Экономические науки/1. Банки и банковская система

Котеньова К.С.

Науковий керівник: Тодосейчук Г.С.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ НА ФОНДОВОМУ РИНКУ УКРАЇНИ

У сучасних умовах розвитку світових фінансових відносин та поглиблення глобалізаційних процесів актуальності набуває питання дослідження фінансового, у тому числі фондового, ринку України як держави, що має метою зовнішньоекономічної політики інтеграцію у європейські фінансові структури.

Фондовий ринок багатьох країн розвивається динамічно та знаходиться на дуже високому рівні, у чому не останню роль зіграли фінансові посередники (ФП) як його головні суб’єкти. ФП на фондовому ринку можуть виступати комерційні банки, інвестиційні фонди та компанії, страхові компанії, брокери, ін. (табл. 1)

Таблиця 1 – Порівняльні дані за обсягами виконаних

договорів торговцями ЦП [3] млн.грн.

Вид ФП	2002		2003		2004		2005
	вартість	%	вартість	%	вартість	%	вартість	%
«Чисті торговці»	61832,48	76,4	52742,43	72	43425,86	63,78	54788,84	66,57
Інвестиційні компанії	6971,87	8,6	7568,97	10	8944,77	13,14	9116,78	11,07
Комерційні банки	12064,78	15	12794,97	18	15716,98	23,08	18385,72	22,34
Разом	80869,13	100	73106,37	100	68087,61	100	82291,34	100

Як бачимо з таблиці 1, протягом усього періоду, що аналізується, найбільшу питому вагу серед торговців ЦП займають «чисті торговці», проте їх частка поступово знижується, а частка комерційних банків як посередників на ринку зростає: у 2002 році 15%, а у 2005 – вже 22,34%.

Зростання частки комерційних банків серед ФП на фондовому ринку пояснюється тим, що вони можуть здійснювати широкий спектр операцій одночасно (універсалізація). З цієї причини, на мою думку, комерційні банки є найефективніше діючими посередниками на фондовому ринку, тому доцільно проаналізувати саме їх результати діяльності на ринку ЦП України.

Згідно із Законом України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000 р. № 2121-ІІІ комерційні банки можуть здійснювати на фондовому ринку такі операції: емісію власних цінних паперів; організацію купівлі-продажу цінних паперів за дорученням клієнтів; операції на фондовому ринку від свого імені; інвестиції у статутні фонди та акції інших юридичних осіб;довірче управління цінними паперами за договорами з юридичними та фізичними особами; депозитарну діяльність і діяльність з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів[1].

На фондовому ринку можна виділити три умовні напрями діяльності комерційного банку: як емітента, як інвестора, як професійного учасника.

Одним із найперспективніших напрямів діяльності банків на фондовому ринку є організація випусків цінних паперів, особливо корпоративних облігацій. Емітуючи облігації, банківські установи мають безумовну перевагу — вони можуть повною мірою виконувати функції андерайтера, адже, володіючи значними кредитними ресурсами, в змозі викупити непогашену частину випуску облігацій із наступним їх розміщенням на вторинному ринку. Порівняння обсягів випусків корпоративних облігацій комерційними банками на ринку ЦП України наведено у табл.2.

Таблиця 2 – Найбільші лідери випусків корпоративних облігацій [3]

№ п/п	Комерційний банк	Кількість випусків	Загальний обсяг випусків, млн. грн.
1	АКІБ «Укрсиббанк»	20	459
2	АКБ «Укрсоцбанк»	10	711,5
3	ПУМБ	5	266,9
4	АКБ «Форум»	6	118136
	Разом	41	119573,4

Завдяки розгалуженій мережі філій та відділень системні банки мають більші можливості щодо обслуговування клієнтів. Це сприяє їх становленню як складової фондового ринку країни, що забезпечує облік прав власності на цінні папери в документарній та бездокументарній формах. У цьому аспекті банки становлять значну конкуренцію реєстраторам, для яких цей вид діяльності є виключним і не може поєднуватися з іншою професійною діяльністю на фондовому ринку. Серед найбільших банків України, які активно здійснюють реєстраторську діяльність, можна виділити АКБ «Приватбанк» (7,62% обсягів загальних реєстрів по Україні), АКПІБ «Промінвестбанк» (4,4%) та АКБ «Укрсоцбанк» (2,6%)[3].

Стосовно депозитарної діяльності зберігача цінних паперів, то тут банки є безумовними лідерами, адже її можуть провадити лише банківські установи й торговці цінними паперами[2]. Так, за даними ДКЦПФР, на 30.09.2004 р. діяльність зберігача цінних паперів здійснювали 138 суб'єктів, серед них — 76 банків[3]. Водночас банки дещо поступаються торговцям цінними паперами, що мають ліцензію зберігача, як за обсягами проведених операцій, так і за кількістю відкритих рахунків зберігачам цінних паперів. Це пояснюється тим, що банки обслуговують інтереси переважно певних фінансово-промислових груп, а отже, є номінальним утримувачем цінних паперів.

Порівняно зі світовим фондовим ринком, український ринок ЦП значно відстає, проте останнім часом спостерігається підвищення ефективності його функціонування. Так зростає частина посередників та, відповідно, вартість угод, що вони виконують, розвивається та розширюється спектр послуг, т.п. За наведеним вище аналізом, можна сказати, що комерційні банки як ФП на ринку функціонують доволі ефективно. Але ще потрібно визначити низку деяких питань, наприклад: створити умови для підвищення рівня капіталізації та ліквідності фондового ринку; запровадити акціонерними товариствами (банками) кодексів корпоративного управління; вирішити проблему обігу векселів на організованому сегменті ринку, що дасть змогу запровадити прозоріший механізм ціноутворення на них, адже вони становлять значну частину операцій банків із цінними паперами; розширити перелік видів цінних паперів, під заставу яких можуть рефінансуватися комерційні банки в НБУ, та підвищити граничний відсоток вартості цінних паперів, за якими здійснюється рефінансування банків, для корпоративних (облігацій) та іпотечних цінних паперів; розширити практику надання банківських гарантій під випуск облігацій платоспроможних підприємств, адже багато з них мають значні обсяги діяльності, проте через розмір статутного фонду не можуть залучити достатні ресурси. Вирішення цих проблем дозволить підвищити ефективність функціонування комерційних банків на фондовому ринку України.

Література

1. Закон України «Про банки і банківську діяльність» із змінами і доповненнями // Галицькі контракти.-№7.- 2001.- с.68.

2. Закон України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу ЦП в Україні від 10.12.1997 р. №2299-ІІІ.

3. Брітченко І., Перепелиця Р. Роль комерційних банків у розбудові фондового ринку України//Вісник НБУ.- №4.- 2005.- с.23-27.