Економіка/Економіка підприємства

Ткачук Л.В, к.е.н. Богацька Н.М

Вінницький торговельний - економічний інститут КНТЕУ

Прибуток як основне джерело інвестування підприємницьких структур

В статті розглядається прибуток як основне джерело інвестуванні підприємств та основа ухвалення інвестиційного рішення.

В сучасній системі господарювання основними із джерел інвестування підприємства є прибуток.

Прибуток розглядається з двох позицій: як прибуток отриманий у результаті виробництва та реалізації продукції (послуг); як прибуток у вигляді відсотків (дивідендів), отриманих від придбання (векселів) цінних паперів.

Фактори, що формують прибуток і функції, які він виконує, взаємопов’язані, взаємозалежні. Формуючи прибуток, вони впливають на інвестиційний процес і є його складовими.

Інноваційно – інвестиційний процес сприяє поліпшенню умов праці, механізації та автоматизації трудомістких процесів, підвищенню професіоналізму , якісному управлінню, заохочує інноваційні ідеї.

На основі системного аналізу інвестеційно – інноваційної діяльності підприємства визначають його ринкові можливості. Приріст прибутку в основному забезпечується за рахунок: випуску нової продукції , нових ринків збуту підвищення продуктивності праці.

Метою дослідження є визначення підходу обґрунтування прибутку, як основного джерела інвестування підприємницьких структур .

В менеджменті існує теорія згідно якої підприємство порівнюється з організмом. За якою для організму і для підприємства головні цілі діяльності формуються в термінах виживання і розвиток.

Прибуток формується з киснем, який необхідний для підтримання життєдіяльності живого організму. Але отримання кисню людина не ставить як ціль своєї діяльності. Звідси максимізація прибутку – не ціль, а умова досягнення цілі жити та розвиватися.

Фактори, що формують прибуток впливають на інвестиційний процес і є його складовими.

Роль прибутку в ухваленні інвестиційного рішення залежить від його видів: короткостроковий очікуваний прибуток – це повне самофінансування , швидкісне здійснення інвестицій. Інвестиційні вкладення означають розширення діяльності підприємства: будівництво, оновлення техніки, устаткування і т.д.

В основному інвестування передбачає довгострокові вкладення, тому наступний вид прибутку – довгостроковий очікуваний прибуток. Він пов’язаний з цілю виробництва товару. У розвинених країнах єдиним можливим критерієм інвестиційних процесів є одержання максимального прибутку (у коротко-, середньо- та довгостроковому планах). Для інвестування можуть використовуватись довгострокові кредити у формі інвестиційного лізингу.

Наприклад, інвестиційний лізинг вигідний сільськогосподарським виробникам які не мають необхідних нових технічних засобів, устаткування, що його можна було б взяти в оренду навіть на час виконання сезонних робіт.

Основу структури джерел інвестування підприємств становлять форми власності і господарювання. З появою нових форм підприємства дістають додаткові кошти від продажу цінних паперів, пайових внесків фізичних та юридичних осіб.

Приватним інвестором може бути населення країни, його засоби, у розвинених країнах це джерело відіграє значну економічну роль. Завдання держави у сфері інвестицій пов’язане із з ефективним використанням коштів населення, насамперед із довірою населення до коштів як засобу нагромадження. Це потребує індексації внесків, підвищення заробітної плати, що сприятиме активізації інвестиційного процесу, оскільки підвищиться платоспроможність населення, стабілізується виробнича діяльність.

При ухваленні інвестиційного рішення враховуються умови та стабільність політичної та економічної обстановки. Кожен інвестор прагне стабілізувати прибутковість в умовах ризику і невизначеності прибутку.

Отже, самофінансування як процес ухвалення інвестиційного рішення має першочергове значення .В умовах ринкової економіки основними суб’єктами інвестування є економічно не залежні від держави інвестори. Їхня діяльність зводиться до різнобічної оцінки факторів та тенденцій, що визначають вибір інвестиційного рішення . Важливими факторами прийняття будь-якого інвестиційного рішення мають бути:

· інвестиційна привабливість;

· добровільність вкладень, тобто самостійний вибір об’єкта інвестування;

· розмір одержання доходів залежно від ризиків;

· економічна ефективність вкладених коштів залежно від зацікавленості у результатах інвестиційної діяльності “суб’єкта” та “об’єкта” процесу.

Список використаної літератури:

1. С.О.Грушкевич “Прибуток як основне джерело інвестування підприємницьких структур//Актуальні проблеми економіки №8 2006р.

2. Е.Ященко “Прибыль как критерий эффективности функционирования предприятия”// Економіст№8 2005р.

3. А.Шмигаль “Финансовые методы повышения прибыльности бизнеса”// Справочник экономиста №11 2006р.

4. В.В.Рязанцева “Аналіз формування та використання прибутку підприємства”// Статистика України 2007р.№8