студентів під час навчання у ВНЗ, сприяти фізичній підготовленості та зміцненню їхнього здоров’я.

Література:

1. Леонов О. До проблеми покращення фізкультурно-оздоровчої і спортивно-масової роботи у ВНЗ / О. Леонов // Освіта і управління. – 2004.- Т.7. - №2. – С. 161-164.

2. Основні показники розвитку фізичної культури і спорту в Україні за 1999 р. // Зб. стат показників. – К., 2000. – 132 с.

3. Физическая культура и здоровье : Монография / сост. А.В. Лотоненко, Г.Р. Гостев, С.Р. Гостева, О.А. Грирорьв. – М. : Еврошкола, 2008. – 450 с.