СТРАТЕГІЧНЕ УПРАВЛІННЯ ГОТЕЛЬНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ

B умовах жорсткої конкурентної боротьби і швидко змінюваної ситуації на ринку послуг, кожне готельне підприємство повинно не тільки концентрувати увагу на внутрішньому стані справ, але і виробляти довгострокову стратегію поведінки, яка б дозволяла йому встигати за змінами, які відбуваються навколо. В минулому немало підприємств індустрії гостинності могли успішно функціонувати, звертаючи увагу в основному на повсякденну роботу, на внутрішні проблеми, пов’язані з підвищенням ефективності використання номерного фонду в поточній діяльності. Сьогодні ж, хоча і не знімається задача раціонального використання потенціалу в поточній діяльності, особливо важливим стає здійснення такого управління, яке забезпечує адаптацію підприємства до швидко змінюваних умов на ринку послуг. Стратегічне управління в індустрії гостинності базується на загальних принципах і положеннях які мають місце в інших галузях економіки, проте відрізняється рядом особливостей в реалізації окремих стратегій.

Над дослідженням цієї теми працювали вітчизняні науковці О.Віханський [3], С.А. Кузнєцова[6], В.Д. Маркова[6], С. Фронтін [10], І. Ансофф [1], та інші, а також зарубіжні вчені К. Боумен [2], В. Кінг, Д. Кліланд[4], Н. Мак’явеллі [5], М.Портер [8], Сун-Цзи [9], А. Чандлер [12], Дж. О’Шонессі [7] та багато інших.

В. Кінг і Д. Кліланд визначають стратегію як „загальний напрямок, на якому слід шукати шляхів досягнення цілей” [4,с.43]. О.Віханський дає більш розгорнуте тлумачення: „Стратегія – це довгостроковий якісно визначений напрямок розвитку організації, який стосується сфери, засобів і форми її діяльності, системи взаємовідносин всередині організації, а також позиції організації в зовнішньому середовищі, що приводить організацію до її цілей” [3, с. 7 – 8]. А. Чандлер включає до стратегії й процеси планування, яке визначає шляхи досягнення стратегічних цілей: „Стратегія – це визначення основних довгострокових цілей підприємства, курсу дій і розподілу ресурсів, необхідних для досягнення мети” [12, с. 28].

На думку таких науковців як В.Д. Маркова та С.А. Кузнєцова сутність стратегічного управління полягає у відповіді на три дуже важливих, для підприємства, питання: 1) В якому положенні підприємство знаходиться в теперішній час? 2) В якому положенні воно б хотіло знаходитись через три, п’ять, десять років? 3) Яким способом досягти бажаного положення? [6, c. 47].

Виходячи з такого розмаїття визначень, можна дійти певних висновків. Стратегія – це детальний, всебічний, комплексний план, набір дій та рішень для досягнення мети підприємства, що розробляється та приймається керівництвом. А стратегічне управління, в свою чергу, – це реалізація концепції, в якій поєднуються цільовий та інтегральний підходи до діяльності організації, що дає можливість встановлювати цілі розвитку, порівнювати їх з наявними можливостями (потенціалом) організації та приводити їх у відповідність шляхом розробки та реалізації системи стратегій. Концепція стратегічного управління лежить в основі стратегічного мислення[11, c. 78].

Реалізація концепції стратегічного управління організацією можлива лише тоді, коли організація є стратегічно орієнтованою. Стратегічно орієнтована організація – це така організація, в якій персонал має стратегічне мислення, застосовується система стратегічного планування, що дає змогу розробляти та використовувати інтегровану систему стратегічних планів, і поточна, повсякденна діяльність, підпорядкована досягненню поставлених стратегічних цілей. До переваг стратегічно орієнтованих організацій відносять:

- зменшення до мінімуму негативних наслідків змін, що відбуваються, а також факторів «невизначеності майбутнього».

- можливість враховувати об’єктивні (зовнішні та внутрішні) фактори, що формують зміни, зосередитись на вивченні цих факторів; сформувати відповідні інформаційні банки.

- можливість отримати необхідну базу для прийняття стратегічних і тактичних рішень.

- полегшити роботу по забезпеченню довго- та короткострокової ефективності та прибутковості.

- можливість зробити організацію більш керованою, оскільки за наявності системи стратегічних планів є змога порівнювати досягнуті результати з поставленими цілями, конкретизованими у вигляді планових завдань.

- можливість встановлення системи стимулювання для розвитку гнучкості та пристосованості організації та окремих її підсистем до змін.

- забезпечення динамічності змін через прискорення практичних дій щодо реалізації стратегічних планів на основі відповідної системи регулювання, контролю та аналізу.

- створення виробничого потенціалу та системи зовнішніх зв’язків, що є сприйнятливими до змін і дають можливість досягти майбутніх цілей.

- реалізація зазначених принципів дає змогу побудувати обґрунтовану послідовність дій щодо реалізації концепції та формування системи стратегічного управління.

Щоб досягти успіху і прибутку на ринку послуг підприємство сфери гостинності має бути конкурентноспроможним. Існує декілька груп еталонних стратегій розвитку бізнесу, це такі як: стратегії концентрованого росту, стратегіями інтегрованого росту, стратегії диверсифікованого росту, та стратегії скорочення.

Вибір стратегії і її виконання являються основними аспектами стратегічного управління. Вибір стратегії залежить від ситуації, в якій знаходиться організація. Для вибору або розробки стратегії кожне готельне підприємство повинно знати свої сильні і, особливо, слабкі сторони. Незамінним для аналізу і оцінки потенціалу підприємства являється бенчмаркінг, як багатокритерійний і об’єктивний аналіз ресурсів та потенціалу підприємства, в процесі якого проводиться порівняння підприємства та його окремих підрозділів з іншими найбільш успішними підприємствами (їх підрозділами); порівняння управлінських і технологічних процесів з кращими подібними процесами в інших підприємствах; порівняння послуг, що пропонуються підприємством, з послугами, що виробляються його найсильнішими конкурентами; реалізація виявленої кращої практики в діяльності свого підприємства; прогнозування майбутніх тенденцій в кращій практиці та ефективне реагування на ці тенденції.

Логічно-останнім процесом який здійснюється у стратегічному управлінні є – оцінка і контроль виконання стратегії, забезпечує стійкий оборотний зв’язок, між тим, як іде процес досягнення цілей, і власне цілями підприємства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Ансофф И. Стратегическое управление. – М., 1989.

2. Боумен К. Основы стратегического менеджмента. – М., 1997.

3. Виханский О. С. Стратегическое управление. – М., 1998.

4. Кинг У., Клиланд Д. Стратегическое планирование и хозяйственная политика. – М., 1982.

5. Макиавелли Н. О военном искусстве. – М., 1996.

6. Маркова В. Д., Кузнецова С. А. Стратегический менеджмент: Курс лекций. – М.: Новосибирск: Сибирское соглашение, 2001.

7. О’Шонесси Дж. Принципы организации управления фирмой. – М., 1979.

8. Портер М. Конкуренция. – СПб.; М.; К., 2002.

9. Сун-Цзы, У-Цзы. Трактаты о военном искусстве. – М., 2002.

10. Фронтин С. Ю. Стратагемы. Военные хитрости. – М., 2003.

11. Шершньова 3. С, Оборська С. В. Стратегічне управління: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 1999.

12. 12. Chandler A. Strategy and Structure. – Cambridge, MIT Press, Mass., 1962.

Синьоока Юлія Сергіївна